Решение № 91558090, 15.09.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2020 року м. Чернігів справа № 927/411/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-торговельна компанія Шабо",

код ЄДРПОУ 32751876, вул. Швейцарська, 10, с. Шабо, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67770

Відповідач: Фізична особа-підприємець Павленко Михайло Володимирович,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "СК "Універсальна",

бульвар Лесі Українки, 9, м. Київ, 01133

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша",

вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

Предмет спору: про відшкодування шкоди у розмірі 105 750,61 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торговельна компанія Шабо» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Павленка Михайла Володимировича, у якому позивач просить стягнути з відповідача 105 750,61 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 21.05.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.06.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "СК "Універсальна"; на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 10.06.2020 зобов`язано позивача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третім особам - ПАТ «СК «Універсальна» та ПрАТ «Страхова компанія «Перша» та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Відповідно до поштових повідомлень про вручення ухвалу суду від 10.06.2020 позивач та третя особа - ПрАТ «Страхова компанія «Перша» отримали - 16.06.2020, а третя особа - ПАТ «СК «Універсальна» - 12.06.2020.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2020, направлена на адресу місця проживання відповідача, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Однак 01.07.2020 ухвала суду від 10.06.2020 була отримана відповідачем особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, що підтверджується відміткою, зробленою ним в матеріалах справи (а.с. 101).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2020, направлена на адресу третьої особи - ОСОБА_1 , вказану у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Днем проставлення у поштовій довідці відмітки про відсутність третьої особи за адресою місця проживання є 16.06.2020.

Крім того, 14.08.2020 суд повторно направив копію ухвали від 10.06.2020 на адресу третьої особи - ОСОБА_1 , яка також повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У п. 991 Правил визначено, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що третя особа - ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання заяв по суті.

На виконання вимог ухвали суду від 10.06.2020 позивач надав суду докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третім особам - ПрАТ «Страхова компанія «Перша» та ПАТ «СК «Універсальна», які суд долучив до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19» (зі змінами, внесеними постановами КМУ №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, №291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня до 22 травня 2020 року в Україні введено карантин.

Відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року (далі - Закон № 540-IX,) який був чинний на дату постановлення ухвали суду від 20.05.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, законодавцем фактично було зупинено перебіг відповідних процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, на час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з подальшими змінами продовжено дію карантину на всій території України до 31.07.2020.

Натомість, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX), яким було змінено положення пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто законодавцем скасовано правову норму щодо автоматичного продовження процесуальних строків на час дії карантину.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, саме з 07.08.2020 продовжується перебіг процесуальних строків щодо судового розгляду справи, провадження у яких відкрито до 17.07.2020.

Оскільки пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було передбачено продовження процесуальних строків на час дії карантину, зокрема, щодо судового розгляду справи, у тому числі розгляду справи по суті, а також з огляду на автоматичне продовження процесуальних строків на надання відзиву, справу судом розглянуто у встановлені законом строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом відповідача, автомобілю позивача завдано матеріальну шкоду, сума понесених витрат на відновлення пошкодженого автомобіля складає 183 910,13 грн. Страховик позивача - ПАТ "СК "Універсальна" виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 78 159,52 грн. На підставі ст. 1172, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач просить стягнути з відповідача різницю між понесеними витратами на відновлення пошкодженого автомобіля та отриманим страховим відшкодуванням, яка становить 105 750,61 грн.

З огляду на приписи п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у редакції законів України № 731-IX та № 540-IX, а також п. 2 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України № 731-IX, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву є 06.08.2020.

Відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень третіх осіб та відповіді на них у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

14.06.2019 між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» (далі - Страховик) та ТОВ «ПТК Шабо» (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3116/218/004206 (далі - Договір від 14.06.2019) (а.с. 27-34).

Відповідно до п. 1.1 Договору від 14.06.2019 предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (ТЗ), дані щодо якого та розмір франшизи зазначені у Додатку №2 до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору від 14.06.2019 страховим випадком за Договором є факт понесення збитків Страхувальником (Вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулися протягом строку та на території дії Договору.

Страховими ризиками за цим Договором є події, зазначені в п. 1.2 Договору як застраховані, зокрема дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого ТЗ (п. 2.2, 1.2 Договору від 14.06.2019).

За умовами п. 2.4 Договору від 14.06.2019 Страховик в межах страхової суми відшкодовує збитки, які були спричинені страховими випадками, зазначеними в п. 1.2 Договору як застраховані, а також:

2.4.1 витрати, пов`язані з транспортуванням пошкодженого ТЗ до місця ремонту, у разі, коли ТЗ не може самостійно пересуватися внаслідок страхового випадку (відповідно до п. 10.9 Договору);

2.4.2 необхідні і доцільні витрати, понесені Страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення розміру можливого збитку з подальшим документальним підтвердженням, але в будь-якому разі не більше 1% від страхової суми по кожному окремому ТЗ, зазначеної в Додатку №2 до цього Договору.

Розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками «ДТП» здійснюється на основі аварійного сертифікату, підготовленого уповноваженою Страховиком особою, звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача, калькуляції вартості відновлювального ремонту на СТО, відповідно до зазначеного у п. 1.12 Договору варіанту (п. 10.1 Договору від 14.06.2019).

Варіант 1. Розрахунок страхового відшкодування здійснюється за вибором Страховика на підставі звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача або на підставі аварійного сертифікату, підготовленого уповноваженою Страховиком особою, із застосуванням при розрахунку розміру збитку рекомендованих розцінок на ремонтні роботи в регіоні реєстрації ТЗ (відповідно до інформації офіційного періодичного видання «Бюлетень автотоварознавця») та рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт (п. 10.1.1 Договору від 14.06.2019).

Варіант 2. Розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО, запропонованої Страховиком (п. 10.1.2 Договору від 14.06.2019).

Відповідно до п. 10.11 Договору від 14.06.2019 якщо Договір укладено на умовах виплати страхового відшкодування «без врахування зносу» (В1) і це зазначено у п. 1.10 Договору, то при визначенні розміру збитку при частковому пошкодженні ТЗ вартість запчастин , необхідних для проведення ремонтних робіт, приймається в повному обсязі

При частковому пошкодженні знос деталей, вузлів та агрегатів, що підлягають заміні, для ТЗ строком експлуатації від одного року (включно) на момент настання страхового випадку визначається за формулою, зазначеною у п. 10.12.2 Договору від 14.06.2019.

Згідно з п. 10.14 Договору від 14.06.2019 у випадку, якщо розмір зносу визначений відповідно до п. 10.12.2 Договору перевищить для легкових автомобілів - 70%, а для інших типів ТЗ - 80%, то в такому випадку знос приймається в розмірі 70% та 80% відповідно.

Відповідно до Додатку №2 до Договору від 14.06.2019 застрахованими транспортними засобами за цим Договором є: вантажний сідловий тягач DAF, XF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску - 2005, розмір страхової суми - 297 600,00 грн, розмір франшизи (по ризиках А1-А5) - 1488,00 грн, та напівпричіп бортовий тентований, державний номерний знак НОМЕР_3 , рік випуску - 2007, розмір страхової суми - 194 400,00 грн, розмір франшизи (по ризиках А1-А5) - 972,00 грн; варіант розрахунку суми страхового відшкодування - Варіант 2, тобто розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО, запропонованої Страховиком (а.с. 78).

18.12.2019 на 386 км 205 м автомобільної дороги М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю сідельного тягача Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом Cherеau CD - 385G, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 , та сідельного тягача DAF, XF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №32/27 від 17.01.2020, яка видана Управлінням патрульної поліції у Запорізькій області (а. с. 15-16).

Вказана ДТП була зареєстрована Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізькій області в ЖЕО 18.12.2019 за №32077, за фактом правопорушення складено адміністративний протокол ВД 379725, тобто місцем скоєння ДТП є територія Запорізької області.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та НОМЕР_6 транспортний засіб - вантажний сідловий тягач DAF, XF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_2 , рік випуску - 2005, та напівпричіп бортовий тентований Krone SDP 27, державний номерний знак НОМЕР_7 , рік випуску - 2007, зареєстровані за ТОВ ПТК «Шабо» (а.с. 10).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 транспортний засіб - сідловий тягач Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_4 , рік випуску - 1998, зареєстрований за Павленком Михайлом Володимировичем (а.с. 79).

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/14541/19 (провадження № 3/750/43/20) від 23.01.2020, яка набрала законної сили 04.02.2020, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн та стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн в доход державного бюджету (а. с. 80).

Вказаною постановою Деснянського районного суду м. Чернігова встановлено, що 18.12.2019 об 11 год. 20 хв. ОСОБА_1 на 386 км автодороги М-18 Харків- Сімферополь-Алушта-Ялта керував автомобілем Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_4 , з причепом Cherеau CD 385, державний номерний знак НОМЕР_3 , та не забезпечив справність технічного стану транспортного засобу, внаслідок чого стався обрив задніх лівих коліс, які зіткнулись з автомобілем ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.3 «а» Правил дорожнього руху. Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується також протоколом про адміністративне правопорушення від 18.12.2019, складеним відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та схемою ДТП.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ «СК «Перша» за полісом серії АО № 3065236; розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн (а.с. 82).

Відповідно до звіту від 05.02.2020 №12-021/1 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених в результаті пошкодження автомобіля DAF XF95.430, складеного оцінювачем Паляницею А. Б., вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП 18.12.2019 автомобіля DAF XF95.430, державний номер НОМЕР_2 , складає 288 117,60 грн без ПДВ; коефіцієнт фізичного зносу - 0,7; вартість матеріальних збитків на цю дату складає 101 331,28 грн без ПДВ (а. с. 39-48).

У позовній заяві позивач зазначив, що загальна сума витрат на відновлення автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 183 910,13 грн, на підтвердження яких позивач надав:

- акт виконаних робіт від 19.03.2020 з додатками до нього та рахунок № 033 від 19.03.2020, відповідно до яких ФОП Ткач І. О., який є платником ПДВ, було проведено відновлювальний ремонт автомобіля DAF XF95.430, державний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 115 808,67 грн. Відповідно до додатку №1 до акту вартість виконаних робіт становить 85 992,00 грн з ПДВ; згідно з додатком №2 до акту вартість встановлених запчастин становить 29 816,68 грн з ПДВ (а.с. 17-20);

- видаткові накладні №202 від 25.02.2020, №929 від 24.02.2020 щодо додатково придбаних запчастин - радіатору охолодження DAF 95 та інтеркулеру DAF 95, а також платіжне доручення від 13.03.2020 № 15720 про сплату 19 955,46 грн (а.с. 22);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №18/12/19-1 від 18.12.2019 щодо виконання ФОП Сирбу А. Г. послуг евакуатора для автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , за маршрутом с. Богдановка Запорізької області - м. Одеса, на загальну суму 35 000,00 грн та платіжні доручення № 14284 від 18.12.2019 на суму 10 000,00 грн та №14306 від 20.12.2019 на суму 25 000,00 грн про сплату за надані послуги евакуатора (а.с. 21, 25);

- довідку ТОВ "ПТК Шабо" №134 від 01.05.2020, відповідно до якої витрати на транспортування напівпричепа KRONE, державний номер НОМЕР_7 , у період з 18.12.2019-19.12.2019 склали 13 146,00 грн (а. с. 26).

Страховик позивача - ПАТ «СК «Універсальна» здійснив сплату йому страхового відшкодування у розмірі 73 159,52 грн та витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля у розмірі 5000,00 грн, а усього 78 159,52 грн, що підтверджується платіжним дорученням №192639 від 06.03.2020 та випискою по рахунку АБ «Південний» від 21.04.2020 (а.с. 23-24).

Відповідно до листа ПрАТ «СК «Універсальна» від 25.05.2020 № 2045/24-001 розмір матеріального збитку визначався на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 12-021, який склав 101 331,28 грн. Сума страхового відшкодування розраховувалась відповідно до умов Договору від 14.06.2019 наступним чином:

- за умовами п. 10.14 Договору у випадку, якщо розмір зносу, визначений відповідно до п. 10.12.2 Договору, перевищить для легкових автомобілів 70% , а для інших типів ТЗ - 80 %, то в такому випадку знос приймається в розмірі 70 % та 80 % відповідно;

- франшиза відповідно до умов договору страхування (п. 1.7) становить 1488,00 грн.

- У=21 280,00+0,00+266837,60*(1-0,7)+0,00=101331,28 грн-70% знос.

- У=21280,00+0,00+266837,60*(1-0,8)+0,00=74647,52 грн-80% знос згідно з Договором;

- враховуючи наведене, розмір страхового відшкодування по ТЗ «DAF XF 95.430», реєстраційний номер НОМЕР_9 , складає 73 159,52 грн. Також страховиком було відшкодовано витрати на транспортування пошкодженого ТЗ в сумі 5 000,00 грн, в межах передбаченого умовами Додатку № 2 до Договору ліміту.

У листі також зазначено, що на даний час ПрАТ «СК «Універсальна» не має ніяких взаємовідносин з відповідачем у справі № 927/411/20, однак з метою реалізації права регресу згідно з чинним законодавством та умов Договору звернулись з регресною вимогою про відшкодування збитків до страховика цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП -ПрАТ «СК «Перша» (а.с. 81).

ПрАТ «СК «Перша» позивачу було направлено лист від 29.05.2020 № 075/С, де повідомлено останнього, що між ПрАТ «СК «Перша» та ФОП Павленком Юрієм Володимировичем було укладено Поліс ОСЦПВ серії АО № 3065236, яким в період з 28.03.2019 по 27.03.2020 було забезпечено цивільно-правову відповідальність власника ТЗ марки Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_4 . ФОП Павленко Ю.В. з приводу події ДТП 18.12.2019, з метою отримання виплати страхового відшкодування, до Страховика не звертався. Також не зверталось і ТОВ «ПТК Шабо». 19.05.2020 за вх. № 1924 ПрАТ «СК «Перша» отримало від ПрАТ «СК «Універсальна» заяву за вих. № 461/09-003 від 15.05.2020 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації; з приводу заявлених подій ДТП 18.12.2019 станом на 29.05.2020 жодних виплат страхового відшкодування на користь будь-яких осіб з боку ПрАТ «СК «Перша» здійснено не було

Позивач вважає, що оскільки витрати на відновлення пошкодженого автомобіля складають 183 910,13 грн, а розмір отриманого ним страхового відшкодування - 78 159,52 грн, різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 105 750,61 грн йому повинен сплатити відповідач.

У зв`язку з цим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 105 750,61 грн.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з абзацом 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що у подябних взаємовідносинах позивач спочатку має звернутись і отримати страхове відшкодування від страховика за договором добровільного страхування (у межах страхової суми і умов договору), потім - до страховика винуватця (у межах страхового ліміту), і лише після цього, у разі перевищення розміру збитків цих лімітів, безпосередньо до відповідача.

Визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (КТЗ) здійснюється із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.3 Методики вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики).

Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ (п. 2.3 Методики).

Згідно з п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до наведених норм факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Таке зобов`язання виникає із факту завдання шкоди та припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Нормами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №909/252/17.

Щодо заявленого до стягнення розміру матеріальної шкоди.

Позивач зазначає, що загальний розмір витрат на відновлення автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 183 910,13 грн, з яких вартість робіт - 85 992,00 грн з ПДВ, вартість запчастин - 49 772,14 грн та вартість послуг з евакуації - 48 146,00 грн.

Як встановив суд, на підтвердження заявленого розміру таких витрат позивач надав:

- акт виконаних робіт від 19.03.2020 з додатками до нього та рахунок № 033 від 19.03.2020 на загальну суму 115 808,67 грн з ПДВ, з яких 85 992,00 грн вартість виконаних робіт та 29 816,68 грн вартість встановлених запчастин;

- видаткові накладні №202 від 25.02.2020, №929 від 24.02.2020 щодо придбання додаткових запчастин, а також платіжне доручення від 13.03.2020 № 15720 про сплату 19 955,46 грн;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №18/12/19-1 від 18.12.2019 щодо виконання ФОП Сирбу А. Г. послуг евакуатора для автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_2 , за маршрутом с. Богдановка Запорізької області - м. Одеса, на загальну суму 35 000,00 грн та платіжні доручення № 14284 від 18.12.2019 на суму 10 000,00 грн та №14306 від 20.12.2019 на суму 25 000,00 грн про сплату за надані послуги евакуатора; довідку ТОВ "ПТК Шабо" №134 від 01.05.2020, відповідно до якої витрати на транспортування напівпричепа KRONE, державний номер НОМЕР_7 , у період з 18.12.2019-19.12.2019 склали 13 146,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, вказаною правовою нормою передбачено відшкодування не лише витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а й витрат, пов`язаних з його евакуацією.

Разом з тим, за приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів визначено у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі -Положення).

Відповідно до п. 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2. 7 Положення).

Пунктами 2.15, 2.16 Положення визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Дослідивши документи, надані позивачем на підтвердження витрат, пов`язаних з відновленням пошкодженого автомобіля, суд дійшов висновку, що довідка ТОВ "ПТК Шабо" №134 від 01.05.2020, відповідно до якої витрати на транспортування напівпричепа KRONE, державний номер НОМЕР_7 , склали 13 146,00 грн, не є належним доказом, який підтверджує понесення таких витрат, оскільки не є документом, що відображає фінансові операції у призмі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Вказана довідка №134 від 01.05.2020 складена самим ТОВ "ПТК Шабо", тобто заінтересованою особою.

Проте первинних документів на підтвердження фактично понесених витрат з евакуації напівпричепа KRONE у розмірі 13 146,00 грн, наведених у довідці №134 від 01.05.2020, позивач суду не надав, а відтак суд доходить висновку, що позивач не довів належними доказами розмір цих витрат.

Решта заявлених витрат у розмірі 170 764,13 грн (183 910,13 - 13 146,00) підтверджується документами, які відповідають вимогам до первинних документів, тобто належними доказами, а тому суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано та доведено суму витрат на відновлення пошкодженого автомобіля саме у розмірі 170 764,13 грн.

Щодо сплати страхового відшкодування страховиком позивача.

За змістом ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, яка не може перевищувати розміру реальних збитків. При цьому страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У Договорі від 14.06.2019 та Додатку №2 до Договору сторони погодили, що у випадку настання страхового випадку (ДТП) розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі калькуляції СТО, запропонованої Страховиком (Варіант 2).

З метою встановлення розміру спричиненого матеріального збитку було проведено оцінку пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля DAF, про що складено звіт від 05.02.2020 №12-021/1. Відповідно до вказаного звіту розмір матеріального збитку склав 101 331,28 грн, застосовано коефіцієнт фізичного зносу - 0,7.

Тобто розрахунок страхового відшкодування здійснювався не на підставі калькуляції СТО (Варіант 2), як це було встановлено Договором від 14.06.2019, а на підставі звіту (дослідження) оцінювача (Варіант 1).

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Як встановив суд, за умовами Договору від 14.06.2019 та Додатку №2 до Договору ліміт страхового відшкодування за автомобіль DAF становить 297 600,00 грн, розмір франшизи - 1448,00 грн, коефіцієнт фізичного зносу, визначений відповідно до п. 10.12.2, 10.14 Договору від 14.06.2019, - 0,8, ліміт витрат на транспортування пошкодженого автомобіля - 5000,00 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який має покладатись на страховика позивача відповідно до умов Договору від 14.06.2019, становить 99 498,43 грн (85 992,00 грн витрат на ремонтні роботи) + 9954,43 грн вартості запчастин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за Договором (29 816,68 + 19 955,46) *0,2 (1-0,8) + 5000,00 грн витрат на евакуацію - 1 448,00 грн франшизи).

Страховик позивача - ПАТ «СК «Універсальна» здійснив сплату йому страхового відшкодування у загальному розмірі 78 159,52 грн, з яких 5000,00 грн витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля.

Доказів звернення позивача до ПАТ «СК «Універсальна» вже після проведення робіт з відновлення автомобіля із заявою щодо відшкодування різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та фактично понесеними витратами матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що незвернення позивача до свого страховика після фактично проведених ремонтних робіт за страховою виплатою у розмірі різниці між фактичними витратами і визначеними попередньо відповідно до звіту експерта не дає підстави для покладення обов`язку з такого відшкодування на іншу особу (винуватця ДТП або його страховика).

Щодо сплати страхового відшкодування страховиком відповідача.

Відповідно до ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Оскільки за договором ОСЦПВ страховик відповідача у випадку ДТП взяв на себе зобов`язання на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу, різницю між сумою, яка підлягала виплаті позивачу його страховиком, та фактично підтвердженим розміром понесених витрат підлягає відшкодуванню позивачу відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах суми страхового відшкодування.

Розмір такої різниці становить 71 265,70 грн (170 764,13 грн (розмір підтверджених витрат - 99 498,43 грн (страхове відшкодування, яке підлягає сплаті страховиком позивача).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 7.36 Методики ринкова вартість окремої складової частини враховує її комплектність і фактичний технічний стан, умови, у яких вона експлуатувалася (зберігалася), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Ринкова вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою

Ссз = Цс * (1 - Ез), де

Ссз - вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, грн;

Цс - ціна нової складової частини, грн;

Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно з п. 7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою

Ез = 1 - С

Цн

У п. 7.38 Методики встановлено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7 (п. 7.41. Методики).

За змістом ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Отже, внаслідок фізичного зносу складової частини ТЗ відбувається як зменшення її реальної вартості, так і зміна її характеристик.

Цивільне право передбачає відшкодування шкоди шляхом передачі потерпілому речі того ж роду і такої ж якості.

Відомо, що річ, яка була у вжитку, коштує значно менше (в залежності від стану, часу використання, зовнішнього вигляду тощо) ніж нова річ.

Відшкодування потерпілій особі повної вартості нової складової КТЗ призводить до того, що особа, яка користується КТЗ (його складовими) багато років, у разі ДТП фактично отримує нову річ (запчастини), не несучи при цьому ніяких витрат, і дорожньо-транспортна пригода вже стає вигідною для такої особи.

Оскільки коефіцієнт фізичного зносу є динамічною величиною, а збільшення такого коефіцієнту призведе до зменшення суми, яку має відшкодувати саме страховик винуватої особи, то у разі покладання обов`язку зі сплати відповідної різниці у вартості нової деталі - складової частини КТЗ на винуватця, така застрахована особа нестиме надмірний тягар порівняно зі страховиком, що також суперечитиме інституту страхування.

Іншими словами, чим старіший транспортний засіб, тим менше за нові запчастини буде сплачувати страхова компанія, і тим більше застрахована особа.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстав дійти висновків, що покладення обов`язку на застраховану особу - власника джерела підвищеної небезпеки (винуватця ДТП) зі сплати вартості нової складової КТЗ потерпілого, без урахування її зносу відповідно до визначеного Методикою коефіцієнта, не відповідає принципам справедливості та розумності у цивільних правовідносинах та не підпадає під розуміння "реальних збитків" у призмі ст. 22 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, якщо потерпіла особа доведе, що пошкоджена складова КТЗ була новою, ця особа не позбавлена права на відшкодування повної вартості відповідного майна. Цей принцип знаходить відображення, зокрема і в п. 7.40., 7.41., 7.44. тощо Методики.

Проте доказів пошкодження саме нових запчастин позивач суду не надав.

Отже, тягар понесення витрат на придбання нових запчастин у розмірі коефіцієнту фізичного зносу 0,7 на суму 34 840,50 грн (29816,68 + 19 955,46)*0,7) має нести саме позивач.

Оскільки коефіцієнт фізичного зносу за Методикою становить 0,7, а за Договором від 14.06.2019 - 0,8, позивач має право на додаткове відшкодування відповідної різниці вартості запчастин у розмірі коефіцієнта фізичного зносу 0,1, яка також має покладатись на страховика відповідача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що розмір страхового відшкодування, який має покладатись на страховика відповідача, становить 36 425,20 грн (71 265,70 - 34 840,50).

При цьому позивач має право звернутись безпосередньо до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування в межах річного строку, без попереднього звернення до страховика із відповідною заявою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15.

Крім того, суд зазначає, що звернення страховика позивача до страховика відповідача у порядку суброгації ще не свідчить про сплату, погашення зобов`язань ПАТ "СК "Перша" за договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів на відповідну суму, а відтак і про правомірність звернення за різницею між фактичним розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням до винуватця ДТП саме з цим позовом.

Отже, лише у разі здійснення фактичної виплати страховиком відповідача страховику позивача здійсненого ним страхового відшкодування у порядку суброгації, позивач не позбавлений права звернутись з вимогою про стягнення з відповідача суми збитків в межах перевищення розміру страхової виплати за договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що за наведених обставин:

- розмір доведених позивачем витрат на відновлення автомобіля становить 170 764,13 грн;

- має підлягати виплаті позивачу його страховиком - 99 498,43 грн;

- має підлягати виплаті позивачу страховиком відповідача - 36 425,20 грн;

- має покладатися на позивача - 34 840,50 грн.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача, викладені у заяві про усунення недоліків позовної заяви, щодо відсутності у нього відомостей про власника транспортного засобу -винуватця ДТП та щодо страховика відповідача, а відтак і про неможливість звернення до страховика відповідача.

Так, позивач зазначив, що водій транспортного засобу відповідача не надав водію ТОВ «ПТК Шабо» відомості про свого страховика та про свій поліс з невідомих причин, а позивач був позбавлений точної інформації про власника автомобіля, його місцезнаходження.

Однак вказані доводи спростовуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №32/27 від 17.01.2020, виданою Управлінням патрульної поліції у Запорізькій області, у якій вказані відомості щодо учасників ДТП та полісу ОСЦПВ, у тому числі винуватця ДТП.

Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що він не володів достовірною інформацією про власника ТЗ Renault Magnum та наявність полісів страхування і страховика винної особи та з цією метою він звернувся до Мелітопольського ВНП в Запорізькій області із запитом про надання розширеної довідки про ДТП, оскільки дорожньо-транспортна пригода була оформлена Управлінням патрульної поліції у Запорізькій області та складено протокол про адміністративне правопорушення, у тому числі за участю водія позивача, і відповідна інформація щодо страхування транспортних засобів не могла не бути відомою цій особі. Крім того, запит, на який посилається позивач, був направлений для отримання саме розширеної довідки про ДТП, а не для отримання інформації щодо відомостей про поліс ОСЦПВ власника ТЗ, винного у скоєнні ДТП.

Позивач зазначає, що водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП повідомити про це страховика та вважає, що саме на водія транспортного засобу Renault Magnum, власником якого є відповідач, покладено обов`язок документального повідомлення та подальшої комунікації з власним страховиком.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

У п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Отже, вчинення водієм, причетним до ДТП, необхідних дій щодо повідомлення страховика та сприянні йому у розслідуванні, не позбавляє обов`язку позивача звернутись до страховика відповідача із заявою про відшкодування збитків.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун