Постановление суда № 87134117, 16.01.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1996/19

У Х В А Л А

судового засідання

16 січня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар Репета К. М.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача АТ «Альфа Банк» про зустрічне забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», Державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та відновлення попередніх записів, -

у с т а н о в и в:

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», Державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та відновлення попередніх записів.

11 грудня 2019 року на адресу суду поступило клопотання представника АТ «Альфа-Банк» про зустрічне забезпечення позову.

Таке клопотання обґрунтовує тим, що 15.03.2019 Шевченківським районним судом м. Львова постановлено ухвалу про забезпечення позову по справі № 466/1996/19, якою накладено арешт на квартиру.

Представник відповідача вважає, що позивач своїми діями намагається затягувати процес та уникнути стягнення по кредиту.

У клопотанні зазначено, що відповідно до ст. 22 ЦК України, власник нерухомого майна має право отримувати вигоду від його здачі в оренду і позбавлення його такої можливості є непрямими збитками (упущеною вигодою).

12.04.2019 між АТ «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Дата Майнінг Груп» укладено договір оренди. Згідно умов даного договору орендодавець АТ «Укрсоцбанк» з дня підписання договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 для використання на умовах, визначених у даному договорі. Розмір місячної орендної плати складає 12000 грн.

Проте, у зв`язку із накладенням арешту на нерухоме майно та забороною, власник фактично позбавлений можливості розпоряджатися ним, упущена вигода, з урахуванням середнього строку розгляду цивільних справ в судах складає 144000 грн., тому просить суд забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі № 466/1996/19, шляхом внесення на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Львова грошових коштів у розмірі 144000 грн.

У судовому засіданні представник відповідача АТ «Альфа Банк» Блажевський П. І. підтримав доводи клопотання та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Заслухавши думки та доводи сторін, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 19 Конституції України, визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством

Суд враховує право кожного на справедливий розгляд його справи судом при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, що передбачено в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст .154 ЦПК України,суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторін, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про зустрічне забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до зустрічного забезпечення позову. У вирішенні питання про зустрічне забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до зустрічного забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається із клопотання про зустрічне забезпечення, представник відповідача посилається на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову створює відповідачу непрямі збитки (упущену вигоду), оскільки власник нерухомого майна має право отримувати вигоду від його здачі в оренду. Проте зазначені обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами, та як представник відповідача зазначає, що упущена вигода, з урахуванням середнього строку розгляду цивільних справ в судах, складає 144000 грн.

Таким чином, сума можливих збитків є недоведеною та ґрунтується на припущеннях представника відповідача.

Доказів щодо майнового стану позивача, представник відповідача не надав, окрім цього, представником відповідача не доведено, що заходи зустрічного забезпечення позову є співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Викладене свідчить про відсутність обов`язку суду застосувати зустрічне забезпечення.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для застосування зустрічного забезпечення у даній цивільній справі, клопотання представника відповідача про зустрічне забезпечення є необґрунтованим, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача про зустрічне забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 9, 19 Конституції України, ст. ст. 149-154, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

у клопотанні представника відповідача АТ «Альфа Банк» про зустрічне забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: П. Т. Едер