Решение № 85170837, 23.10.2019, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/751/19 Справа №447/1772/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

23.10.2019 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А. П., за участю секретаря судового засідання Войтович О. М., розглянувши у порядку загального позовного провадження в м. Миколаїв Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення майна з-під арешту,

Процесуальні дії у справі.

08.08.2019 до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 відповідно до якої вона просить звільнити з-під арешту, який накладений згідно з постановою Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 13.10.2003) належне їй на праві власності майно. В обгрунтування позову наведено таке. Позивач є спадкоємцем до майна ОСОБА_2 , однак, нотаріус відмовляє позивачу у вчиненні нотаріальних дій, оскільки на її майно 13.10.2003 відповідачем було накладено арешт та оголошено заборону його відчуження. Відповідач відмовляється зняти арешт з майна чи видати будь-який документ щодо законності таких дій.

12.08.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

05.09.2019 позивач подала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує.

05.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання повторно не з`явився без повідомлення причин, не подав відзиву на позовну заяву. Враховуючи наведене, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно зі ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 13.10.2003, для примусового виконання виконавчого листа від 10.12.2001 №17/02, на все майно позивача накладено арешт та оголошено заборону його вічуження. Стягувачем за виконавчим документом є МДКП "Розділтеплокомуненерго", боржником ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою МДКП "Розділтеплокомуненерго" у позивача станом на 30.01.2019 відсутня заборгованість за комунальні послуги.

Оцінка суду.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідач на виконання вимог ст.81 ЦПК України не надав суду доказів того, що для арешту майна позивача є правова підстава.

Позивач звернулася до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, який фактично є позовом про зняття арешту з майна, однак, обрала неправильний спосіб захисту свого порушеного права. Зокрема, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Натомість позивач є боржником у виконавчому провадженні і відповідач наклав арешт на все належне їй майно, тому належним способом захисту порушеного права позивача є подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні в порядку визначеному ст. 447-453 ЦПК України.

Доказів того, що виконавче провадження на момент розгляду справи вже завершене позивач, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не подала.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач обрала неналежний спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про звільнення майна з-під арешту, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, місцезнаходження: вул. Шептицького, 9, м. Миколаїв, Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35048088.

Повний текст рішення складено 23.10.2019.

Суддя Головатий А. П.