Решение № 85200638, 25.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2019 р. Справа№200/11351/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконними дії та рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання незаконними дій та рішення № 497 від 25.06.2019 в частині не зарахування періоду роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо до страхового стажу;

- зобов`язання при визначенні права на пенсію зарахувати період роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо до страхового стажу роботи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, посилаючись на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року зауважила на достатності наданих нею документів до відповідача для врахування періоду роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо у складі стажу.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував з підстав, викладених ним у відзиві на позов. За змістом відзиву період роботи позивача з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо не зарахований до загального стажу роботи, оскільки в трудовій книжці в записі про звільнення не співпадає дата звільнення із датою наказу про звільнення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 (попередні прізвища – Скалецька, ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , згідно відомостей паспорту зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є отримувачем пенсії по інвалідності з 03.04.2019.

25.06.2019 відповідачем за наслідком розгляду заяви позивача від 19.06.2019 № 1303 про призначення пенсії прийнято рішення № 497 про незалік стажу при призначенні пенсії по інвалідності, а саме – не зараховано період роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо до страхового стажу роботи, оскільки в трудовій книжці в записі про звільнення не співпадає дата звільнення із датою наказу про звільнення, що є порушенням п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 110 від 17.08.1993.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до ст. 9 цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 № 1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3. Порядку).

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

При вирішенні питання стосовно правомірності незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо суд виходить із наступного.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 наявні записи про прийняття позивача з 08.12.1986 (запис № 2) на роботу у Дзержинскому Горпо та звільнення 02.02.1999 (запис № 7).

З архівної довідки військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області від 06.08.2019 № 09-07-08/1441 вбачається, що позивач працювала у Дзержинскому Горпо з 08.12.1986 по 02.02.1999.

Наведене також вбачається з наданих суду копій розпоряджень Дзержинского Горпо від 08.12.1986 № 818 про прийом на роботу позивача та від 13.05.1999 № 44к про звільнення.

З трудової книжки позивача вбачається, що запис № 7 про звільнення позивача 02.02.1999 з Дзержинского Горпо здійснений саме на підставі розпорядження

Положеннями Закону України 1058 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 трудову книжку визначено основним документом підтверджуючим пільговий стаж.

Водночас, щодо неспівпадання дати розпорядження про звільнення даті фактичного звільнення суд зауважує, що оскільки положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції за № 110 від 17.08.1993 будь яких вимог щодо співпадання дати наказу про звільнення та дати фактичного звільнення не містять, то доводи відповідача про неможливість врахування до загального стажу період роботи позивача з 08.12.1986 по 02.02.1999 є необґрунтованими.

Крім цього, з приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство – роботодавець, а відтак позивач не може нести відповідальності за те, яким чином здійснювалось внесення роботодавцем записів до трудової книжки.

Суд також вважає за необхідне вказати, що підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи підтвердження ними зайнятості позивача у Дзержинскому Горпо з 08.12.1986 по 02.02.1999, суд дійшов висновку про протиправність неврахування відповідачем цього періоду до страхото стажу позивача, у зв`язку з чим рішення № 497 від 25.06.2019 в частині не зарахування періоду роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо до страхового стажу є незаконним та з урахуванням приписів ч. 2 ст. 9 та п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо суд зазначає, що достатнім способом захисту у даному випадку є скасування рішення про його неврахування, що є актом індивідуальної дії та відтак має вплив на права позивача. Отже, в задоволенні вимог позивача про визнання незаконними дій щодо не зарахування до страхового стажу слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання при визначенні права на пенсію зарахувати період роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо до страхового стажу роботи суд зазначає, що оскільки при призначенні пенсії відповідачем безпідставно не зараховано до стажу позивача цього періоду роботи, то позовні вимоги про зобов`язання зарахувати період роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо до страхового стажу позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, а отже сплачений позивачем судовий збір у сумі 768,40 грн. при зверненні до суду підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22, ідентифікаційний код - 42170475) про визнання незаконними дії та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.06.2019 № 497 про незалік стажу при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торецьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.12.1986 по 02.02.1999 у Дзержинскому Горпо.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.С. Михайлик