Решение № 86279287, 02.12.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2657/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: Комісар О.В. - за ордером;

від відповідача: не з`явився

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Приватного підприємства "Левчик" (Оленівка, Балтський район, Одеська область, 66143) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" (просп. Гагаріна, 201, Харків, 61080) про стягнення 1055214,59 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Левчик" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО", в якому просить господарський суд: про стягнення 1055214,59 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про надання послуг №12-04/РЛ/18-1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2657/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.10.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2657/19 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "06" листопада 2019 р. о 16:00

06.11.2019року у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву та повідомлено відповідача, що наступне судове засідання по справі відбудеться 02.12.2019року.

Представник відповідача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 02.12.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

12 квітня 2018 року між ПП «Левчик» (по тексту - Підприємство, позивач) та ТОВ «Семагро» (по тексту - Товариство, відповідач) було укладено договір 12-04/РЛ/18-1 про надання послуг в рослинництві, пов`язаних Із вирощуванням насіння соняшника із наданої сировини (надалі - Договір) відповідно до якого Підприємство має виростити врожай із наданої йому сировини Товариством та в подальшому передати такий врожай Товариству, а Товариство зобов`язане оплатити послуги щодо вирощування та передачі такої продукції. Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що до 25 листопада 2018 року ПП «Левчик» має передати вирощену продукцію ТОВ «Семагро» у розмірі не менше 20 т.

Дана умова договору була виконана Підприємством у повному обсязі у вищезазначений строк, що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 16.03.2019 року та актом виконаних робіт від 16.03.2019 року на загальну суму 894 216 гривень 00 копійок, які підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що підставами для здійснення розрахунків між сторонами є підписані сторонами акт приймання-передачі насіння гібридів та акт наданих послуг (виконаних робіт), підтверджуючі виконання позивачем взятих на себе по даному договору зобов`язань в повному об`ємі.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що ТОВ «Семагро» сплачує 30% суми визначеної актом виконаних робіт до 31.12.2018 року та 70% за актом виконаних робіт—до 30.04.2019 року.

Таким чином, в строк не пізніше 31.12.2018 року (30% суми) та до 30.04.2019 року (70% суми) відповідач повинен був сплатити на користь ПП «Левчик» всю суму заборгованості.

Однак, станом на 04 вересня 2019 року, ТОВ «Семагро» не здійснило оплату, визначених у договорі 30% суми визначеної актом виконаних робіт, що складає 268 264,80грн. та 70% суми визначеної актом виконаних робіт, що складає 625 951,20грн.

21.05.2019 року Підприємством була направлена претензія вих. №21/05/19 від 21.05.2019 року з вимогою негайно оплатити надані послуги у повному об`ємі яка залишена без задоволення.

Отже, виходячи з наявних матеріалів справи надані позивачем послуги за договором про надання послуг №12-04/РЛ/18-1від 12.04.2018р. у встановлений строк відповідачем не оплачені.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №12-04/РЛ/18-1від 12.04.2018р. позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 894 216 грн., 3% річних в розмірі 11980 грн. 03 коп., інфляційні витрати в розмірі 25950 грн. 10 коп., пеню в розмірі 123068 грн. 46 коп. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором про надання послуг №12-04/РЛ/18-1від 12.04.2018р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 894216 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 3% річних у розмірі 11980,03 грн. та індекс інфляції в розмірі 25950,10грн.

Згідно пункту 6.5. Договору у разі прострочення оплати Замовником Портовий оператор, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, має право стягнути суму боргу з Замовника, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми простроченого платежу.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 11980,03 грн. та індекс інфляції в розмірі 25950,10грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 123068,46 грн. – пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що у разі прострочення платежів з боку Товариства, воно сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо надання послуг, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 25950,10грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 25950,10грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Левчик" – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО" (просп. Гагаріна, 201, Харків, 61080, код ЄДРПОУ 31635689) на користь Приватного підприємства "Левчик" (Оленівка, Балтський район, Одеська область, 66143, код 39248813) основну заборгованість в розмірі 894 216 (вісімсот дев`яносто чотири тисячі двісті шістнадцять) грн., 3% річних в розмірі 11980 ( одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят ) грн. 03 коп., інфляційні витрати в розмірі 25950 ( двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 10 коп., пеню в розмірі 123068 (сто двадцять три тисячі шістдесят вісім) грн. 46 коп. та 15 828 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім ) грн. 22коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов