Решение № 91558091, 15.09.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/298/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат",

код ЄДРПОУ 00190928, вул. Центральна, 11, м. Покров, Дніпропетровська область, 53304

Відповідач: Акціонерне товариство "Асвіо Банк",

код ЄДРПОУ 09809192, вул. Преображенська, 2, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Редуктор-Комплект",

код ЄДРПОУ 41190202, вул. Олександра Поля, 46, офіс 547, м. Дніпро, 49000

Предмет спору: про стягнення 49 620,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства "Асвіо Банк" про стягнення грошових коштів у розмірі 49 620,00 грн за гарантією виконання умов договору №929-19/В1 від 20.05.2019.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 08.04.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Редуктор-Комплект" та зобов`язано позивача у триденний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третій особі.

Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Такі строки суд встановив з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, який був чинний на дату постановлення ухвали суду від 08.04.2020.

У встановлений судом строк позивач направив третій особі копію позовної заяви з доданими до неї документами, а докази такого направлення надав суду, які суд долучив до матеріалів справи.

04.05.2020, тобто у встановлений судом строк, від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову з доданими до них документами.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 168 Господарського процесуального кодексу України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником.

Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Однак вказані письмові пояснення не підписані директором ТОВ «ВКП «Редуктор-Комплект» Ткаченко А.О.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз наведених правових норм у поєднанні із наведеними у ст. 13, 14 ГПК України принципах диспозитивності і змагальності сторін свідчить про настання для учасника справи таких негативних наслідків, як неврахування судом при вирішенні спору поданих ним заяв по суті у разі недотримання останнім встановленого законом порядку їх подання, і ризик настання цих негативних наслідків нормами ГПК України покладається саме на таких учасників.

Враховуючи те, що письмові пояснення не підписані третьою особою, а нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено залишення без руху або повернення учаснику справи відзиву у разі його непідписання, суд залишив вказані письмові пояснення без розгляду.

Також 18.05.2020 від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи щодо позову, а 28.05.2020 від третьої особи - заперечення на цю відповідь.

Оскільки відповідь на письмові пояснення та заперечення мають похідний характер від самих письмових пояснень третьої особи, які не було прийнято судом до розгляду, суд не може прийняти до розгляду і відповідь на пояснення та заперечення.

Станом на 20.07.2020 відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень третьої особи щодо відзиву та відповіді на них до суду не надходило.

Натомість, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX), яким було змінено положення пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто законодавцем скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

За наведених обставин у суду виникла необхідність приведення встановлених судом процесуальних строків відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 20.07.2020 змінено встановлені ухвалою суду від 08.04.2020 процесуальні строки для подання заяв по суті у справі.

04.08.2020, тобто у встановлений судом строк, відповідач направив до суду та іншим учасникам справи відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

Також у встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив, а від третьої особи - письмові пояснення щодо відзиву.

Суд долучив до матеріалів справи надані сторонами заяви по суті (відзив, відповідь на відзив, письмові пояснення щодо відзиву) з доданими до них документами, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

14.09.2020 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 у справі 904/1847/20 за позовом АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» про стягнення штрафу у розмірі 6 500,00 грн за договором поставки №Т453/05 від 15.02.2019, яке набрало законної сили 07.08.2020. До вказаної заяви додано докази направлення копії рішення відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За приписами ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Розглянувши подану позивачем заяву про долучення до матеріалів справи, суд доходить висновку, що позивач не міг подати копію цього рішення суду разом з позовною заявою, оскільки рішення Господарським судом Дніпропетровської області у справі 904/1847/20 ухвалено 05.06.2020, а набрало законної сили - 07.08.2020, тобто вже після подання цього позову до суду.

Таким чином, суд визнає поважними причини неможливості подання копії рішення суду від 05.06.2020 у встановлений строк.

Згідно з ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Позивач надав докази направлення копії рішення суду відповідачу, доказів направлення її третій особі не надано, проте ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» було відповідачем у справі №904/1847/20, а тому суд вважає, що копія цього рішення є у нього в наявності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийняв поданий доказ - копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 у справі 904/1847/20 до розгляду.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки попередньою редакцією п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було передбачено продовження процесуальних строків під час карантину, зокрема, щодо судового розгляду справи, у тому числі розгляду справи по суті, тобто законодавцем фактично було зупинено перебіг відповідних процесуальних строків на час дії карантину, то саме з 07.08.2020 продовжується перебіг процесуальних строків щодо судового розгляду справи, провадження у яких відкрито до 17.07.2020.

