Постановление суда № 88811862, 15.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/942/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-168, 171 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення, визнання протиправними та дискримінаційними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

10 квітня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_2 В ОСОБА_3 ), від імені якої діє адвокат Меламед Вадим Борисович (далі - представник позивача, ОСОБА_4 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), у якому просить:

- визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення відповідача, викладене в листі № 6697/04-04 від 18.12.2019 року про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу;

- визнати дії відповідача по невиплаті пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними;

- визнати бездіяльність відповідача, що до не виплати пенсії позивачу з 05.12.2018 року - протиправною та дискримінаційною;

- зобов`язати відповідача виплатити на визначений ним банківський рахунок усі недотримані позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з 05.12.2018 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивача, починаючи з 05.12.2018 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії Позивачу на банківський рахунок довічно.

Відповідно до приписів п. 6 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддею встановлено, що вказані вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у справі № 540/537/19 ГУ ПФУ в Херсонській області зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018 р., з урахуванням висновків суду. З метою сприяння відповідачу у добровільному виконанні даного судового рішення позивачем було надіслано заяви від 18.10.2019 р. та від 01.11.2019 р., до яких додано оригінал заяви про перерахування пенсії на його особистий банківський рахунок. 16.12.2019 р. позивачем було оновлено свої банківські реквізити та надано до ПФУ оригінал банківської заяви. При цьому, листом від 16.12.2019 р. № 16407/03-01 відповідач повідомив позивача, що пенсійна справа ОСОБА_1 відпрацьована, нарахування пенсійних коштів здійснено в жовтні 2019 р. та в найближчий виплатний період буде проведена доплата пенсії за період з 05.12.2018 р. через поточний рахунок банківської установи. Проте, листом від 18.12.2019 р. № 6697/04-04 відповідач повідомив про своє рішення припинити виплату позивачу пенсії, відмовляючись її перераховувати на визначений позивачем банківський рахунок на тій підставі, що виплата пенсії здійснюється лише за місцем проживання одержувачів пенсії. Вважаючи, відмову відповідача у виплаті призначеної пенсії, оформлену листом від 18.12.2019 р. № 6697/04-04, протиправною представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, з доданих до позову документів суддею встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 р. у справі № 540/537/19, яке набрало законної сили 15.06.2019 р., зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018 року, з урахуванням висновків суду.

Крім того, листом ГУ ПФУ в Херсонській області від 16.12.2019 р. № 16407/03-01 повідомлено представника позивача Меламед В.Б., про те, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 р. у справі № 540/537/19, яке набрало законної сили 15.06.2019 р., зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018 року, з урахуванням висновків суду. Пенсійна справа ОСОБА_1 відпрацьована відділом з питань перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Херсонській області, нарахування пенсійних коштів за період з 05.12.2018 р. по 31.10.2019 р. здійснено в жовтні 2019 р. Оскільки ОСОБА_1 не надана заява про виплату пенсії через установу банку, сума доплати не виплачена. Також представника позивача повідомлено, що в найближчий виплатний період буде проведена виплата пенсії за період з 05.12.2018 р. через поточний рахунок банківської установи, як це передбачено Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596.

В подальшому, листом ГУ ПФУ в Херсонській області від 18.12.2019 р. № 6697/04-04 повідомлено представника позивача ОСОБА_5 про те, що заяву на перерахування пенсії на рахунок "Приватбанку", відкритому у Жовтневому відділенні Запорізького регіонального управління неможливо відпрацювати відповідно до пункту 4 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596. Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за місцем проживання одержувачів у населених пунктах, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо.)

З огляду на вказані обставини, суддя вважає, що фактично підставою для звернення до суду із цим позовом стала незгода позивача із діями ГУ ПФУ в Херсонській області щодо виконання рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 р. у справі № 540/537/19, яким, серед іншого, зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018 року, з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі з урахуванням підстав та предмету даного позову, суд вказує про таке.

Згідно частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ( пункти 2 - 4 ч. 1 цієї статі).

При цьому, частиною 2 цієї статі Кодексу передбачено те, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В контексті вказаних норм суддя звертає увагу на те, що не залежно від способу захисту порушеного права, основними ознаками якого є те, що спосіб захисту не суперечить закону, а також забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, судовий захист порушеного права відбувається, виключно, за наявності порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 вказано, що верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Завданням адміністративного судочинства, згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас суддя відмічає, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити реальне поновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 р. у справі № 540/537/19 висновок суду про зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.12.2018 року, з урахуванням висновків суду, вмотивований тим, право позивача як громадянина України на призначення пенсії за віком не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Крім того, судом визнано безпідставним не здійснення ГУ ПФУ в Херсонській області фактичного розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки не було прийнято ані рішення про призначення пенсії, ані рішення про відмову в призначенні пенсії, а відповідь на заяву позивача оформлена листом, що суперечить приписам ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, судом зроблено висновки, що вимоги позивача про зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.12.2018 року (з дати звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню. Крім того, суд зазначив, що права позивача в частині нарахування та виплати пенсії у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, на час розгляду даної справи не порушені, оскільки нарахування пенсії не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Отже, право позивача на отримання пенсії встановлено в межах справи № 540/537/19, рішення в якій набрало законної сили.

При цьому, суддею встановлено, що на виконання даного судового рішення ГУ ПФУ в Херсонській області у жовтні 2019 року було здійснено нарахування ОСОБА_1 пенсійних коштів за період з 05.12.2018 р. по 31.10.2019 р., проте, сума доплати не виплачена у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 заяви про виплату пенсії через установу банку відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596.

Отже, виконуючи судове рішення ГУ ПФУ в Херсонській області було нарахувано ОСОБА_1 пенсійні кошти за період з 05.12.2018 р. по 31.10.2019 р., проте не виплачені на визначений позивачем банківський рахунок, обґрунтовуючи положеннями Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1596.

З огляду на предмет спору в частині позовних вимог про визнання дій відповідача по невиплаті пенсії позивача на визначений ним банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними; визнання бездіяльності відповідача, що до не виплати пенсії позивачу з 05.12.2018 року протиправною та дискримінаційною; зобов`язання відповідача виплатити на визначений ним банківський рахунок усі недотримані позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з 05.12.2018 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивача, починаючи з 05.12.2018 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно суддя вважає, що має місце виконання відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 540/537/19, і намагання позивача в такий спосіб зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області виконати це судове рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Разом з тим, суддя звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтею 382 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім того, статтею 383 КАС України установлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, зазначені вище правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.

Суддя зауважує, що саме невиконання рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 р. у справі № 540/537/19 зазначено позивачем в якості підстави цього позову, у зв`язку з чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов`язані з виконанням цього судового рішення.

За вказаних обставин, суддя зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Разом з тим, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У такому разі вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.

Встановивши, що позивач пов`язує порушення своїх прав з протиправністю бездіяльності ГУ ПФУ в Херсонській області, вчиненої на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 р. у справі № 540/537/19, яке набрало законної сили, тому належним способом захисту його порушених прав є звернення до суду з заявою у порядку ст. 383 КАС України.

Підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справи визначені статтею 170 КАС України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. (п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України)

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви та встановивши, що є рішення суду, яке набрало законної сили, з того самого фактично предмету спору і між тими самими сторонами, а спірні правовідносини виникли на стадії виконання судового рішення, суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадженні у адміністративній справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями постанови КМ України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановою КМ України від 25.03.2020 р. № 239 запроваджено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI " Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 241, 248 КАС України, суддя -

ухвалила:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення, визнання протиправними та дискримінаційними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 15-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 112010200