Решение № 85956516, 28.11.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. Справа№200/11672/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2019 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554, місце знаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пл. Перемоги, 8) про визнання дії щодо неврахування трудового стажу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в період з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року при призначенні допомоги по безробіттю з листопада 2018 року незаконними, визнання дії щодо неврахування заробітної плати в період з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року під час роботи у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 при призначенні допомоги по безробіттю з листопада 2018 року незаконними, зобов`язання зробити перерахунок допомоги по безробіттю з листопада 2018 року з урахуванням трудового стажу у фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 в період з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року, зобов`язання зробити перерахунок допомоги по безробіттю з листопада 2018 року з урахуванням заробітної плати в період з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року під час роботи у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що центром зайнятості безпідставно при призначенні допомоги по безробіттю не було враховано до страхового стажу періоду роботи у ФОП ОСОБА_2 та заробітної плати. Позивач наголошує, що згідно даних бази персоніфікації вбачається, що на всі виплати йому за період з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року ФОП ОСОБА_2 нарахований єдиний соціальний внесок, проте він не був сплачений. Але несплата даних внесків роботодавцем до відповідного фонду не може бути підставою для позбавлення позивача отримання матеріальної допомоги по безробіттю. Не погодившись з невиплатою допомоги, позивач звернувся до суду.

30.10.2019 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 раніше перебувала на обліку у Костянтинівському міському центру зайнятості в якості безробітної особи з 11.11.2016р. В листопаді 2018 року повторно звернулась із заявою про надання їй статусу безробітної, однак право на допомогу мають особи, за яких протягом останніх шести місяців було сплачено роботодавцем страхові внески. За період з листопада 2017 року по листопад 2018 року у ФОП ОСОБА_2 не було сплачено страхові внески та кількість відпрацьованих днів значиться як 0 (нуль). Таким чином, на підставі відсутності відпрацьованих днів та відсутності сплати соціального внеску, позивач не має необхідного страхового стажу, а тому відповідно до чинного законодавства не має права на отримання допомоги по безробіттю та інших соціальних послуг від центру зайнятості. У зв`язку з чим, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши докази, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків – НОМЕР_1 .

29.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітного та з заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Листом від 12.09.2019 року №03/2225 Костянтинівський міський центр зайнятості відмовив у наданні відповідної допомоги та роз`яснив позивачу умови виплати допомоги по безробіттю, зазначивши, що страховий стаж для призначення допомоги по безробіттю обчислюється виключно за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України “Про зайнятість населення” центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть належати підприємства, установи та організації.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері зайнятості населення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Відповідно до п.1) ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фіз ичних осіб - підприємців).

Пунктом 1) ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено обов*язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 6 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

З матеріалів справи вбачається, що за період часу з листопада 2017 року по листопад 2018 року ФОП ОСОБА_2 нараховувана заробітна плата позивачу, при цьому страхові внески роботодавцем сплачені не були.

Звіти про нарахування та сплату єдиного соціального внеску на найманих працівників, в тому числі на позивача, за спірний період часу ФОП ОСОБА_2 здавала до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції. Проте, єдиний соціальний внесок за найманих працівників нею не сплачений.

Таким чином, в період з листопада 2017 року по листопад 2018 року заробітна плата позивачу нараховувалася з утриманням єдиного внеску за цей період, проте єдиний соціальний внесок не сплачувався, що підтверджується витягом з Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством (роботодавцем), на якому він працює, а тому позовні вимоги щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду з 29 листопада 2017 року по 23 листопада 2018 року у ФОП ОСОБА_2 та неврахування заробітної плати за вказаний період для обчислення допомоги по безробіттю підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Пунктом 1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності , затвердженого Наказом міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що листом від 12 вересня 2019 року № 03/2225 Костянтинівський міський центр зайнятості відмовив ОСОБА_1 саме в перерахунку допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене та те, що неперерахування роботодавцем сум єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по безробіттю та неврахуванні певних періодів роботи до страхового стажу, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень – Костянтинівського міського центру занятості.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554, місце знаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пл. Перемоги, 8) про визнання дії незаконними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати незаконними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо неврахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року та заробітної плати за цей період у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 для обчислення допомоги при безробіттю.

Зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554, місце знаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пл. Перемоги, 8) здійснити перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з урахуванням до страхового стажу період роботи з 29.11.2017 року по 23.11.2018 року та заробітної плати за цей період у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з листопада 2018 року.

Стягнути з Костянтинівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554, місце знаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, пл. Перемоги, 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая