Решение № 8961882, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/7515.03.10 За позовом          Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До          Приватного підприємства «Русь-95»

Про                     стягнення 4143,18 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Мазурок О.І. по довіреності № 155/1/23-5597 від 24.12.2009р.

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»про стягнення з Приватного підприємства «Русь-95»3839,75 грн. заборгованості, 303,43 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 964 від 30.12.2003р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. порушено провадження у справі № 36/75, розгляд справи призначено на 15.03.2010р.

В судовому засіданні 15.03.2010р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 15.03.2010р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 17.02.2010р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві. Зазначену ухвалу відповідач отримав 24.02.2010р., що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 9368730.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерної енергопостачальною компанією «Київенерго»та Дирекцією по експлуатації нежилих будинків ДКП «Київжитлоспецексплуатація»08.04.199р. укладено договір № 24-0235 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого КП «Київжитлоспецексплуатація»зобов’язалося сплачувати за постачання теплової енергії повністю за будинок, а ці кошти збирати з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, він укладає договори про надання послуг по теплопостачанню. Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між споживачами цього будинку пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди або купівлі-продажу.

Між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(далі позивач) та Приватним підприємством «Русь-95»(далі відповідач, абонент) було укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 39-В, літ. А № 964 від 30.12.2003р.

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Як вбачається з Порядку розрахунків за теплову енергію (додаток № 2 до договору № 964 від 30.12.2003р.), абонент зобов’язався щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Оплату за вказаними документами абонент проводить до 23 числа поточного місяця.

Сторони визначили, що договір діє з 30.12.2003р. до 31.12.2004р. (п. 6.1 договору).

Договір, згідно з п. 6.4 договору, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що жодна з сторін договору з заявою про припинення договору до іншої сторони не зверталась. Відповідач своїх пояснень та заперечень не надав. Отже, суд приходить до висновку, що договір № 964 від 30.12.2003р. був неодноразово пролонгований.

Відповідач, в порушення умов договору № 964 від 30.12.2003р. не сплачував в повному обсязі вартість теплової енергії та технічного обслуговування з листопада 2008 року по жовтень 2009 року, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 3839,75 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 964 від 30.12.2003р. в частині оплати вартості теплової енергії та технічного обслуговування з листопада 2008 року по жовтень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 3839,75 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 964 від 30.12.2003р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3839,75 грн. заборгованості по оплаті вартості теплової енергії та технічного обслуговування.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони домовились (п. 2.3.7 договору), що за несвоєчасну сплату передбачених договором нарахувань абонент сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Оскільки відповідач припустився прострочки платежів по договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 964 від 30.12.2003р., з нього, на підставі п. 2.3.7 зазначеного договору, підлягає стягненню пеня в сумі 303,43 грн., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку пені.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію № 155/23-06/47 від 05.06.2009р., в якому вимагав сплатити заборгованість в розмірі 3431,65 грн. Зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Русь-95»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 39-В, код ЄДРПОУ 30374297) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 3839 (три тисячі вісімсот тридцять дев’ять) грн. 75 коп. заборгованості, 303 (триста три) грн. 43 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.