Таким чином, справу судом розглянуто у встановлені законом строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.02.2019 між Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Редуктор-Комплект" (далі - Постачальник) укладено договір поставки №Т453/05 (далі - Договір). До Договору сторонами підписано Додаток №2 (Специфікацію №2) на поставку товару на суму 2 619 999,90 грн.

На забезпечення виконання умов Договору ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Редуктор-Комплект" була оформлена у АТ "Асвіо Банк" гарантія виконання №929-19/В1 від 20.05.2019 (далі - Гарантія) на суму 200 000,00 грн зі строком дії - до 04.02.2020. Відповідно до умов Гарантії у випадку невиконання Постачальником своїх зобов`язань за Специфікацією №2 до Договору, у тому числі щодо поставки товару в обумовлений термін, АТ "Асвіо Банк" зобов`язалось виплатити Покупцю будь-яку суму, що не перевищує Гарантовану суму у разі надання Банку визначених у Гарантії документів в обумовлені у ній строки.

У зв`язку з порушенням Постачальником строків поставки товару за Специфікацією №2 на суму 649 999,98 грн, позивач направив відповідачу вимоги про сплату грошових коштів у розмірі 49 620,00 грн, що становить 24,81% від суми Гарантії і є пропорційним вартості непоставленого у строк Товару, однак відповідач відмовив у виплаті цих коштів через відсутність на це правових підстав, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві відповідач зазначає, що ТОВ «ВКП «Редуктор-Комплект» не виконало умови Гарантії та не перерахувало, у тому числі на вимогу відповідача, на відповідний рахунок Банку суму грошового покриття у розмірі гарантії, а відтак вважає, що Гарантія відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України та Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженим постановою НБУ від 15.12.2004 №639, не набрала чинності.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та наголошує про настання гарантійного випадку за Гарантією, у зв`язку з порушенням третьою особою строків поставки товару, про що направлено відповідну вимогу до Банку, яка залишилась без реагування.

Третя особа у письмових поясненнях щодо відзиву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що строк поставки товару не був порушений, а тому гарантійний випадок не настав.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

15.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки № Т453/05 (далі - Договір № Т453/05) (а. с. 8-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору № Т453/05 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКГ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - «Товар»), які є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Постачальник надає Покупцеві покриту банківську гарантію виконання цього Договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення Договору та/або Специфікації (Додатка) до цього Договору. Застосування банківської гарантії виконання і детальна інформація умов надання банківської гарантії узгоджується Сторонами в Специфікації (Додатку) до цього Договору (п. 1.2 Договору № Т453/05).

У п. 2.1 Договору № Т453/05 зазначено, що детальна інформація про кількісні та якісні характеристики Товару міститься в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору № Т453/05 у Специфікаціях (Додатках) до Договору зазначаються також такі відомості про Товар, зокрема: повне найменування Товару, загальна вартість Товару, порядок оплати та форма розрахунків, умови поставки Товару.

У п. 3.1 Договору № Т453/05 зазначено, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар на умовах та у спосіб, зазначеними в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Умови поставки визначаються згідно з Міжнародними правилами тлумачення Торгових термінів в Інкотермс 2010.

За умовами п. 3.2 Договору № Т453/05 поставка Товару здійснюється Постачальником згідно з п. 3.1 Договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) Покупця, яка направляється Постачальнику одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу Постачальника, або в електронному вигляді на електронну адресу (e-mail): ІНФОРМАЦІЯ_1 . У письмовому підтвердженні (заявці) Покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки Товару в межах періоду поставки, який Сторони вказують у специфікаціях (додатках) до цього Договору. Постачальник зобов`язаний направити письмове підтвердження про отримання ним від Покупця письмової заявки на постачання продукції одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу Покупця, або в електронному вигляді на електронну адресу (e-mail): ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами. Датою укладення Договору вважається: при підписанні в електронному вигляді - остання з дат підписання Сторонами Договору, при підписанні на паперовому носії - з моменту його підписання обома Сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31 грудня 2019 року, але не раніше повного виконання зобов`язань обома Сторонами (п. 13.1 Договору № Т453/05).

Відповідно до п. 15.1 Договору № Т453/05 з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором Постачальник зобов`язується оформити та надати Покупцю оригінал гарантії виконання Договору в розмірі 15 % від суми Договору та/або Специфікації (Додатка) до цього Договору, але не більше 200 000,00 грн. Застосування банківської гарантії виконання узгоджується Сторонами в Специфікації (Додатку) до цього Договору. Оригінал гарантії виконання за Договором та/або Специфікацією (Додатка) до Договору Постачальник зобов`язується надати Покупцю протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення Договору та/або Специфікації (Додатка) до Договору.

За умовами п. 15.2-15.4 Договору № Т453/05 Банком - Гарантом за гарантією виконання зобов`язань за цим Договором є будь-який банк. Гарантії виконання повинні мати посилання на цей Договір і Специфікації (Додатки) до цього шляхом зазначення реквізитів Договору, Сторін цього Договору, предмета Договору. Термін дії гарантії виконання вказується Сторонами в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору.

Згідно з п. 15.6 Договору № Т453/05 гарантія виконання, надана Постачальником, повинна забезпечувати виконання таких зобов`язань за цим Договором, зокрема, поставки Товару в обумовлений термін.

У специфікації від 29.03.2019, яка є Додатком № 2 до Договору № Т453/05 від 15.02.2019 (далі - Специфікація) (а.с. 15) зазначено найменування товару, технічні параметри, кількість, ціна Товару, що має бути поставлений Покупцю, а саме:

- конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=13 м; кількість товару - 2 шт.; ціна без ПДВ - 370 833,30 грн; сума без ПДВ - 741 666,60 грн;

- конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16,5 м; кількість товару - 2 шт.; ціна без ПДВ - 450 000,00 грн; сума без ПДВ - 900 000,00 грн;

- конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16 м. У комплекті з конвеєрними вагами; кількість товару - 1 шт.; ціна без ПДВ - 541 666,65 грн; сума без ПДВ - 541 666,65 грн.

Загальна сума Товару за Специфікацією складає 2 183 333,25 грн без ПДВ та 2 619 999,90 грн з ПДВ.

У п. 5 Специфікації зазначено, що строк поставки: протягом 180 календарних днів з моменту відкриття акредитиву.

Відповідно до п. 12 Специфікації з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим Додатком (специфікацією) Постачальник зобов`язується протягом 10 календарних днів після підписання даного Додатка (специфікації) надати Покупцеві банківську гарантію виконання у розмірі 15% від суми Додатка (специфікації), але не більше 200 000,00 грн. Умови надання банківської гарантії виконання - згідно з розділом 15 Договору. Строк дії банківської гарантії - 260 днів з дати надання.

Акціонерне товариство «Асвіо Банк» 20.05.2019 надало Акціонерному товариству «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (Бенефіціар, Покупець) гарантію виконання №929-19/В1 (далі - Гарантія) (а.с. 19) в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» (Принципал, Постачальник) своїх зобов`язань з поставки Товару відповідно до Специфікації №2 від 29.03.2019 до Договору постачання №Т453/05 від 15.02.2019, а саме таких позицій: конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=13 м (2 шт.); конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16,5 м (2 шт.); конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16 м. У комплекті з конвеєрними вагами (1 шт.) на загальну суму 2 619 999,90 грн з ПДВ.

Відповідно до Гарантії Банк зобов`язався виплатити Покупцю суму в українських гривнях, що не перевищує 200 000,00 грн (далі - Гарантована сума), у випадку невиконання Постачальником обов`язків визначених в одному, декількох або усіх пунктах, зокрема, поставки Товару в обумовлений термін.

У Гарантії Банк зобов`язався виплатити Покупцю будь-яку суму, що не перевищує Гарантовану суму, протягом 30 банківських днів після отримання від Покупця: - копії документів, що підтверджують звернення Покупця до Постачальника з вимогою виконати умови договору; - письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію та на невиконання Постачальником зобов`язань за цим Договором, та підписами уповноважених осіб, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку Покупець вимагає сплатити, повинна бути виплачена Покупцю у зв`язку з настанням вищеназваних випадків. Такі письмові вимоги Покупця повинні бути надані до банку не пізніше « 04» лютого 2020 року включно та за адресою: Україна, 14000, м. Чернігів, вул. Преображенська,

Ця Гарантія набуває чинності згідно та на умовах, встановлених в Договорі про надання гарантії №929-19/В1 від 20.05.2019 і діє до « 04» лютого 2020 року включно. Всі вимоги за цією Гарантією мають бути надані до або на дату закінчення її дії.

Позивач надав суду акредитив № LCI0118082 від 13.06.2019 (далі - Акредитив), у якому зазначено наступні відомості: наказодавець акредитива - АТ «Покровський ГЗК»; банк-емітент - АБ «Південний»; бенефіціар - ТОВ «ВКП «Редуктор-Комплект»; банк бенефіціара - АТ КБ «Приватбанк»; сума акредитива - 2 619 999,90 грн; строк дії акредитива - до 28.02.2020 включно; умови акредитива до авізуючого банку направити електронною поштою НБУ з повідомленням по системі СВІФТ; опис товарів та умови поставки - конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=13 м, в кількості 2 шт., по ціні за 1 шт. без ПДВ - 370 833,30 грн; конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16,5 м, в кількості 2 шт., по ціні за 1 шт. без ПДВ - 450 000,00 грн; конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16 м, в кількості 1 шт., по ціні за 1 шт. без ПДВ - 541 666,65 грн; договір поставки №Т453/05 від 15.02.2019, Специфікація згідно з Додатком №2 від 29.03.2019 до Договору поставки №Т453/05 від 15.02.2019.

Господарський суд Дніпропетровської області розглядав справу №904/1847/20 за позовом АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» про стягнення штрафу у розмірі 6 500,00 грн за договором поставки №Т453/05 від 15.02.2019.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 року у справі №904/1847/20 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» на користь Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» 6 500,00 грн штрафу та 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 25.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/1847/20 видано наказ на примусове виконання рішення від 05.06.2020, у якому зазначено, що це рішення набрало законної сили 07.08.2020.

У вказаному рішенні було встановлено, що листом № 66/04 від 02.03.2020 позивачем був направлений запит до АБ "ПІВДЕННИЙ" щодо дати відкриття акредитиву на користь відповідача.

Згідно з листом АБ "ПІВДЕННИЙ" № 016-001-8460-2020 від 03.03.2020 та відповідно до СВІФТ повідомлення № PIVDSentPrt-2054-000001, акредитив № LCI0118082 на загальну суму 2 619 999,90 грн був відкритий 13.06.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №904/1847/20 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 року у справі №904/1847/20 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Позивач надав заявку-підтвердження №2323/05 від 14.06.2019 відповідно до п. 3.2 договору №Т453/05 від 15.02.2019 (а.с. 16), у якій повідомив ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» про відкриття 13.06.2019 акредитиву № LCI0118082 на поставку конвеєрного обладнання. У цій заявці вказано, що згідно з п. 3.2 договору поставки №Т453/05 від 15.02.2019 позивач підтверджує поставку на його адресу наступних ТМЦ:

- конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=13 м у кількості 2 штуки на загальну суму 889 999,92 грн з ПДВ (у строк до 10.12.2019);

- конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16,5 м у кількості 2 штуки на загальну суму 1 080 000,00 грн з ПДВ (у строк до 10.12.2019);

- конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16 м у комплекті з конвеєрними вагами у кількості 1 штука на загальну суму 649 999,98 грн з ПДВ (у строк до 10.12.2019).

Постачальник здійснив поставку конвеєру стрічкового закритого типу В-650 L=16 м у комплекті з конвеєрними вагами у кількості 1 штука на суму 649 999,98 грн з ПДВ 13.12.2019 за видатковою накладною № РН-0000042 (а.с. 18).

АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на адресу АТ «Асвіо Банк» (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, 2) направило вимогу від 26.12.2019 № 4040/05 (а.с. 20-21), у якій позивач повідомив Банк про порушення Постачальником терміну поставки товару - конвеєру стрічкового закритого типу В-650 L=16 м у комплекті з конвеєрними вагами у кількості 1 штука на суму 649 999,98 грн з ПДВ, обумовленого у Специфікації, та посилаючись на умови Гарантії, вимагав сплатити суму у розмірі 49620,00 грн, яка складає 24,81 % від суми Гарантії, що є пропорційним вартості непоставленого Товару, протягом 30 банківських днів з дати отримання цієї вимоги та додатків до неї.

Також АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на адресу АТ «Асвіо Банк» (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, 2) направило претензію від 21.02.2020 № 101-112/26 (а.с. 23-25), у якій, зокрема зазначено, що станом на 20.02.2020 вказана у вимозі № 4040/05 від 26.12.2019 сума позивачем не отримана, а тому повторно запропоновано перерахувати суму у розмірі 49 620,00 грн, яка складає 24,81% від суми Банківської гарантії № 929-19/В1 від 20.05.2019, що є пропорційним вартості непоставленого Товару.

Однак АТ «Асвіо Банк» у листах №443 від 13.02.2020, №776 від 03.03.2020, направленому АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», відмовило у виплаті позивачу коштів у розмірі 49 620,00 грн, посилаючись на умови п. 2.1, 2.2 договору про надання гарантії № 929-19/В1 від 25.05.2019. Так Банк зазначає, що згідно з п. 2.1 договору про надання гарантії № 929-19/В1 від 25.05.2019 Гарантія набирає чинності з дати розміщення Принципалом грошового покриття в сумі цієї Гарантії на рахунок покриття, відкритий в АТ «Асвіо Банк», про що відповідно зазначено в Гарантії: «Ця гарантія набуває чинності згідно та на умовах, встановлених в Договорі про надання гарантії № 929-19/В1 від 20.05.2019 року». У зв`язку з невиконанням Принципалом умов п. 2.2 договору про надання гарантії №929-19/В1 від 20.05.2019 щодо перерахування на відповідний рахунок суми грошового покриття у розмірі 200 000,00 грн, Банк вважає, що відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України Гарантія не набрала чинності, а у АТ «Асвіо Банк» не виникло обов`язків за Гарантією.

Оскільки Банк відмовив Бенефіціару у виплаті банківської гарантії, АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до господарського суду із позовом про стягнення 49 620,00 грн за гарантією виконання №929-19/В1 від 20.05.2019.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом положень ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 14 Господарського кодексу України спеціальні норми Господарського кодексу, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу, які містять відповідне загальне регулювання.

Отже, спеціальними нормами, які підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, є саме положення статті 200 Господарського кодексу України, відповідно до частин 1 та 4 якої гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2, 3 ст. 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, відповідно до підпункту 9 п. 3 якого гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з підпунктом 8 п. 3 зазначеного Положення гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що в гарантії (письмовому підтвердженні) банк як гарант визначає вид та обсяг забезпечуваного ним зобов`язання боржника.

Згідно з ч. 1-3 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Щодо порушення Постачальником зобов`язань за Договором - поставки Товару у встановлений строк.

Враховуючи те, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов`язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару буде свідчити про порушення такого зобов`язання.

Згідно з п. 5 Специфікації Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» було зобов`язано здійснити позивачу поставку товару, вказаного у цій Специфікації, протягом 180 календарних днів з моменту відкриття акредитиву.

Отже, у Специфікації сторонами були погоджені умови щодо терміну поставки узгодженого у ній товару - протягом 180 календарних днів саме з моменту відкриття акредитиву, а не з моменту отримання повідомлення Постачальником про його відкриття.

При цьому будь-яких застережень щодо продовження строків поставки товару у випадку неповідомлення ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» про відкриття відповідного акредитиву ані умови Договору, ані умови Специфікації не містять.

Відповідно до п. 22 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2013 №514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 №38) (далі - Положення) Банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, виконання всіх умов, за яких відкривається акредитив та які передбачені договором про відкриття акредитива та/або кредитним договором, та/або іншим договором (якщо такий укладено) надсилає повідомлення про відкриття акредитива за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива, з урахуванням вимог пункту 21 розділу II цього Положення.

Акредитив є відкритим із дати відправлення повідомлення про його відкриття. Акредитив є чинним з дати його відкриття, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності.

Згідно з п. 54 Положення банк бенефіціара та/або авізуючий, та/або виконуючий банк, отримавши від банку-емітента або іншого банку повідомлення про відкриття акредитива (текст акредитива) або про трансфер акредитива на користь бенефіціара (далі - повідомлення про акредитив/трансфер акредитива), перевіряє достовірність цього повідомлення (ключі, підписи, формат SWIFT).

Банк бенефіціара та/або авізуючий, та/або виконуючий банк у разі потреби надсилає запит до банку, від якого було отримано повідомлення про акредитив/трансфер акредитива, для уточнення достовірності повідомлення.

Банк бенефіціара та/або авізуючий, та/або виконуючий банк до моменту отримання від банку, від якого надійшло повідомлення про акредитив/трансфер акредитива, інформації, що підтверджує достовірність повідомлення про акредитив/трансфер акредитива, має право інформувати бенефіціара (інший авізуючий банк) про отримання повідомлення про акредитив/трансфер акредитива з обов`язковим зазначенням того, що банк не переконався в достовірності такого повідомлення.

Банк бенефіціара та/або авізуючий, та/або виконуючий банк здійснює авізування акредитива після отримання відповідних уточнень, що підтверджують достовірність повідомлення про акредитив/трансфер акредитива.

Згідно з п. 26 Положення Банк-емітент у разі отримання відмови від банку, який за умовами акредитива є авізуючим банком або підтверджуючим банком і за будь-яких причин відмовляється авізувати та/або підтвердити акредитив та інформує про це банк-емітент, повідомляє наказодавця акредитива про цю відмову протягом двох банківських днів із дати її отримання. Така відмова не приводить до втрати чинності відкритого акредитива.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що акредитив є відкритим із дати відправлення саме банком-емітентом повідомлення про його відкриття банку бенефіціара та/або авізуючому банку, а не з дати здійснення банком авізування акредитиву та повідомлення про це бенефіціара чи здійснення повідомлення бенефіціара безпосередньо наказодавцем.

Як встановив суд, АБ "ПІВДЕННИЙ" було направлено СВІФТ повідомлення № PIVDSentPrt-2054-000001 авізуючому банку 13.06.2019, отже акредитив LCI0118082 на користь ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» було відкрито саме 13.06.2019.

Таким чином, ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» повинно було поставити товар позивачу до 10.12.2019.

Проте ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» поставило обумовлений у Специфікації товар, а саме конвеєр стрічковий закритого типу В-650 L=16 м у комплекті з конвеєрними вагами у кількості 1 штука на суму 649 999,98 грн з ПДВ, 13.12.2019, тобто із пропуском погоджених сторонами строків поставки, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000042 від 13.12.2019.

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» порушило зобов`язання за договором поставки, а відтак доводи третьої особи про відсутність прострочення поставки товару відхиляються судом.

Щодо обов`язку відповідача сплатити позивачу грошові кошти за Гарантією.

З аналізу ст. 563 Цивільного кодексу України та підпунктів 8, 9 п. 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), вбачається, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення зобов`язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов`язанням.

Тобто підставою для виконання гарантом своїх зобов`язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб`єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

За умовами Гарантії відповідач, як гарант, зобов`язався виплатити Акціонерному товариству "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що становить 200 000,00 грн, у випадку невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» зобов`язань за Договором, зокрема, здійснення поставки товару в обумовлені терміни.

Отже, поставка ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» конвеєру стрічкового закритого типу В-650 L=16 м у комплекті з конвеєрними вагами у кількості 1 штука на суму 649 999,98 грн з ПДВ позивачу після закінчення обумовленого сторонами строку поставки свідчить про настання гарантійного випадку за наданою Банком Гарантією.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України та умов Гарантії, у зв`язку з порушенням ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» зобов`язань за Договором щодо поставки Товару в обумовлені терміни, позивач в межах строку дії Гарантії направив на адресу відповідача, зазначену у Гарантії, вимогу про сплату коштів за Гарантією у розмірі 49620,00 грн, що складає 24,81 % від суми Гарантії та є пропорційним вартості непоставленого Товару.

Як вбачається зі змісту цієї вимоги, вона відповідає вимогам, встановленим у Гарантії.

Відповідно до п. 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Частиною 1 ст. 565 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Навпаки, відповідно до ч. 3 ст. 565 Цивільного кодексу України якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Таким чином, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги в установлений цією гарантією строк. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №910/3500/19.

Суд встановив наявність порушення ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» зобов`язання за Договором та Специфікацією, яке було забезпечене Гарантією, та направлення позивачем відповідачу письмової вимоги в установленому цією Гарантією порядку та строк, однак відповідач відмовився сплатити грошову суму у розмірі 49620,00 грн за Гарантією, посилаючись на те, що відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України Гарантія не набрала чинності у зв`язку з невиконанням Принципалом умов п. 2.2 договору про надання гарантії №929-19/В1 від 20.05.2019 щодо перерахування на відповідний рахунок суми грошового покриття у розмірі 200 000,00 грн.

Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача у виплаті грошових коштів за Гарантією, враховуючи наступне.

Відповідно до умов Гарантії ця гарантія набуває чинності згідно та на умовах, встановлених в Договорі про надання гарантії № 929-19/В1 від 20.05.2019 року.

При цьому самого договору про надання гарантії №929-19/В1 від 20.05.2019 матеріали справи не містять.

Як зазначає відповідач у листі №776 від 03.03.2020, у п. 2.1 договору про надання гарантії № 929-19/В1 від 25.05.2019 зазначено, що Гарантія набирає чинності з дати розміщення Принципалом грошового покриття в сумі цієї Гарантії на рахунок покриття, відкритий в АТ «Асвіо Банк»; відповідно до п. 2.2 цього договору у забезпечення виконання Принципалом своїх зобов`язань щодо відшкодування суми, що може бути сплачена Банком за Гарантією, Банк відкриває Принципалу відповідний рахунок (далі - рахунок покриття), на який останній має перерахувати суму грошового забезпечення в розмірі 200 000,00 грн (далі -грошове покриття), що блокується банком.

У частинах 1 та 2 ст. 561 Цивільного кодексу України врегульовано, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до п. 27 Положення гарантія є чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії є день надсилання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення з текстом гарантії чи дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надсилання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її бенефіціару чи принципалу для подальшого передавання її бенефіціару.

Отже, за загальним правилом гарантія вважається чинною з дня її видачі. Норма ч. 2 ст. 561 Цивільного кодексу України є диспозитивною, сторони можуть визначити більш пізній термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідач не зазначив та не надав доказів, що умови договору про надання гарантії №929-19/В1 від 20.05.2019 містять строки та терміни розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта. Умова договору "з дати розміщення Принципалом грошового покриття в сумі цієї Гарантії на рахунок покриття" не можна вважатися ані строком, ані терміном у розумінні ст. 251, 252, 253 Цивільного кодексу України, тому така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок банку (аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18).

Отже, оскільки у цьому випадку сторони не визначили інший термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі, а пункт Гарантії про те, що гарантія набуває чинності згідно та на умовах, встановлених в Договорі про надання гарантії №929-19/В1 від 20.05.2019, не свідчать про те, що Гарантією установлено строк її дії в розумінні статей 251, ч. 1 ст. 561, ч. 4 ст. 563 Цивільного кодексу України, Гарантія є чинною від дня її видачі, оскільки в ній не встановлено інше.

При цьому обставини щодо розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта не мають істотного значення для правильного вирішення спору та не є предметом доказування у цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №910/946/18.

Згідно з ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Прав на отримання виплати за гарантією виникає внаслідок порушення зобов`язань боржником, тобто його недобросовісної поведінки. Факт нерозміщення грошового покриття принципалом на рахунок банку-гаранта, як підставу для відмови у виплаті гарантії, Цивільним кодексом України не передбачено. Порушення стороною (принципалом) умов договору про надання гарантії не може створювати юридичних наслідків для особи, яка не є стороною такого правочину. При цьому можливість банку-гаранту повернути відповідні витрати (а відтак і захистити свої інтереси) прямо передбачена ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, доводи відповідача про те, що Гарантія не набрала чинності відхиляються судом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 року у справі №904/1847/20 стягнуто з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» на користь Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» 6 500,00 грн штрафу за порушення строків поставки спірного товару за договором поставки №Т/453/05 від 15.02.2019.

Незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов`язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Отже, можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.

Відповідна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.

Враховуючи те, що позивач належним чином виконав всі дії необхідні для отримання спірного забезпечення, а відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті грошових коштів за Гарантією, а отже не виконав взяті на себе зобов`язання у встановлений у Гарантії строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (код ЄДРПОУ 09809192, вул. Преображенська, 2, м. Чернігів, 14000) на користь Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00190928, вул. Центральна, 11, м. Покров, Дніпропетровська область, 53304) 49 620,00 грн грошових коштів за гарантією та 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун