Решение № 90775731, 05.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 р. Справа№200/4324/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 5632-3 від 11 листопада 2019 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; про зобов`язання відповідача зарахувати та включити до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років всі невраховані періоди роботи у Латвійському пароплавстві згідно з даними трудової книжки та архівної довідки № 01/03-10/32 від 25 квітня 2014 року, виданої Акціонерним товариством «Латвійське пароплавство»; про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 15 червня 2016 року та призначити пенсію за вислугу років на підставі поданої заяви про призначення пенсії за вислугу років.

Позовні вимоги вмотивовані протиправністю рішення відповідача від 11 листопада 2019 року з тих підстав, що, по-перше, оскаржуваним рішенням зменшено стаж роботи за вислугу років, який був встановлений попередніми рішеннями відповідача та судовими рішеннями; по-друге, оскаржуваним рішенням не визначено періоди, які відповідачем не зараховано до стажу роботи за вислугу років, а отже, рішення є необґрунтованим. Позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років, оскільки вже тричі звертається до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27 травня 2020 року від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшов поштою відзив з додатками, в якому представник відповідача просить відмовити в позові, оскільки стаж позивача на посадах плавскладу становить 07 років 08 місяців 05 днів, що не відповідає вимогам пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII. До 07 років 08 місяців 05 днів стажу відповідачем зараховано періоди роботи на посадах плавскладу до 01 січня 1991 року, виходячи з того, що такий стаж зараховується незалежно від сплати внесків соціального страхування, періоди роботи на посадах плавскладу після 01 січня 1991 року не зараховано, оскільки, на думку відповідача, розмір пенсії кожна сторона Договору № 525-XIV обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.

До подачі відповідачем відзиву представником позивача подано клопотання про розгляд справи у загальному провадженні, про розгляд справи за обов`язковою участю позивача та його представника в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у загальному провадженні, задоволено клопотання про розгляд справи за обов`язковою участю позивача та його представника в режимі відеоконференції, витребувано від відповідача розрахунок.

Судові засідання було відкладено з 17 червня 2020 року до 07 липня 2020 року, з 07 липня 2020 року по 05 серпня 2020 року у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів. Крім того, судове засідання, призначене на 07 липня 2020 року, відкладено у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, від 23 липня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

У судове засідання, призначене на 05 серпня 2020 року, сторони не з`явились; про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином, а тому на підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні з огляду на приписи частини другої статті 263 КАС України.

04 серпня 2020 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, яке судом залишено без задоволення, виходячи, по-перше, з відсутності законодавчих підстав для цього (пункт 2 частини другої, пункт 2 частини третьої статті 205 КАС України); по-друге, з відсутності перешкод для розгляду справи; по-третє, з обмеженості строків розгляду справи.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

15 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

На підтвердження стажу роботи позивачем надано, зокрема, архівну довідку від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32 з додатком: архівною довідкою від 03 квітня 2014 року № 877/3-7, відповідно до якої стаж його роботи на Латвійському пароплавстві становить 16 років 5 місяців 11 днів.

Тричі заява ОСОБА_1 розглядалась органами Пенсійного фонду України і тричі було відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, правонаступником якого є відповідач, від 12 серпня 2016 року відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за вислугу років. Вказаним рішенням встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 26 років 01 місяць 17 днів, стаж роботи за вислугу років - 09 років 06 місяців 0 днів. Рішенням відповідача до стажу роботи за вислугу років не зараховано періоди щодо перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 805/2194/18-а рішення Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 12 серпня 2016 року визнано протиправним та скасовано, зобов`язано повторно розглянути заяву від 15 червня 2016 року через невмотивованість оскаржуваного рішення.

Вдруге рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 жовтня 2018 року відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за вислугу років. Вказаним рішенням встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 26 років 01 місяць 17 днів, стаж роботи за вислугу років - 09 років 06 місяців 0 днів. Рішенням відповідача до стажу роботи за вислугу років не зараховано періоди щодо перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/2169/19-а рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 жовтня 2018 року визнано протиправним та скасовано, зобов`язано відповідача зарахувати та включити до стажу роботи за вислугу років спірні періоди щодо перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток.

Втретє рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 листопада 2019 року № 5632-3 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Визнання протиправності вказаного рішення та його скасування є предметом справи, що розглядається.

Вказаним рішенням визначено, що після виконання рішення суду загальний страховий стаж позивача складає 26 років 01 місяць 17 днів, у тому числі стаж роботи, який враховується при призначенні пенсії в Україні - 20 років 07 місяців 12 днів, стаж роботи в Латвії з 01 січня 1991 року по 05 липня 1996 року - 05 років 06 місяців 05 днів; стаж роботи на посадах плавскладу - 07 років 08 місяців 05 днів, що не відповідає вимогам пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.

Із долученого до відзиву на позовну заяву розрахунку стажу суд вбачає, що 07 років 08 місяців 05 днів стажу включає всі періоди роботи на танкерах до 1 січня 1991 року та періоди перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток до і після 1 січня 1991 року (це пункти 1 - 45 та 50, 53, 55, 57 архівної довідки від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32). Періоди перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток зараховані на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/2169/19-а.

У відзиві на позовну заяву відповідач конкретизував, що до стажу роботи на посадах плавскладу не враховано періоди роботи на танкері «Айлекс» після 01 січня 1991 року, а саме: з 26 лютого 1991 року по 18 травня 1991 року; з 16 липня 1991 року по 08 жовтня 1991 року; з 14 грудня 1991 року по 16 березня 1992 року; з 16 травня 1992 року по 24 вересня 1992 року; з 23 лютого 1993 року по 16 вересня 1993 року; з 15 грудня 1993 року по 29 травня 1994 року; з 23 жовтня 1994 року по 11 березня 1995 року; з 03 липня 1995 року по 28 листопада 1995 року.

Із архівної довідки від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32 вбачається, що відповідачем не враховано періоди, які знаходяться в довідці під номерами 46-49, 51, 52, 54, 56.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи на посадах плавскладу не враховано періоди між пунктами архівної довідки від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32, які прямо не визначені довідкою, але включені довідкою до 16 років 5 місяців 11 днів стажу роботи на Латвійському пароплавстві.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі […].

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років, а саме станом на 15 червня 2016 року, досяг 57 років, що відповідає вимогам вищезазначеної норми, проте стаж роботи становить 26 років, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі лише абзаців 1, 2 пункту «д» статті 55 Закону № 1788-XII.

Тому застосуванню підлягає абзац 4 пункту «д» статті 55 Закону № 1788-XII, згідно з яким за відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону.

Абзацами, на які відсилає наведена норма, а саме абзацами 15 та 17 пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII передбачено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків […].

Судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача становить 26 років 01 місяць 17 днів. До вказаного загального стажу роботи позивача включено весь період стажу, визначений архівною довідкою від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32, а саме 16 років 5 місяців 11 днів. Сторонами ці обставини не оспорюються.

Спір між сторонами виник щодо стажу роботи на посадах плавскладу, який за приписами абзаців 1, 2 пункту «д» статті 55 Закону № 1788-XII повинен становити не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до частини другої статті 16 Договору між Україною та Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення, ратифікованого Законом України від 19 березня 1999 року № 525-XIV (далі - Договір № 525-XIV), при призначенні пенсій, зумовлених наявністю періодів роботи за певною професією або на певній роботі, зараховуються тільки періоди, накопичені згідно із законодавством обох Сторін у відповідній системі, професії або роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, які дають право на зазначені

пенсії згідно із законодавством обох Сторін, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах.

Згідно з частиною третьою статті 16 Договору № 525-XIV трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.

Стаття 17 Договору № 525-XIV передбачає, що, якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.

Отже, для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у СРСР та Латвійській Республіці, але при визначенні розміру пенсії, враховується лише стаж, накопичений у СРСР до 1 січня 1991 року. За іншу частину стажу, накопиченому в Латвійській Республіці, оплату пенсії здійснює Латвійська Республіка.

Виходячи із змісту наведеного аналізу норм Договору № 525-XIV, суд вважає помилковим висновки відповідача щодо зарахування періодів роботи на Латвійському пароплавстві тільки до 01 січня 1991 року, оскільки вищезазначеними нормами Договору передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Записом № 3 трудової книжки від 24 січня 1980 року встановлено, що 24 січня 1980 року позивач прийнятий до резерву плавскладу, записом № 4 - з 05 жовтня 1980 року танкер «Е. Берг», записом № 5 - з 14 грудня 1983 року танкер «Абрене», № 6 - з 02 жовтня 1985 року танкер «Єльня», № 7 - з 16 грудня 1993 року танкер «Алейськ», № 8 - з 03 липня 1995 року танкер «Алейськ», № 9 - з 05 липня 1996 року звільнено.

Отже, за відомостями трудової книжки позивач в період з 24 січня 1980 року до 05 липня 1996 року перебував у плавскладі морських суден.

Абзацом 1 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 637), встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Період роботи з 24 січня 1980 року до 05 липня 1996 року, визначений трудовою книжкою, підтверджується архівною довідкою від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32, наданою позивачем на підтвердження спеціального стажу, в першому абзаці якої зазначено, що ОСОБА_1 працював в плавскладі Латвійського пароплавства повний робочий день в режимі повної робочої неділі з 24 січня 1980 року до 05 липня 1996 року. Більш того, цією довідкою обчислено стаж роботи за цей період, який дорівнює 16 рокам 5 місяцям 11 дням.

Окремо в цій довідці зазначено, що судна Латвійського пароплавства є суднами морського флоту і не відносяться до портових суден, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення.

Отже, суд дійшов висновку, що відомостями трудової книжки та архівної довідки від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32 прямо визначено перебування позивача у плавскладі морських суден рибної промисловості в період з 24 січня 1980 року до 05 липня 1996 року, який дорівнює 16 рокам 5 місяцям 11 дням, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «д» статті 55 Закону № 1788-XII.

Слід також конкретизувати, що із змісту архівної довідки від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32 суд вбачає, що з огляду на особливості роботи плавскладу морських суден до періоду такої роботи включається:

безпосереднє перебування на танкерах (за відомостями архівної довідки від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32 це періоди: з 26 лютого 1991 року по 18 травня 1991 року; з 16 липня 1991 року по 08 жовтня 1991 року; з 14 грудня 1991 року по 16 березня 1992 року; з 16 травня 1992 року по 24 вересня 1992 року; з 23 лютого 1993 року по 16 вересня 1993 року; з 15 грудня 1993 року по 29 травня 1994 року; з 23 жовтня 1994 року по 11 березня 1995 року; з 03 липня 1995 року по 28 листопада 1995 року);

перебування на березі (періоди між пунктами архівної довідки від 25 квітня 2014 року № 01/03-10/32);

перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток (що також встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 200/2169/19-а).

Наведеним підтверджується стаж роботи позивача на посадах плавскладу, який за приписами абзаців 1, 2 пункту «д» статті 55 Закону № 1788-XII повинен становити не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, дорівнює 16 рокам 5 місяцям 11 дням.

Доводи позивача про те, що оскаржуваним рішенням не визначено періоди, які відповідачем не зараховано до стажу роботи за вислугу років, а отже, рішення є необґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та враховуються судом.

Доводи позивача про те, що оскаржуваним рішенням зменшено стаж роботи за вислугу років, який був встановлений попередніми рішеннями відповідача та судовими рішеннями, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Двома першими рішеннями відповідача було зараховано до спеціального стажу роботи за вислугу років - 09 років 06 місяців 0 днів без урахування 1 року 4 місяця 17 днів періодів перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток.

В оскаржуваному рішенні відповідач на виконання рішення суду зарахував 1 року 4 місяця 17 днів періодів перебування у резерві плавскладу, перебування на курсах, періоди відпусток без збереження заробітної плати, навчальних та додаткових відпусток, але виключив із спеціального стажу період роботи на посадах плавскладу після 01 січня 1991 року, чим фактично зменшив період спеціального стажу.

Два попередні рішення відповідача скасовано рішеннями суду, а тому на час розгляду цієї справи вони не створюють правових наслідків та не враховуються.

Доводи відповідача про порушення строків звернення до суду з тих підстав, що при оскарженні попередніх рішень позивачем не оспорювались періоди, які є спірними в цій справі, суд не приймає до уваги, оскільки попередніми рішеннями відповідача ці періоди частково були враховані, а отже у позивача не було підстав для їх оскарження. Крім того, предметом цієї справи є оскарження нового рішення відповідача, який здійснював перерахунок стажу повністю, а не частково.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 5632-3 від 11 листопада 2019 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати та включити до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років всі невраховані періоди роботи у Латвійському пароплавстві згідно з даними трудової книжки та архівної довідки № 01/03-10/32 від 25 квітня 2014 року, виданої Акціонерним товариством «Латвійське пароплавство»;

про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 15 червня 2016 року та призначити пенсію за вислугу років на підставі поданої заяви про призначення пенсії за вислугу років.

З огляду на приписи статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, за якими відповідач має виключну компетенцію з питань призначення пенсії, вказані вимоги підлягають задоволенню в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 15 червня 2016 року з зарахуванням до стажу роботи на посадах плавскладу 16 років 5 місяців 11 днів згідно з даними трудової книжки та архівної довідки № 01/03-10/32 від 25 квітня 2014 року, виданої акціонерним товариством «Латвійське пароплавство»; в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. […].

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 840, 80 грн.

З огляду на це частина суми сплаченого судового збору підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років № 5632-3 від 11 листопада 2019 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 15 червня 2016 року з зарахуванням до стажу роботи на посадах плавскладу 16 років 5 місяців 11 днів згідно з даними трудової книжки та архівної довідки № 01/03-10/32 від 25 квітня 2014 року, виданої акціонерним товариством «Латвійське пароплавство».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 серпня 2020 року.

Суддя Ю.М. Льговська