Решение № 86151228, 18.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 р. Справа№200/9193/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання Кудрявцеві О. Ю.,

за участю:

представника відповідача - Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19 березня 2019 року № 0060044610, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несплату єдиного податку у розмірі 2 236,10 грн;

- визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Донецькій області про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3 447,84 грн;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області підготувати висновок про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3447,84 грн з відповідного бюджету та подати такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.

30 березня 2019 року за допомогою сервісу «Кабінет платника податків» та відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України вона звернулась до Головного управління ДФС у Донецькій області з проханням здійснити повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 3 447,84 грн; 3 травня 2019 року знов за допомогою «Кабінету платника податків» перевірила стан розрахунків з бюджетом та побачила, що переплата з єдиного податку, яка обліковувалась у розмірі 3 447,84 грн, зменшилась на суму 2 236,10 грн.

З метою встановлення підстав зменшення суми переплати 7 травня 2019 року позивач звернулась до відповідача із запитом щодо такого зменшення.

21 травня 2019 року ОСОБА_1 отримала від контролюючого органу лист від 14 травня 2019 року № 38406/10/05-99-46-50, в якому було повідомлено, що 28 січня 2019 року була проведена камеральна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати єдиного податку, за наслідками якої складено акт № 591/05-99-46-10/2987814606, яким встановлено порушення строків сплати єдиного податку за 2013 - 2014 роки, а саме - відсутність його сплати.

На підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2019 року № 0060044610, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несплату єдиного податку у розмірі 2 236,10 грн.

Позивач вважає дане повідомлення-рішення протиправним, оскільки камеральна перевірка була проведена без урахування строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, також зазначила, що штрафна санкція визначена не вірно, оскільки законодавством визначена міра відповідальності (незалежно від кількості періодів) у розмірі 50% від ставки єдиного податку, а не 50% від суми «несплати». Наполягала, що сплата єдиного податку у 2013 - 2014 роках проводилась нею своєчасно. При цьому зазначила, що надати квитанції про його сплату не може, так як вони знаходяться на не підконтрольній території - за місцем, де позивачем здійснювалась підприємницька діяльність.

21 травня 2019 року позивач отримала лист від Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому її було повідомлено про проведення камеральної перевірки та про прийняття на підставі акту цієї камеральної перевірки податкового повідомлення-рішенням від 19 березня 2019 року № 0060044610; також у листі було зазначено, що в наданій нею заяві від 30 березня 2019 року щодо повернення надміру сплачених коштів відсутні реквізити карткового рахунку, що позбавляє можливості здійснити повернення зайво зарахованої суми з єдиного податку.

Позивач вважає, що нею у повній мірі виконані вимоги п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України, тоді як контролюючий орган протиправно відмовив у поверненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання, вважає, що такі дії не ґрунтуються на законі та є протиправними (а.с. 4-7).

Відповідач із позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився, надав відзив, в якому зазначив, що 30 березня 2019 року позивач на підставі п. 43.4 ст. 43 Податкового Кодексу України звернулась до ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, в якій були відсутні реквізити карткового рахунку. За таких обставин здійснити повернення зайво зарахованої суми єдиного податку з фізичних осіб заявникові було неможливим.

Також у відзиві на позов зазначено, що на дату звернення ОСОБА_1 згідно даних інформаційних систем ДФС України, в інтегрованій картці платника єдиного податку з фізичних осіб дійсно обліковувалась переплата у сумі 3 447,84 грн, але додатково були нараховані штрафні санкції за невчасну сплату єдиного податку у сумі 2 236,10 грн на підставі акту камеральної перевірки від 28 січня 2019 року, за висновками якого були встановлені порушення діючого законодавства.

З огляду на те, що до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі рішення № 0060044610 від 19 березня 2019 року, вирішення питання щодо повернення надміру сплачених грошових зобов`язань та пені за її заявою від 30 березня 2019 року є передчасними (а.с. 37-38).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14 серпня 2019 року (а.с. 1-2).

14 серпня 2019 року протокольною ухвалою суду судове засідання у справі відкладено до 4 вересня 2019 року (а.с. 50).

4 вересня 2019 року протокольною ухвалою суду в судовому засіданні оголошено перерву до 24 вересня 2019 року (а.с. 56).

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року розгляд даної справи судом вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17 жовтня 2019 року (а.с. 62-63).

Ухвалою суду 17 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 18 листопада 2019 року (а.с. 95).

Представник відповідача Ярова С.Е. до судового засідання з`явилась.

Позивач 18 листопада 2019 року у судове засідання не з`явилась про місце дату та час була повідомлена належним чином. 15 жовтня 2019 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без її участі (а.с. 92).

Представник відповідача не заперечувала проти розгляду справи без участі позивача.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без її участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов та додатково наданих поясненнях та вказала, що податковий орган при прийняті спірного податкового повідомлення-рішення діяв у межах своїх повноважень та у спосіб визначений законом, оскільки позивач у 2014 році сплачувала єдиний податок із затримкою граничних термінів сплати, про що свідчать дані інтегрованої картки платника податків, а оскільки позивач 30 січня 2017 року змінила податкову адресу з Докучаєвської ДПІ (тимчасово непідконтрольна територія) та перейшла до Центральної ДПІ м. Маріуполь в якості платника єдиного податку другої групи на підставі її заяви № 1389 від 6 грудня 2012 року, відлік часу для застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов`язання з Єдиного податку з фізичних осіб починається саме з цієї дати (а.с. 37-38, 66-67).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_1 ; місце постійної реєстрації: АДРЕСА_2 (а.с. 27-29).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області, управління), код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, м. Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є органом державної влади, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Як встановлено судом з 20 серпня 2008 року ОСОБА_1 була зареєстрована, як фізична особа підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис 2 2.33 000 0000 050307 (а.с. 4-7, 37-38).

30 січня 2017 року позивач змінила податкову адресу з м. Докучаєвськ Донецької області (тимчасово не підконтрольна територія) на м. Маріуполь Донецької області (а.с. 4-7, 37-38).

27 липня 2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності (а.с. 8).

28 січня 2019 року посадовими особами Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати єдиного податку за січень - жовтень, грудень 2013 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень та вересень 2014 року.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 28 січня 2019 року № 591/05-99-46/2987814606 (а.с. 12-14).

29 січня 2019 року вищезазначений акт направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_3 та повернуто 4 березня 2019 року лист у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 15).

19 березня 2019 року за фактом порушення позивачем п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України - несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, за яке передбачено накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0060044610. Податкове повідомлення рішення № 0060044610 від 19 березня 2019 року (а.с. 16).

22 березня 2019 року зазначене рішення було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за тією ж самою адресою, та 23 квітня 2019 року лист з податковим повідомленням-рішенням повернувся не врученим у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 18-19).

За поясненням позивача 30 березня 2019 року вона за допомогою сервісу «Кабінет платника податків» звернулась до Головного управління ДФС у Донецькій області з проханням здійснити повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 3 447,84 грн (код платежу 1805040000) з р/р НОМЕР_2 МФО 899998 ЄДРІІОУ 37989721, шляхом перерахування коштів на р/р НОМЕР_3 , відкритий АТ КБ «Приватбанк», м. Київ, Україна, МФО 305299 ЄДРПОУ банку 14360570 (а.с. 9, 11).

Відповідачем суду надано копію листа від 18 квітня 201 року № 32485/10/05-99-46-50, в якому позивача повідомлено про те, що в наданій нею до контролюючого органу заяві, щодо повернення надмірно сплачених зобов`язань відсутні реквізити карткового рахунку, що позбавляє можливості здійснити повернення зайво зарахованої суми з єдиного податку (а.с. 20).

Доказів направлення цього листа позивачеві суду не надано.

За поясненням представника відповідача 23 квітня 2019 року податковим органом в аналітичну інформаційну систему податкового органу «Податковий блок» внесено дату вручення податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України.

30 травня 2019 року за допомогою сервісу «Кабінет платника податків» позивач перевірила стан розрахунків з бюджетом та виявила, що переплата з єдиного податку, яка обліковувалась раніше у розмірі 3 447,84 грн зменшилась на суму 2 236,10 грн (а.с. 11).

З метою встановлення підстав зменшення суми переплати 7 травня 2019 року позивач звернулась до відповідача з листом щодо відповіді на лист від 30 березня 2019 року, а також з проханням надіслати на її адресу копії акту/ актів перевірок, які стали підставами для прийняття податкових повідомлень-рішень, копії податкових повідомлень-рішень, розрахунок рахунка грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій, докази спрямування акту/актів та податкових повідомлень-рішень на адресу позивача (а.с. 10, 11).

21 травня 2019 року позивач отримала відповідь від контролюючого органу від 14 травня 2019 року № 38406/10/05-99-46-50 із зазначеними документами; в цій відповіді також було зазначено, що 28 січня 2019 року була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати єдиного податку, за наслідками якої складено акт № 591/05-99-46-10/2987814606. Актом встановлено порушення строків сплати єдиного податку за 2013-2014 роки, а саме - відсутність його сплати. На підставі акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2019 року № 0060044610, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несплату єдиного податку у розмірі 2 236,10 грн та про внесення в інформаційну базу відомостей про нарахований штраф (а.с. 21-23).

Будучи не згодною із прийнятим щодо неї повідомленням-рішенням та відмовою фіскального органу повернути їй надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3447, 84 грн, позивач звернулась до суду із даним позовом.

При вирішенні даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

Згідно із ст. 31 Податкового кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Статтею 36 Податкового кодексу передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.

Відповідно до п. 293.1, 293.2 ст. 293 Податкового кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата) та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно з п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до п. 122.1. ст. 122 Податкового кодексу несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною п.п. 1 і 2 п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до наданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 1389 від 6 грудня 2012 року позивач є платником єдиного податку другої групи та сплачує 20% до розміру мінімального прожиткового мінімуму.

Згідно з п.295.1 ст.295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.3 ст. 76 Податкового кодексу встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати єдиного податку за січень - жовтень, грудень 2013 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень та вересень 2014 року проводилась 28 січня 2019 року, тобто, з порушенням приписів ст. 102 Податкового Кодексу, якою визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, отже податковим законодавством передбачено механізм звільнення платника від штрафних санкцій, який у даному випадку Відповідачем було порушено.

Також суд зазначає, що у відповідності до вимог діючого законодавства у разі порушення платниками єдиного податку першої та другої груп строків сплати авансових внесків єдиного податку, нарахування штрафних санкцій здійснюється за результатами акта перевірки (камеральної або документальної) контролюючими органами, в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку, за кожний випадок несвоєчасної сплати або несплати авансових внесків єдиного податку та складаються податкові повідомлення-рішення за формою «Ш», в яких зазначається сума штрафної (фінансової) санкції.

Суд не приймає посилання позивача щодо невірного розрахунку штрафної санкції, адже, згідно акту проведеної камеральної перевірки потенційна штрафна санкція розрахована вірно.

Разом із цим, детально проаналізувавши інтегровану карту платника ОСОБА_1 , акт камеральної перевірки та розрахунок штрафної санкції судом встановлено, що вони містіть суперечливі відомості.

Так, згідно ІКП позивача (а.с. 69-90) не вбачається порушення строків сплати грошових зобов`язань з єдиного податку.

Зазначене спростовує твердження відповідача щодо правомірності застосування до позивача штрафної санкції.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги не дотримання відповідачем строків проведення камеральної перевірки щодо позивача, враховуючи не доведення відповідачем існування заборгованості з єдиного податку за ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною відмови Головного управління ДФС у Донецькій області про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3 447,84 грн, - суд зазначає наступне.

Згідно п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27 липня 2017 року внесено запис № 22740060007039025 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця « ОСОБА_1 , НОМЕР_1 ».

Відповідно до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 1 січня 2019 року за позивачем обліковувалась переплата у сумі 3 447,84 грн (а.с. 72-90).

Зазначене не заперечується відповідачем у справі.

У відповідності до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом па підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Тобто, позивач мала право звернутись до фіскального органу, зокрема, і у березні 2019 року, із відповідною заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань.

Згідно п. 43.4 ст. 43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку: на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету: повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до п. 5 абз. 8 Наказу Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Дослідивши зміст наданої позивачем заяви про повернення надмірно сплачених зобов`язань суд не вбачає її дефектності, на яку посилається податковий орган, відмовляючи в її задоволені (крім іншого, у заяві міститься посилання на розрахунковий рахунок, на який позивач просила фіскальний орган повернути кошти, а.с. 9).

Таким чином, суд вважає, що відмова Головного управління ДФС у Донецькій області про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3 447,84 грн є протиправною.

З урахуванням висновку суду про протиправність (неправомірність) накладання на позивача фінансових санкцій податковим повідомленням-рішенням від 19 березня 2019 року № 0060044610, суд вважає, що поверненню підлягає вся сума, зазначена у заяві ОСОБА_1 від 30 березня 2019 року - 3 447,84 грн.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3 447,84 грн з відповідного бюджету та подати такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України - суд зазначає наступне.

Пунктом 43.5 ст. 43 Податкового кодексу визначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 3 вересня 2013 року, відповідно до п. 5 якого повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюються справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

З викладених правових норм вбачається, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених податкових платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб`єкта господарювання до податкового органу із відповідною заявою; 2) встановлення податковим органом наявності факту переплати; 3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Проте, як встановлено судом станом на час розгляду даної справи відповідачем зазначений висновок не складений, відповідному органу казначейства не направлений та, відповідно, кошти позивачеві з бюджету не повернуті.

Враховуючи, що позивачем виконані вимоги ст. 43 Податкового кодексу, які необхідні для виникнення у неї права на повернення з бюджету надміру сплачених сум грошового зобов`язання, а саме: позивач за наявності переплати з єдиного податку у визначений Податковим кодексом строк подала відповідачу письмову заяву, в якій просила повернути існуючу переплату та зазначила реквізити для перерахування коштів (на поточний рахунок позивача в установі банку), суд вважає позовні вимоги позивача про зобов`язання підготувати висновок про повернення позивачу переплати у вказаній вище сумі з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові державного казначейства - такими, що підлягають задоволенню.

Зазначений спосіб захисту порушеного права позивача, на переконання суду, відповідає способам захисту порушених прав та інтересів, що визначені у ст. 245 КАС України та узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2016 року у справі № 21-3669а.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та спірного рішення, а тому, на думку суду, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою суду від 29 липня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн до вирішення справи по суті, беручи до уваги, що позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру (визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення) та позовні вимоги не майнового характеру (зобов`язання вчинити певні дії), при чому друга позовна вимога не майнового характеру є похідною від першої позовної вимоги не майнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 205, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_1 ; місце постійної реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 19 березня 2019 року № 0060044610, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несплату єдиного податку у розмірі 2 236,10 грн.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Донецькій області про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3 447,84 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати єдиного податку в сумі 3 447,84 грн з відповідного бюджету та подати такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Рішення суду прийняте у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 18 листопада 2019 року в присутності представника відповідача.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 28 листопада 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна