Решение № 81042365, 01.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3539/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Косенко К.Д.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-17 від 16.01.2019 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 40-3421/89 від 03.08.18 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 36 091 939,91 грн.

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3539/18

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, комунального підприємства "Харківські теплові мережі", про стягнення 29 391 949,74 грн. основної заборгованості, 2 539 378,95 грн. пені, 899 217,73 грн. 3% річних та 3 261 393,49 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 541 379,10 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Протокольними ухвалами суду від 04 лютого 2019 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, на підставі ст.ст. 42, 165, 169, 170, 178, 232 ГПК України; встановлено позивачеві строк до 11 лютого 2019 року на подання відповіді на відзив, відповідачеві - до 18 лютого 2019 року на подання заперечень, на підставі ст.ст. 42, 166, 167, 169, 170 ст. 232 ГПК України. Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року судом задоволено клопотання позивача, в порядку ст. 119 ГПК України, з долученням до матеріалів справи відповіді на відзив; задоволено усне клопотання відповідача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання заперечень, продовжено відповідачу строк на подання заперечень, в порядку ст. 168 ГПК України, до 25 лютого 2019 року. 11 березня 2019 року, протокольними ухвалами, судом долучено до матеріалів справи заперечення, на підставі ст.ст. 42, 167, 177, 232 ГПК України; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, на підставі п. 3. ч. 2. ст. 185, 232 ГПК України. За письмовою заявою сторін, поданою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, розгляд справи по суті розпочато в судовому засіданні 11 березня 2019 року. 11 березня 2019 року по розгляду даної справи судом оголошено перерву до 01 квітня 2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України. 01 квітня 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

В призначене судове засідання 01 квітня 2019 року представники сторін з'явилися. Під час розгляду справи по суті позивачем позовні вимоги підтримано в повному обсязі, відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі та підтримано клопотання про зменшення розміру пені на 50%, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву (вх. № 2698 від 30 січня 2019 року).

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

31 жовтня 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 2579/1617-БО-32 постачання природного газу. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. За цим договором постачальник імпортує природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України. Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) у встановленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору. Приймання-передача природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як на +- 5відсотків. Використання споживачем природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використаного природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.п. 3.1, 3.2, 3.3., 3.4 договору з урахуванням додаткових угод № 4 від 23 січня 2017 року та № 5 від 31 березня 2017 року). Ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Ціна за 1000 куб.метрів природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5 916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20№) - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн. У разі зміни на офіційному веб-сайті постачальника цін на газ, вони є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний місяць поставки і вважається повідомлений про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 13 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо. У разі, якщо споживач не погоджується на відповідні зміни, він має право змінити постачальника відповідно до порядку, передбаченому Законом України "Про ринок природного газу). Реалізація природного газу споживачеві здійснюється за умови: наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством); виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов'язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; дотримання інших пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187.Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 договору, з урахуванням додаткової угоди № 5). Додатковою угодою № 1 від 31 жовтня 2016 року сторонами погоджено викласти п. 5.2 договору в редакції - Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 листопада 2016 року становить 6 819,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 8 182,80 грн. Додатковою угодою № 2 сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 грудня 2016 року становить 7 148,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 429,60 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ - 8 577,60 грн. Додатковою угодою № 3 від 30 грудня 2016 року сторонами викладено п.п. 5.1, 5.2 договору в наступній редакції - Регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758. Ціна за 1000 куб.метрів природного газу за цим договором з 23 грудня 2016 року становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн. Крім того, даною додатковою угодою, виключено п. 5.3 договору, а п. 5.4 та .5.5 вважати п. 5.3 договору. Додатковою угодою № 5 від 31 березня 2017 року сторонами погоджено викласти п. 5.1, 5.2 у новій редакції - Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 № 187. Станом на 01 квітня 2017 року ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 7 907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. Згідно п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.п. 8.1, 8.2 договору з урахуванням додаткової угоди № 5 від 31 березня 2017 року). Відповідно до п. 12.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 31 березня 2017 року), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 30 вересня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вказує позивач у позовній заяві, він свої зобов'язання за договором № 2579/1617-БО-32 постачання природного газу від 31 жовтня 2016 року виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: від 31 жовтня 2016 року на суму 19 639 241,08 грн.; від 30 листопада 2016 року на суму 66 992 714,52 грн.; від 31 грудня 2016 року на суму 100 215 859,42 грн.; від 31 березня 2017 року на суму 39 785 043,19 грн.; від 30 квітня 2017 року на суму 19 243 635,61 грн.; від 31 травня 2017 року на суму 2 335 932,37 грн.; від 30 червня 2017 року на суму 1 266 780,89 грн.; від 31 липня 2017 року на суму 955 031,62 грн.; від 31 серпня 2017 року на суму 756 918,30 грн.; від 30 вересня 2017 року на суму 1 790 307,11 грн. Водночас, відповідачем своєчасно та в повному обсязі не було проведено розрахунок за отриманий природний газ, що й стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору № 2579/1617-БО-32 постачання природного газу від 31 жовтня 2016 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 29 391 949,74 грн. заборгованості за договором № 2579/1617-БО-32 постачання природного газу від 31 жовтня 2016 року, яка підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно й позов в частині стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 3 261 393,49 грн. інфляційних втрат та 899 217,73 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних складає - 899 217,73 грн., інфляційних втрат - 3 261 393,49 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, а сума 3% річних складає 899 217,73 грн., інфляційних втрат складає 3 261 393,49 грн. З огляду на наведе вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 899 217,73 грн. 3% річних та 3 261 393,49 грн. інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 539 378,95 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 8.2 договору № 2579/1617-БО-32 передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з п. 8.2 договору, приписів ст. 232 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 539 378,95 грн. пені є обґрунтованими.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, яке викладено у відзиві на позовну заяву, проти задоволення якого позивач заперечував в повному обсязі, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище, яке викликано неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію. В підтвердження даних обставин відповідачем надано: довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01 січня 2019 року; довідку про кількість теплової енергії, відпущеної КП "Харківські теплові мережі" споживачам за 2017 р.; інформацію щодо Моніторингу виконання Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ а електроенергію" на 01 січня 2019 року по КП "Харківські теплові мережі"; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2018 року.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, кожен суб'єкт господарювання здійснює свою господарську діяльність на власний ризик. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно з ч. 2 ст. 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з приводу неможливості своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань та з пропозицією врегулювання такої ситуації. Відповідно до ст. 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підписуючи договір № 2579/1617-БО-32 постачання природного газу від 31 жовтня 2016 року, який містить умови щодо стягнення пені за порушення зобов'язань та беручи на себе зобов'язання за договором, відповідач, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки порушення зобов'язань за договором. Однак, відповідач, як суб'єкт господарювання, свідомо порушив вимоги ст. ст. 193, 226 ГК України в частині вжиття усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов'язань за договором.

Посилання відповідача на ту обставину, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою КМУ від 18.06.2014 №217, судом не приймаються, з огляду на наступне. Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений Постановою КМУ від 18.06.2014 №217, визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і жодним чином не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не доведено виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому суд вважає клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 917/1068/17 суд оцінює критично з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Як вбачається з постанови Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 917/1068/17, суд, здійснюючи перегляд судових рішень попередніх інстанцій в касаційному порядку, вирішив даний спір по суті, при цьому жодного правового висновку чи правової позиції щодо застосування норми права в даній постанові не викладено. Тобто, постанова Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 917/1068/17 не є постановою, в розумінні ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України з огляду на визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд зазначає наступне. Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Порядок повернення судового збору врегульовано ст. 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. Враховуючи те, що відповідачем до початку розгляду справи по суті були повністю визнані позовні вимоги, суд вважає за можливе повернути позивача з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у розмірі 270 689,55 грн. про що судом буде постановлено окрему ухвалу, після надходження відповідного клопотання позивача. Інша частина судового збору за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 197, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 29 391 949,74 грн. основної заборгованості; 2 539 378,95 грн. пені; 899 217,73 грн. 3% річних; 3 261 393,49 грн. інфляційних втрат та 270 689,55 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "10" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_3