Решение № 88811863, 16.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/279/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Генічеського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у вклеюванні до паспорту позивача у формі книжечки Серії НОМЕР_1 фотокартки при досягненні 45 річного віку, після спливу тридцятиденного строку;

- зобов`язати відповідача вклеїти у паспорт позивача у формі книжечки Серії НОМЕР_1 фотокартку при досягненні 45 річного віку, після спливу тридцятиденного строку.

Ухвалою від 07.02.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження в порядку письмового провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.12.2019 звернулася до Генічеського районного відділу Управління ДМС України у Херсонській області із заявою про ненадання згоди на обробку персональних даних, небажанням отримати паспорт у вигляді НОМЕР_2 -картки та проханням вклеїти в паспорт-книжечку Серія НОМЕР_1 фотокартки при досягненні 45 річного віку. Вказана заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання позивач відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в ЄДДР та бажає мати паспорт громадянина України у формі книжечки з можливістю вклеювання фотографії, без жодного електронного носія інформації, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої. При зверненні до відповідача ОСОБА_1 надала пакет документів, який відповідає вимогам пункту 2 розділу V "Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, крім відповідного рішення суду. 24.01.2020 міграційний орган надав відповідь № 6520-251/6520-20, в якій відмітив, що ОСОБА_1 не має права вклеїти фотокартку в паспорт при досягненні відповідного віку після спливу тридцятиденного строку та пропонує звернутися за отриманням паспорту у формі ID-картки. Позивач вважає вказану відмову протиправною та зазначає, що остання суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у рішенні від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, внаслідок якого Кабінет Міністрів України видав постанову від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302", а саме: щодо оформлення та видачі паспортів у формі книжечки на підставі рішення суду. Посилаючись на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

03.03.2020 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з таких підстав. 29.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Генічеського РВ УДМС із письмовою заявою про необхідність вклеювання до паспорта громадянина України нової фотокартки по досягненню 45-річного віку. При цьому, заявниця повідомила, що відмовляється від оформлення паспорта громадянина України у формі НОМЕР_2 -картки та не надає згоду на обробку своїх персональних даних засобами ЄДДР. 24.01.2020 Генічеський РВ УДМС листом № 6520-251/6520-20 повідомив позивача про те, що на теперішній час оформлення та видача паспорта громадянина України регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302. У зв`язку з чим ОСОБА_1 повинна особисто звернутися до територіального підрозділу міграційної служби для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки. На думку відповідача, надаючи позивачу дану відповідь, міграціний орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки не міг здійснити вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском нею місячного терміну для звернення з даного питання. Позивач жодним чином не була позбавлена можливості своєчасно звернутись до відповідача за вклеюванням фотокартки до паспорту у місячний строк по досягненню 45-річного віку. Однак, ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою 29.12.2019, тобто більше ніж через півтора роки. Тобто, на теперішній час паспорт позивача вважається недійсним. Також відповідач заперечує щодо застосування до даних правовідносин рішення Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки у даному рішенні Суд надав оцінку вимогам позивача про видачу паспорту громадянина України у формі книжечки, а не вклеювання до нього фотокартки. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

03.03.2020 позивач надала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, наполягаючи у відповіді на доводах, викладених у позовній заяві.

06.03.2020 відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому наполягає на доводах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

22.10.2002 Генічеським РВ УДМС України в Херсонській області Поляковій Людмилі Василівні виданий паспорт громадянина України Серія НОМЕР_3 № 760670 (далі – паспорт-книжечка).

На стор. 9 паспорту-книжечки міститься запис в.о. начальника Генічеського ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про право позивача здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Запис вчинений згідно із рішенням Генічеського районного суду від 19.03.2004 та ухвали апеляційного суду Херсонської області від 10.06.2004 у справі № 22-а-1296.

29.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Генічеського РВ УДМС в Херсонській області із заявою про вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України у формі книжечки, при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцяти денного строку. Одночасно позивач повідомила про небажання отримувати паспорт у вигляді НОМЕР_2 -картки, у зв`язку з релігійними переконаннями. До заяви позивач додала 2 нові фотокартки, що відповідають її вікові та паспорт Серії НОМЕР_1 для огляду.

24.01.2020 відповідач направив позивачу лист-відмову у вклеюванні фото у паспорт громадянина України зразка 1994 року по досягненню ОСОБА_1 . 45 річного віку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 795 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302", оскільки позивач не звернулася до уповноваженого органу в установлений законодавством місячний строк. Водночас повідомлено про те, що відповідно до пп. 6 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі коли особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразку 1994 року нових фотокарток, у зв`язку з чим ОСОБА_1 необхідно звернутися до територіального підрозділу міграційної служби для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки відповідно до Порядку.

Вважаючи протиправною відмову у вклеюванні фотокартки до паспорту громадянина України зразка 1994 року по досягненню 45-річного віку, позивач звернулася до суду із даним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 92 Основного Закону виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 5492-VI передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр (далі-Реєстр)-це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (пп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України містять безконтактний електронний носій.

Згідно із ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

На виконання положень ч. 2 ст. 15 та абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 302 (у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно із пп. 6 п. 6 вказаного Порядку обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Пунктом 131 цього ж Порядку визначено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-ІV передбачено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-ІV мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26.10.2016 № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302.

Постанова № 745 набрала чинності з 01.11.2016, і з цієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 № 353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185 "Деякі питання виконання Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визнано такою, що втратила чинність.

Однак, постановою від 12.06.2013 № 415 Уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 № 185, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєні такі фотокартки при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Таким чином, суд зазначає, що згідно з пп. 6 п. 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 виповнилося 45 років - 24.06.2018, однак із заявою про вклеєння фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку вона звернувся лише 29.12.2019, тобто з порушенням місячного строку, визначеного Постановою № 2503-XII.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

При цьому, паспорт, в якому не вклеєна фотокартка при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

Порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедуру внесення відмітки до паспорта таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.09.2017 року № 822.

Обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за спеціальним порядком без присвоєння ідентифікаційного номера підлягають особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспорті проставляється відповідна відмітка.

Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

Відповідно ч. 6 ст. 6 Закону № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість Закону та порушення конституційних прав такої особи заявника.

Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Проте, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону.

Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як відмова у вклеюванні у паспорт фотографії у зв`язку із пропуском строку та примушування особи з цих підстав отримати паспорт у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у ч. 7 ст. 21 Закону № 5492-VI, у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

На підставі викладеного, суд зазначає, що застосування відповідачем норми пп. 6 п. 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить його релігійним переконанням, а, отже, обмежує його права й свободи.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№ 806/3265/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді НОМЕР_2 - картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд зазначає, що підстави для відмови у вклеюванні фотографії у паспорті при досягненні 45-річного віку, викладені у листі-відповіді від 24.01.2020 за результатами розгляду заяви позивача від 29.12.2019, суперечать вищезазначеним нормам законодавства та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17, а тому є протиправними.

Одночасно, суд зазначає, що 24.06.2018 ОСОБА_1 виповнилося 45 років, тобто до 24.07.2018 остання повинна була звернутися до відповідача з заявою про вклеювання фотокартки до паспорту громадянина України у формі книжечки.

Натомість, позивач звернулася з відповідною заявою лише 29.12.2019, тобто з порушенням, без поважних причин, передбаченого пп. 6 п. 6 Порядку № 302 строку для звернення із такою заявою.

Втім, суд відмічає, що за вказане порушення передбачена адміністративна відповідальність, що жодним чином не надає відповідачу правових підстав для позбавлення позивача права на користування паспортом у формі книжечки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 24.01.2020, у вклеюванні до паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років та зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки Серії НОМЕР_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням ОСОБА_1 45 років.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 420/270/19, від 31.01.2020 у справі № 200/6627/19-а та від 06.02.2020 у справі № 420/3253/19.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність власних дій щодо відмови у вклеюванні до паспорту громадянина України у вигляді книжечки фотокартки по досягненню 45-річного віку.

На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Генічеського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Миру, 44), оформлену листом від 24.01.2020 №6520-251/6520-20 у вклеюванні до паспорта громадянина України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 ) у вигляді паспортної книжечки нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Зобов`язати Генічеський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Миру, 44) вклеїти до паспорта громадянина України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 ) зразка 1994 року у вигляді книжечки Серії НОМЕР_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Генічеського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Миру, 44).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 102070000