Постановление суда № 81473075, 26.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

26 квітня 2019 р.Справа №160/3798/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24.04.2019 року надійшов позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКпро визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.04.2019 року № 559, якою на Товариство накладено штраф у розмірі 850 000 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.04.2019 року № 559 «Про накладення штрафу на ПАТ «Дніпропетровськгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» до набрання законної сили рішенням суду по суті у цій справі.

В обґрунтування поданої заяви, заявник стверджує, що приймаючи оскаржену постанову Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, та прийняла вказану постанову без дослідження усіх матеріалів та доказів. Також заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову за цією заявою унеможливить ефективний захист і поновлення порушених прав Товариства та ускладнить виконання рішення суду у цій справі, оскільки: обставина звернення платника із позовом до суду про оскарження постанови НКРЕКП про накладення штрафу у силу частини п'ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не зупинить її дію, а у випадку реалізації такої постанови, Товариство, у зв'язку з проведенням перерахунку наданих послуг побутовим споживачам починаючи з жовтня 2018 року, зазнає фінансових втрат, які неможливо буде компенсувати навіть у разі прийняття судового рішення на користь заявника та не призведе до приведення правовідносин Товариства із побутовими споживачами у попередній стан з огляду на відсутність відповідного механізму у діючому законодавстві.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що у квітні 2019 року НКРЕКП проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання Товариством вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, за результатами якого складено від 05.04.2019 року № 137 (далі – Акт).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 12.04.2019 на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання за участі керівника Товариства, розглянуто вказаний Акт.

За результатами вказаного засідання відповідачем прийнято постанову від 12.04.2019 року № 559 «Про накладення штрафу на ПАТ «Дніпропетровськгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», якою на Товариство накладено штраф у розмірі 850 000 грн. за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема щодо дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ, дію якої просить зупинити позивач у поданій заяві про забезпечення позову.

Окрім накладення на позивача зазначеного штрафу, оскарженою постановою також:

відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов'язати Товариство до 06 травня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом 56ХМ06В268761767 за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу (пункт 2);

у разі здійснення Товариством неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об'ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам позивача до 06 травня 2019 року привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року (пункт 3);

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до Антимонопольного комітету України щодо можливих ознак зловживання Товариством монопольним становищем на ринку природного газу у частині неправомірних донарахувань побутовим споживачам обсягів спожитого природного газу, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов (пункт 4).

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій ОСОБА_1 Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Як вбачається зі змісту заяви, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Товариство мотивувало тим, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача та ускладнить виконання рішення суду у справі оскільки: факт звернення платника із позовом до суду про оскарження постанови НКРЕКП про накладення штрафу у силу приписів частини п'ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», не зупинить її дії, а у випадку реалізації вказаної постанов НКРЕКП, Товариство, у зв'язку з проведенням перерахунку наданих послуг побутовим споживачам починаючи з жовтня 2018 року, зазнає фінансових втрат, які неможливо буде компенсувати навіть у разі прийняття судового рішення на користь заявника та не призведе до приведення правовідносин Товариства із побутовими споживачами у попередній стан з огляду на відсутність відповідного механізму у діючому законодавстві.

Суд погоджується з такої позицією позивача та з цього приводу зазначає про таке.

Відповідно до частин другої,третьої і п'ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, НКРЕКП (далі – Регулятор) може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що постанова НКРЕКП не має силу виконавчого документа (крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 13 Закону України Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»), а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом.

Тобто, у разі добровільної відмови Товариства від виконання постанови про накладення штрафу, останньому після спливу 30-денний строк з дня одержання такої постанови, буде нарахована пеня, що у подальшому може мати наслідком звернення Регулятора до суду щодо стягнення нарахованих сум.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог.

А відтак, у разі не забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженої постанови, Товариству буде нарахована пеня через несвоєчасну сплату з подальшим зверненням Регулятора до суду із позовом щодо стягнення заборгованості.

Окрім цього, у випадку вчинення Товариством дій, спрямованих на виконання пункту 2 і 3 оскарженої постанови та проведення перерахунку побутовим споживача фактичного об’єму споживання природного газу, починаючи з жовтня 2018 року, матиме місце понесення позивачем збитків, а у разі задоволення позову, рішення суду не забезпечить відновлення порушених прав позивача та не призведе до приведення правовідносин Товариства із побутовими споживачами у попередній стан, оскільки подібний механізм у діючому законодавстві відсутній.

При цьому, у разі вжиття заходів забезпечення позову та задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною постанови НКРЕКП, виконання рішення суду може бути суттєво ускладнено, оскільки на момент набрання судовим рішенням законної сили, звітна документація за результатами попередніх місяців вже буде відкоригованою у бік збільшення та зворотне коригування у бік збільшення буде неможливим, що у свою чергу завдасть шкоди майновим інтересам Товариства.

Вказане може істотно ускладнити виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову або приведення правовідносин у попередній стан із необхідністю витрачення значних матеріальних ресурсів, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення пунктів 1, 2 і 3 оскарженої постанови.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» про забезпечення позову – задовольнити повністю.

Зупинити дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.04.2019 року № 559 «Про накладення штрафу на ПАТ «Дніпропетровськгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» до набрання законної сили рішенням суду по суті у цій справі.

Позивач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, код 03340920).

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складений 26.04.2019 року.

Суддя ОСОБА_2