№ 8732231, 03.02.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 р.           Справа № 2-а-5348/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Могир Олени Юріївни

відповідача : Войцехівського Костянтина Францовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області

до: Вінницького обласного комунального гуманітарно-педагогічного коледжу

про: зобов'язання вчинити дії

Обставини справи:

Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Вінницького обласного комунального гуманітарно-педагогічного коледжу (далі - Відповідач) про зобов'язання до виконання вимоги щодо перерахування за рахунок коштів спеціального фонду в дохід обласного бюджету коштів на суму 124 тис грн..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх повністю. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ревізією фінансово-господарської діяльності Вінницького обласного гуманітарно-педагогічного коледжу, яка проводилася контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області, було встановлено порушення пункту 2,3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямки використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659, а саме, відповідачем за рахунок коштів загального фонду кошторису оплачено вартість комунальних послуг спожитих орендарем учнями контрактної форми навчання та мешканцями гуртожитку на загальну суму 179,8 тис. грн., а отримане відшкодування зараховано до доходів спеціального, а не загального фонду. Оскільки, в ході контрольного заходу виявлені порушення не були повністю усунені, на адресу відповідача було направлено лист (№03-17/376 від 21.01.2009) з вимогою вжиття заходів щодо усунення порушень виявлених під час ревізії, яка виконана частково, що спонукало позивача звернутися до суду з позовом.                               Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до вимог статті 1 та частини 2 статті 4 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон) Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах. Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

В силу частини 2 вказаної статті державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Частиною 5 статті 2 Закону передбачено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно пункту 7 статті 10 Закону Державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до вимог статті 12 Закону службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом.

Судом встановлено, що контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області, відповідно до плану роботи на четвертий квартал 2008 року, у грудні 2008 року була проведена ревізія фінанансово-господарської діяльності Вінницького обласного гуманітарно-педагогічного коледжу за період з 01.01.2005 р. по 01.12.2008 р., якою встановлено, що в порушення пункту 2,3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямки використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659, відповідачем за рахунок коштів загального фонду кошторису оплачено вартість комунальних послуг, спожитих орендарем, учнями контрактної форми навчання та мешканцями гуртожитку на загальну суму 179,8 тис. грн., а отримане відшкодування зараховано до доходів спеціального, а не загального фонду, про що складено акт від 29.12.2008 року № 03-07/37 .

21.01.2009 року відповідачу було пред'явлено лист № 03-17/376, пунктом 4 якого вимагалось забезпчити перерахування в дохід обласного бюджету 157,8 тис. грн. коштів, які незаконно використані коледжем в 2005-2008 роках, внаслідок покриття видатків на оплату комунальних послуг спеціального фонду кошторису за рахунок коштів загального.

Інформацію, про вжиті заходи і виконання вимог доведених до Відповідача листом від 21.01.2009 року № 03-17/376 необхідно було надіслати на адресу Позивача, разом із завіреними належним чином копіями підтверджуючих документів в термін до 15.02.2009.

Як вбачається з листа Відповідача № 01-06-48 від 13 лютого 2009 року та копії платіжного доручення № 6 від 30.01.2009 року Коледжем до обласного бюджету перераховано лише 33,8 тис. гривень.

Станом на 01.12.2009 року Відповідачем не вжито заходів щодо відшкодування незаконних витрат бюджетних коштів в сумі 124,0 тис. грн., в зв"язку з чим пред"явлено позов.

Оцінюючи заяву відповідача про визнання позову у повному обсязі суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що позовна заява базується на дійсних обставинах, що підтверджуються відповідними доказами, а визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Оскільки відповідач не виконав вимоги позивача про усунення вказаних порушень, то в нього виникло право на звернення до суду з відповідним позовом про зобов'язання вжити таких заходів, і такі дії позивача відповідають чинному законодавству.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов підтверджений матеріалами справи, визнається відповідачем, і тому підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 112, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Вінницький обласний комунальний гуманітарно-педагогічний коледж виконати вимогу пункту 4 листа № 03-17/376 від 21.01.2009 р. Контрольно ревізійного управління у Вінницькій області щодо перерахування за рахунок коштів спеціального фонду в дохід обласного бюджету (на р/р 31417544700001 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код 34701167, код платежу - 24060300) коштів в сумі 124 000 гривень.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 08.02.10

Суддя           Воробйова Інна Анатоліївна 03.02.2010