Решение № 88838760, 21.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/382/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 28.01.2020 р. №171053, якою до позивача застосовано адміністративного - господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортних засобів КАМАЗ, модель 5320, тип: спеціалізований вантажний платформа, 1981 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центром 6542 від 29.04.2016 року, транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 5320, тип: загальний вантажний бортовий, 1983 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого Центром ДАЇ 6501 від 31.07.2015 року та транспортний засіб марки ГКБ, модель 8350, тип: загальний причіп ПР-бортовий-Е, 1989 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого Центром ДАЇ 6501 від 31.07.2015 року, що належать йому на праві власності. Однак, станом на момент проведення габаритно-вагового контролю, зазначені транспортні засоби, на підставі нотарально засвідченого договору найму (оренди) перебували у фактичному користуванні ТОВ фірма «Лани, ЛТД». У зв`язку із зазначеним, позивач не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

13.03.2020 р. відповідач 1 надіслав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. Згідно направлення на перевірку від 09.12.2019 р. №003505 посадовими особами управління Укртрасбезпеки у Миколаївській області 15.12.2019 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №183682 від 15.12.2019 року. Відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що транспортним засобом марки КАМАЗ, державний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , та перебував під керуванням водія ОСОБА_3 надавались послуги з перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм на 22,3%. Окрім того, позивач запрошувався на розгляд акта про порушення транспортного законодавства, проте ОСОБА_1 не зв`явився та докази або пояснення щодо відсутності вини чи незаконності у діях, що спростували б доведеність факту порушення вимог чинного законодавства не надав. Вважає, що доводи позивача є безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 18.02.2020 р. відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також зазначеною ухвалою залучено до участі у справі співвідповідача Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 2).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.12.2019 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області у м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1, відповідно до направлення на перевірку №003505 від 09.12.2019 року, проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки КАМАЗ бортовий вантажний, номерний знак НОМЕР_4 , та причепу номерний знак НОМЕР_6 .

За результатами перевірки складений акт №183682, яким зафіксоване перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, ТТН від 15.12.2019 №132470 (вантаж ячмінь) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм на 22,3% (загальна маса т.з. 48,93 т при нормі 40 т).

У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз.16 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі вказаного акту здійснений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та відповідно нараховано плату за проїзд 262,80 євро.

Водій транспортного засобу ОСОБА_3 від підпису даного акту відмовився, що зафіксовано у відповідній графі даного акту.

28.01.2020 року за результатами розгляду порушення автотранспортного законодавства за актом №183682 від 15.12.2019 року складеного під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, винесена постанова №171053 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000,00 грн., за допущене порушення передбачене абзацом 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з такою постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонам, регулюються Законами України "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільний транспорт", Законом України "Про автомобільні дороги" та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно положень статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування ,міському електричному, залізничному транспорті (підпункт 1 пункту 1 Положення №103).

Згідно п.п.2 , 9 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Відповідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567), під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 зазначеного Закону передбачено те, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

З спірної постанови №171053 від 28.01.2020 р. вбачається, що адміністративно-господарська санкція була застосована до позивача у зв`язку з порушенням Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за що передбачена абзацом 16 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За змістом абзацу 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник, тому спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевезення вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Позивач є власником транспортних засобів КАМАЗ, модель 5320, тип: спеціалізований вантажний платформа, 1981 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центром 6542 від 29.04.2016 року, транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 5320, тип: загальний вантажний бортовий, 1983 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого Центром ДАЇ 6501 від 31.07.2015 року та транспортний засіб марки ГКБ, модель 8350, тип: загальний причіп ПР-бортовий-Е, 1989 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого Центром ДАЇ 6501 від 31.07.2015 року на підставі свідоцтв про реєстрацію ТЗ: серій НОМЕР_7 виданого Центром 6542 від 29.04.2016 року, НОМЕР_10 та НОМЕР_8 , виданий Центром ДАІ 6501 від 31.07.2015 року.

27.08.2019 року між ОСОБА_1 (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Лани, ЛТД" (наймач) був укладений договір найму (оренди) транспортного засобу, за змістом якого наймодавець зобов`язується протягом строку цього договору, укладеного на 60 місяців передати у строкове оплатне користування наймачу транспорті засоби: КАМАЗ, модель 5320, тип: спеціалізований вантажний платформа, 1981 року випуску, білого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центром 6542 від 29.04.2016 року, транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 5320, тип: загальний вантажний бортовий, 1983 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого Центром ДАЇ 6501 від 31.07.2015 року та транспортний засіб марки ГКБ, модель 8350, тип: загальний причіп ПР-бортовий-Е, 1989 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , зареєстрованого Центром ДАЇ 6501 від 31.07.2015 року на підставі свідоцтв про реєстрацію ТЗ: серій НОМЕР_7 виданого Центром 6542 від 29.04.2016 року, НОМЕР_10 та НОМЕР_8 , виданий Центром ДАІ 6501 від 31.07.2015 року.

Відповідно до п.5 Договору, наймач має право використовувати транспорті засоби без будь-яких обмежень, в тому числі з правом виїжджати за кордон, передавати транспорті засоби в піднайм.

Із товарно-транспортної накладної від 15.12.2019 р. № 132470, вбачається, що автомобільним перевізником є ТОВ "МАЯМІЛІДЕРГРУПП".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що акт рейдової перевірки №183682 від 15.12.2019 р., який складений щодо неналежного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належним для притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно п.25 Порядку№1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Таким чином, 28.01.2020 року при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі вищевказаного акту рейдової перевірки, відповідачем визначено не автомобільного перевізника, відтак не встановлено належних обставин справи та не забезпечено гарантування дотримання основоположних прав та інтересів охоронюваних Конституцією та законами України позивача.

Отже суд приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно не є особою, яка має сплатити плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу.

Встановлені судом обставини є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення. Судом не надається юридична оцінка суті порушення визначеного в спірній постанові, оскільки позивач не має обов`язку доводити чи спростовувати суть господарського порушення, яке він не вчиняв.

Статтею 19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки така прийнята на підставі матеріалів, які складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 28.01.2020 року №171053, якою застосовано до ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ) адміністративно-господарський штраф в сумі 34000 грн.

Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) ( код ЄДРПОУ 39816845; 03135, м.Київ, пр.Перемоги, 14).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Г.М. Морська

кат. 113070200