Решение № 90399702, 13.07.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7023/20

н/п 2-а/953/310/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу 953/7023/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Гаймур Д.С., Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування постанови серії НК №153535 від 22.04.2020 про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Шевцова О.А. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Гаймур Д.С., у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Гаймур Д.С. від 22.04.2020 серії НК №153535 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАп.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, зокрема, що 22.04.2020 інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Гаймуром Д.С. складено постанову серії НК №153535 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. З винесенням даної постанови позивач не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, 22.04.2020 водій ОСОБА_1 , який є працівником ТОВ «Транспортно-будівельна компанія «Сіті-Буд» здійснював перевезення вантажу, а саме: дрова стопові за замовленням ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон». Під час здійснення перевезення вказаного вантажу, водій ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції за відсутності для цього законних підстав. У Постанові серії НК №153535 зазначено, що водієм порушено частину 1 статті 122 КУпАП, а в описі обставин зазначено, що «Водій перевозив деревину з ТТН невідомого походження та будь-яких дозвільних документів, чим порушено пункт 10 Правила перевезення вантажу автомобільними дорогами України». Опис допущеного водієм порушення свідчить про те, що для його встановлення потрібна була зупинка транспортного засобу, перевірка наявних у водія документів та огляд вантажу. Однак, відповідач безпідставно зупинив транспортний засіб з причепом, а також не проінформував водія на якій законній підставі він був зупинений, чим допустив порушення ст. 35 Закону України “Про національну поліцію”. Також адвокат вказує, що відповідач у постанові зазначає про порушення Позивачем пункту 10 Правил перевезення вантажу автомобільними дорогами України, але такого нормативно-правового акту не існує. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, передбачені правила приймання вантажів до перевезення (розділ 10 Правил), правила оформлення документів на перевезення (розділ 11 Правил). Розділ 10 Правил включає в себе 17 пунктів, розділ 11 Правил включає в себе 8 пунктів, тому відповідачем при формулюванні скоєного адміністративного правопорушення повинен бути зазначений конкретний пункт чинного нормативно правового акту, який порушений позивачем. Крім цього, у формулюванні скоєного адміністративного правопорушення зазначеного відповідачем визначено: “... перевозив деревину з ТТН невідомого походження та будь-яких дозвільних документів... ”. Твердження відповідача про сумнівність походження ТТН свідчить про те, що його рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується виключно на припущеннях, що порушує конституційний принцип визначений ст. 62 Конституції України щодо неприпустимості обґрунтування обвинувачення припущеннями. Крім цього, Законом України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” визначено вичерпний перелік документів дозвільного характеру. За таких обставин, відповідач, зазначаючи про відсутність у водія дозвільних документів, зобов`язаний зазначити конкретний дозвільний документ, який водій зобов`язаний мати при здійсненні даного перевезення вантажу. Також представник посилається на те, що відповідачем порушено ст..258 КУпАп, оскільки позивач не погоджувався та оспорював допущене правопорушення, а також не погоджувався зі складанням у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення, у зв`язку із чим складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковим.

На підставі викладеного, посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного законодавства, позивач, в особі представника, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 справу було передано для розгляду судді Чередник В.Є.

Ухвалою суду від 05.05.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

На виконання вказаної ухвали, 15.05.2020 представником позивача подано до суду підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою суду від 18.05.2020 залучено до участі у справі в якості співвідповідача УПП в Харківській області ДПП, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін.

06.07.2020 до суду подано відзив на позовну заяву, інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Гаймур Д.С. з позовом ОСОБА_1 не погоджується, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить суд в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі та проводити розгляд справи за його відсутності.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наступне.

22.04.2020 під час патрулювання території міста Харкова по проспекту Московському до нього звернувся громадянин, який повідомив про те, що декілька хвилин тому він побачив автомобіль з напівпричепом «оранжевого» кольору з державним номерний знаком НОМЕР_1 , який перевозить підозрілий вантаж, а саме - деревину. Даний громадянин був занепокоєний тим, що ця деревина ймовірно могла бути вирубана незаконно. Відповідачем та його напарниками було прийнято рішення перевірити дану інформацію, після чого було помічено та зупинено вказаний автомобіль. Після зупинки автомобіля відповідачем було запропоновано водієві надати документи, які підтверджують право водія перевозити вказаний вантаж, проте останнім було надано лише товарно-транспортну накладну № 1 від 22.04.2020, яка не відповідала вимогам, які визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Надана позивачем на місці події товарно-транспортна накладна всупереч вимогам вказаних у даних Правилах не заповнена повністю та не містить у собі наступну інформацію: місце складання документа, пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Дана накладна не містить жодного підпису та повних найменувань Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача. Інших документів (договору про перевезення вантажу, замовлення на перевезення вантажу), які б підтверджували право перевезення вантажу позивачем на місці події надано не було. Враховуючи порушення позивачем вимог вказаних Правил, інспектором було винесено у відношенні ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 153535 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. У тексті постанови ним дійсно було зроблено технічну помилку у назві документу, правила якого позивач порушив. При цьому, постановою Верховного суду України по справі №459/1801/17 від 24.12.2019 визначено, що технічна помилка у постанові про вчинення адміністративного правопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови. Основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено належними доказами, відсутність яких виключала б склад наведеного адміністративного правопорушення. Інспектор вказує, що ним було всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, достовірно встановлена наявність вини в діях позивача, про що було повідомлено останнього, йому було повідомлено про початок розгляду справи, ознайомлено з його правами, вирішено питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності та ознайомлено з винесеною постановою, копію якої позивач отримав на місці події, що підтверджується наявним у постанові підписом. Розгляд справи та винесення постанови було здійснено відповідно до ст.268, 276 - 279, 280, 283, 285 КУпАП, порушень чинного законодавства допущено не було. Розгляд справи та винесення постанови фіксувалися на нагрудний відеореєстратор № 2081, проте на теперішній час вказані відеозаписи знищені шляхом стирання з серверу, у зв`язку з тим, що «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затверджена наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 передбачає 30-денний строк їх зберігання. Подія відбулася 22.04.2020, а ухвала про відкриття провадження надійшла до УПП в Харківській області ДПП 25.05.2020. З вказаного слідує те, що відповідач міг би надати дані відео докази, якщо б ухвалу про відкриття провадження було отримано у 30- денний строк з моменту винесення постанови, проте ця обставина від нього на залежала, а відеозаписи не могли бути збережені так як відомості про оскарження постанови у інспектора були відсутні. Інспектор також зазнчає, що винесення ним оскаржуваної постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням законодавства. Крім того, позивачем до матеріалів справи не долучено жодних доказів на обґрунтування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, адвокат Шевцов О.А. подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач інспектор взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Гаймур Д.С. у судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача УПП в Харківській області ДПП у судове засідання не з`явилась, до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності само представника співвідповідача, зазначила, що співвідповідач підтримує доводи, які були зазначені у відзиві відповідачем та заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, те, що сторони подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст.286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом щодо оскарження постанови від 22.04.2020, не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Постановою інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП Гаймур Дениса Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №153535 від 22.04.2020 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

У постанові зазначено, що «22.04.2020 14 го. 55 хв. в м.Харків, пр..Московський 271/4, водій керував ТЗ MAN TGS 26. 440 д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом Langendorf SKS-HS д.н.з. НОМЕР_3 перевозив вантаж деревину з ТТН невідомого походження, та будь-яких дозвільних документів, чим порушив п.11 Правил перевезення вантажу автомобільними дорогами України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Зафіксовано на відео реєстратор. Прийняте по справі рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 255 грн. До постанови додаються….»

Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (частина 1 статті 2 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положення п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, які тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з приписами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 ст.122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 522/6111/16-а (№ К/9901/11751/18).

У зв`язку з викладеним доводи представника позивача щодо обов`язку інспектора скласти протокол про адміністративне правопорушення суд відхиляє.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що 22.04.2020 під час патрулювання території міста Харкова по проспекту Московському до нього звернувся громадянин, який повідомив про те, що декілька хвилин тому він побачив автомобіль з напівпричепом оранжевого кольору з державним знаком НОМЕР_1 , який перевозить підозрілий вантаж, а саме - деревину.

Вказані обставини судом не приймаються, оскільки спростовуються наданими відповідачем доказами у вигляді копії витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України”, в якому зазначено відомості про рапорт Управління патрульної поліції в Харківській області, який не містить інформації про звернення громадянина, про його анкетні дані або про відмову громадянина надати анкетні дані. За змістом рапорту саме співробітниками патрульної поліції помічено та зупинено автомобіль з напівпричепом.

Також, з наданих суду копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що напівпричіп Langendorf, державний номерний знак НОМЕР_3 є сірого кольору, а автомобіль МАN, державний номерний знак НОМЕР_1 є білого кольору.

Це свідчить про те, що обставини зазначені відповідачем, в частині отримання повідомлення від громадянина про підозрілий автомобіль, не доведені належними та допустимими доказами.

У зв`язку з викладеним суд не вбачає підстав, передбачених ст..35 3Закону України «Про Національну поліцію», для зупинення інспектором ОСОБА_3 Д. ОСОБА_4 транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 .

Приписами ст. 283 КУпАП передбачено обов`язок відповідача зазначити у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Інспектор ОСОБА_5 в оскаржуваній постанові зазначає про порушення позивачем пункту 10 Правил перевезення вантажу автомобільними дорогами України, однак такого нормативно-правового акту не існує.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 передбачені правила приймання вантажів до перевезення (розділ 10 Правил), правила оформлення документів на перевезення (розділ 11 Правил).

При цьому, пункт 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 передбачені правила правила оформлення документів на перевезення. Даний пунки має великий перелік вимог, але яка саме вимога порушена водієм ОСОБА_1 у постанові не зазначено.

Водій ОСОБА_1 22.04.2020 здійснював перевезення вантажу - дрова стопові за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон», що підтверджується договором №02-09-19/2-П від 02 вересня 2019 року про надання транспортних послуг, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-будівельна компанія «Сіті-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій «Еталон»; замовленням на перевезення вантажу від 21 квітня 2020 року №38.

Відповідно п.11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Водій ОСОБА_1 мав при собі товарно-транспортну накладну від 22 квітня 2020 року №1.

Постанова про притягнення до адміністравтиної відповідальності не містить посилання на обставини, які свідчать про необхідність наявності у водія при здійсненні перевезення будь-яких документів дозвільного характеру, а також не зазначено, які саме документи відсутні.

Висновки відповідача у постанові про притягнення до адміністравтиної відповідальності щодо сумнівності походження товарно-транспортної накладної та необхідності мати будь-які документи дозвільного характеру свідчать про те, що рішення відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується виключно на припущеннях, що порушує конституційний принцип визначений ст. 62 Конституції України щодо неприпустимості обґрунтування обвинувачення припущеннями, а також ст. 6 Конвенції з прав про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду України від 14.03.2018 по справі №760/2846/17).

Однак, відповідно до ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивачем, в обґрунтування своїх доводів, надано суду докази, на підставі яких водієм ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу.

В той час відповідачем, в ході судового розгляду справи, не надано належних і допустимих доказів, в розумінні ст..73-76 КАС України, в обґрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягагють задоволенню.

Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову, з УПП в Харківській області ДПП слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Стягуючи вказані кошти з УПП в Харківській області ДПП, суд виходить з положень ч.1 ст. 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 4, 5 9, 19, 20, 31, 73, 77, 134, 139, 242, 249, 286 КАС України, ст.7, 9, 121, 222, 247, 251, 252, 258, 268, 280 КУпАП, ст..23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гаймур Дениса Сергійовича серія НК №153535 від 22.04.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо, зокрема, апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Другого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 1- Інспектор взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Гаймур Денис Сергійович, місцезнаходження: 61033, м.Харків, вул..Шевченка 315-А.

Відповідач 2- Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: 61033, м.Харків, вул..Шевченка, 315-А.

Повне судове рішення складено 13.07.2020.

Суддя Чередник В.Є.