Постановление суда № 89320120, 19.05.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"19" травня 2020 р. м. Ужгород Справа № 907/323/20

Суддя господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» , м. Ужгород про видачу судового наказу за вимогою

до боржника – приватного підприємства «Такт», м. Мукачево

про стягнення грошової заборгованості на суму 17306,10 грн. за спожиту активну електричну енергію та вартості судових витрат на загальну суму 1710,20 грн. (включаючи судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу)

ВСТАНОВИВ:

18.05.2020р. до Господарського суду Закарпатської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» , м. Ужгород із заявою про видачу судового наказу, за змістом якої просить стягнути з боржника приватного підприємства «Такт», м. Мукачево грошову заборгованість на суму 17306,10 грн. за спожиту активну електричну енергію та вартість судових витрат на загальну суму 1710,20 грн., з яких: 210,10 грн. - сума сплаченого судового збору за подання заяви, 1500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється у порядку наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього кодексу. Судовий наказ може бути видано за відповідною заявою особи-заявника до особи - боржника за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі (у тому числі електронній).

У даній справі заявник просить стягнути з боржника, крім заборгованості за спожиту активну електричну енергію на суму 17306,10 грн. та судового збору за подання заяви 210,10 грн., що підлягає задоволенню судом шляхом видачі судового наказу на зазначені суми, також витрати на професійну правничу допомогу на суму 1500 грн.

Щодо вимоги заявника про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу, суд констатує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 ст. 13 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів зазначених норм, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить наведеним приписам ст. 13 ГПК України.

Так, згідно із приписами ст.ст. 154, 155 ГПК України розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання, під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Разом з тим, зі змісту глави 8 "Судові витрати" ГПК України вбачається, що судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути предметом розгляду у позовному провадженні, де учасниками справи є сторони, які мають право доводити розмір витрат, а суд здійснює їх розподіл за результатами розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, оскільки процесуальний закон не передбачає при здійсненні судочинства у наказному провадженні розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору, у видачі судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 147-154, 234 Господарського процесуального кодексу України,

суд постановив:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород у видачі судового наказу про стягнення з приватного підприємства «Такт», м. Мукачево 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом строку, передбаченого ст. 256 ГПК України.

Суддя Ушак І.Г.