Решение № 87795609, 25.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 р. Справа№200/1434/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

06.02.2020 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08.05.2017 року його було звільнено зі служби в поліції відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області № 219 о/с. В день звільнення позивача повний розрахунок по грошовому забезпеченню не був здійснений відповідачем. Позивачем не була нарахована та сплачена індексація грошових доходів за період часу з листопада 2015 року по травень 2017 року.

Позивач вказує що він звернувся до відповідача з проханням нарахувати та виплатити суму індексації.

Листом № 220зі/26/03/-2020 від 02.01.2020 року, відповідач повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» внесені зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських» і таким чином грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації з листопада 2017 року.

Не погоджуючись з такою позицію відповідача і вважаючи бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошових доходів протиправною, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення;

Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення;

Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки виплати індексації при звільненні, починаючи з 16.05.2017 по день фактичного розрахунку. На день подання позову сума складає 529689,50 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та справу призначено до розгляду на 25 лютого 2020 року.

25 лютого 2020 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов, в якому вказується, що спірним у цій справі є наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області виплатити на користь позивача індексації грошового забезпечення.

Відповідач зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, та наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання».

Відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходу є державною соціальною гарантією і вводиться державою для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності в умовах зростання цін.

Механізм та порядок проведення індексації грошових доходів, в тому числі перелік доходів, який підлягає індексації, визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.

Станом на 07.11.2015 року Порядком не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських.

Головне управління як орган державної виконавчої влади зобов`язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, ГУНП в області є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, і не може брати на себе зобов`язання понад наявні кошторисні призначення та на цілі, прямо не визначені нормативними актами.

Згідно зі змінами до Порядку, внесеними постановою КМУ від 18.10.2017 № 782, з листопада 2017 року (тобто вже після звільнення позивача) грошове забезпечення поліцейських включено до переліку доходів осіб, чиї грошові доходи підлягають індексації та які одержані в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Таким чином, до листопада 2017 року у Головного управління не було правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

На цих підставах в позові просить відмовити.

25 лютого 2020 року позивач в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Заяв про причини неявки до суду не надав.

25 лютого 2020 року представник відповідача в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України 9. якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Щодо іншої частини позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_4 , виданого Пролетарським РВ ДМУ УМВС України в Донецької області 17.03.1998 року (а.с.6-8).

Відповідачем є Головне управління Національної поліції в Донецькій області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 40109058.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 він почав службу в органах внутрішніх справ 07.10.1975 року.

06.11.2015 року був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ та 07.11.2015 року був прийнятий на службу в Головне управління Національної поліції в Донецькій області.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 219 о/с від 08.05.2017 року, позивача звільнено зі служби в поліції на пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням з 15 травня 2015 року (а.с.11).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.03.2016 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.12).

Позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив нарахувати та виплатити суму індексації.

Листом № 220зі/26/03/-2020 від 02.01.2020 року, відповідач повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» внесені зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських» і таким чином грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації з листопада 2017 року (а.с.13).

Як встановлено судом та не є спірним в справі, ОСОБА_1 до листопада 2017 року не отримував індексацію грошового забезпечення.

Вважаючи невиплату індексацію грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року №988 (далі - постанова № 988) наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок № 260) наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.12.2015 року №60 «Про затвердження Положення про преміювання поліцейських, керівних працівників, спеціалістів, службовців, фахівців, працівників Департаменту патрульної поліції» (далі - Положення №60), постанова КМУ № 100 від 08.02.1995 року про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону № 2017, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Суд приходить до висновку, що застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Ця правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 03.04.2019 року у справі 638/9697/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, в частини позовних вимог про виплату грошового забезпечення з урахуванням індексації за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, позов слід задовольнити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що ухвалою суду від 25 лютого 2020 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, в іншій частині позовна заява - підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнаня протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві суми індексації грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України - відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, б. 86, ідентифікаційний код юридичної особи 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті та складено 25 лютого 2020 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков