Решение № 83572036, 12.08.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 р. № 400/1557/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в здійсненні перерахунку стажу в подвійному розмірі та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 14.07.1982 р. по 26.06.1989 р. та з 11.10.1989 р. по 10.09.1999 р. з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі за відповідні періоди, починаючи з дня призначення пенсії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що період її роботи у виправній колонії для засуджених, хворих на туберкульоз, з 14.07.1982 р. по 26.06.1989 р. та з 11.10.1989 р. по 10.09.1999 р. не врахований відповідачем у подвійному розмірі.

Відповідач 02.07.2019 р. подав відзив на позов (а. с. 39), в якому зазначає, що в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які б підтверджували роботу позивача в інфекційному закладі чи іншому структурному підрозділі охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України (туберкульозній лікарні чи міжобласній туберкульозній лікарні).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Згідно з записами в трудовій книжці позивач з 14.07.1982 р. по 26.06.1989 р. працювала у виправній колонії на посаді кухара, а з 11.10.1989 р. по 10.09.1999 р. - на посаді кухара у військовій частині 6480 (перейменована на 8046), яка знаходилась на території виправної колонії ІН 316/5 в с. Центральне Снігурівського району Миколаївської області (а. с. 18-21).

При призначенні позивачу пенсії за віком вказані періоди роботи зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

25.03.2019 р. позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням роботи у виправній колонії в подвійному розмірі (а. с. 22).

Листом від 08.04.2019 р. відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували роботу позивача в інфекційному закладі чи іншому структурному підрозділі охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України (туберкульозній лікарні чи міжобласній туберкульозній лікарні). Крім того, позивачу рекомендовано звернутись до фонду з відповідними документами (а. с. 16-17).

Відмова відповідача в зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи позивача з 14.07.1982 р. по 26.06.1989 р. та з 11.10.1989 р. по 10.09.1999 р. і стала підставою для її звернення до суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Стаття 1 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" туберкульоз визначено як соціально небезпечну інфекційну хворобу, що викликається мікобактеріями туберкульозу, а протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз.

Частиною 1 ст. 23 наведеного Закону передбачено, що працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди страхової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

На підставі наказу МВС УРСР від 27.06.1983 р. № 0119 виправно-трудова колонія (№ 5), індекс установи ІН 316/5 УВС Миколаївського облвиконкому, з 01.07.1983 р. була перепрофільована в установу виконання покарань, для утримання засуджених чоловіків, хворих закритими формами туберкульозу легень з лімітом наповнення - 600 чоловік, у тому числі стаціонару на 100 ліжок, з направленням хворих засуджених на лікування в ВТК № 5 зі слідчих ізоляторів і виправно-трудових колоній у відповідності з вимогами наказу МВС УРСР № 0230-1980 року та за нарядами медичного управління МВС УРСР. Цим наказом начальника УВС Миколаївського облвиконкому зобов`язано до виконання комплексу протиепідемічних і санітарно-гігієнічних вимог, направлених на попередження поширення тубінфекції; начальника Медичного управління МВС УРСР прийняття всіх необхідних мір по забезпеченню медичного обслуговування спецконтингенту згідно чинних наказів та інструкцій МВС СРСР, Мінздраву СРСР, МВС УРСР та Мінздраву УРСР (а. с. 7-8).

Наказом МВС УРСР від 05.08.1988 р. № 0120 ВТК № 5 УВС Миколаївського облвиконкому оголошено спеціалізованою установою на правах лікувальної (а. с. 9).

Наказом МВС УРСР від 14.08.1990 р. № 241 спеціалізовану ВТК № 5 УВС Миколаївської області включено до переліку спеціалізованих виправно-трудових колоній і протитуберкульозних лікарень, до яких направляються засуджені, хворі на туберкульоз (а. с. 10-11).

У п.п. 1 наказу МВС України від 11.10.1994 р. № 556, яким затверджено Перелік спеціалізованих установ та міжобласних лікарень УВП, до яких направляються засуджені, хворі на туберкульоз (додаток № 2 до наказу), зазначено, що установа ІН 316/5 УМВС України в Миколаївській області визначена як спеціалізована установа, до якої направляються на лікування чоловіки, хворі на активну форму туберкульозу, які підлягають триманню на загальному та посиленому режиму ув`язнення та неповнолітні чоловічої статті, хворі на активну форму туберкульозу (а. с. 12).

Аналогічне визначення установи було зазначено й у наступному переліку, затвердженому наказом МВС України від 03.12.1996 р. № 836 (а. с. 13).

Як встановлено Вищим адміністративним судом України в увалі від 27.01.2016 р. по справі № К/800/23381/15, з 01.06.1983 р. в Снігурівській виправній колонії № 5 утримуються та лікуються засуджені чоловіки, хворі на туберкульоз, у тому числі й на активну форму туберкульозу, тобто фактично установа виконує функції закладу охорони здоров`я, призначеного для надання спеціалізованої (вторинної) медичної допомоги засудженим, хворим на туберкульоз, а тому відноситься до інфекційних лікувальних закладів.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених судом обставин, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення. Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 768,40 грн (а. с. 4), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в здійсненні перерахунку стажу в подвійному розмірі та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 14.07.1982 р. по 26.06.1989 р. та з 11.10.1989 р. по 10.09.1999 р. з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі за відповідні періоди, починаючи з дня призначення пенсії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, викладене в листі від 08.04.2019 р. № 1337-А-07, про відмову в здійсненні перерахунку трудового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 14.07.1982 р. по 26.06.1989 р. та з 11.10.1989 р. по 10.09.1999 р. з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі за відповідні періоди, починаючи з дня призначення пенсії.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.08.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська