Решение № 8941341, 21.11.2008, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 2-3628 2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2008 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі головуючого судді Гудіної Н.І. при секретарі Мельніченко А.О. розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом

ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко -фармацевтичного підприємства « Біостимулятор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди

Установив

Позивачка звернулася до відповідача з заявою про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тім, що вона , ОСОБА_1, з 02 лютого 2004 року по 03 квітня 2008 року працювала на ОВХФП «Біостимулятор» у формі ТОВ на посаді майстер цеху, про що свідчить запис в трудовій книжці.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, установлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Однак в порушення ст. 115 КЗпП України, протягом тривалого часу.а саме з квітня 2007 року по квітень 2008 року їй не виплачувалась заробітна плата.у зв'язку з чим вона 03 квітня 2008 року була змушена звільнитись за власним бажанням з підстав невиконання власником умов колективного договору (ч.3 ст.38

КЗпП)

На день звільнення з роботи ОВХФП» Біостимулятор» у формі ТОВ заборгувало їй заробітну плату за вище наведений період її роботи на підприємстві у розмірі 6708, 31 грн., але виплатити її відмовилось.

Вона вважає його дії незаконними, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство.установа. організація згідно ч.1 ст.117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому відповідно до ст.44 КЗпП України внаслідок порушення власником законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менш тримісячного середнього заробітку. Нарахування та виплати вихідної допомоги з боку підприємства проведено не було.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому

виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Нею не використано відпустки за 2007-2008 роки дому виходячи зі ст. 75 КЗпП України вона має право на грошову компенсацію не використаних нею 32 днів щорічної відпустки у розмірі середнього заробітку за кожен день відпустки.

Крім того, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка була завдана внаслідок порушення її права.

Так, згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, яка завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Неправомірна бездіяльність ОВХФГТ»Біостимулятор» у формі ТОВ призвела до того, що я була позбавлена єдиного доходу для існування. Через постійне недоїдання вона захворіла на виразку дванадцятипалої кишки(про що свідчать записи в медичній карті). Лікування не дало позитивних результатів через нехватку необхідних ліків. До того ж в неї накопичився борг за комунальні послуги, який вона не в змозі виплатити. Крім того її неповнолітня донька хронічно хвора, що теж потребує великих витрат. Все це негативно впливає на її психологічний стан, завдає їй фізичних і душевних страждань. Таким чином, їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000 грн.

Згідно Закону України »Про оплату праці» ст..34 „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-111, вона має право вимагати виплату компенсації, яка становить на сьогоднішній день 1447, 51 грн.(розрахунки проведені по липень 2008 року включно).

Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення позивачки, яка наполягала на задоволенні позову, думку представника відповідача, який позов визнав тільки в частини сплати заробітної плати та сплати за невикористану відпустку, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлене наступне:

ОСОБА_1, з 02 лютого 2004 року працювала на ОВХФП «Біостимулятор» у формі ТОВ на посаді майстер цеху, 03 квітня 2008 року звільнена за власним бажанням по ст.38 КЗпП України, про що свідчить запис в трудовий книжці( л.с.8 об.). З 10.04.2008 року вона працює у Відкритому акціонерному товаристві « Лукойл Одеський нафтопереробний завод»( л.с. 9)

Відповідно до довідки № 306 від 97.08.2008 року заборгованість по сплати заробітної платі складає 6708, 31 грн.( л.с.32), та заробітна плата не сплачена за квітень, жовтень, грудень 2007 року, та березень 2008 року.

Компенсація, яка повинна бути віплачена на несвоєчасну віплату заробітної плати складає( 706, 54 х 33, 6: 100=237, 40 грн.)=+( 1752, 89 х 21, 1:100=369, 86 грн.)+ 2736, 56 х 16, 1:100= 440, 59 грн.)+ ( 1512, 32 х5, 8 :100= 87, 71 грн.) =1135, 56 грн.

Плата за невикористану щорічну відпустку складає 2807, 63 грн., компенсація складає 72, 99 грн.( 2807, 63 х 2, 6: 100)

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд дійшов до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач в судовому засіданні доказав, що їй дійсно була заподіяна моральна шкода у зв'язку з невиплатою заробітної плати, а оскільки вона є єдиною людиною, яка працює в родині, то дійсно її родина була поставлена у дуже важке матеріальне становище, тому суд вважає, що виходячи з принціпів розумності та співрозмірності завданої моральної шкоди, сума моральної шкоди повинна бути стягнена у розмірі 2000 грн.

Не може бути стягнено на користь позивачки грошова допомога у розмірі трехмісчної заробітної плати, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачка звільнилася за власним бажанням, що підтверджується записом у трудовий книжці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117, 237 1 Кодексу законів про працю України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко -фармацевтичного підприємства « Біостимулятор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства « Біостимулятор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті заробітної плати в сумі - 6708, 31 грн ., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати 1028, 55 грн., невиплачену платню за невикористану відпустку в сумі 2807, 63 грн. а всього 10724, 49 грн.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства « Біостимулятор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн. В іншої частині позову відмовити.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства « Біостимулятор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави держмито 107, 24 грн. та 30 грн. витрати на інформаційне-технічне забезпечення на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області; Код фінансової установи - 828011; Назва фінансової установи - Управління Державного Казначейства у Одеській області; Рахунок № 37315008000123; Вид рахунка - поточний; Ідентифікаційний код за ЄДПРОУ' 26302945.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.