Решение № 80604621, 21.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 березня 2019 року №640/1886/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доГоловного управління Держпраці у Київській області Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, за участі:

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача (Головного управління Держпраці у Київській області) -

Чичкань С.Д.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Держпраці у Київській області протиправною;

- визнати постанову про накладання штрафу на суму 192 000, 00 грн. від 11.04.2017№192, яка знаходиться на виконанні Деснянському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві такою, що не підлягає виконанню;

- зобов'язати Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві закінчити виконавче провадження ВП №53976148, відкрите постановою від 22.05.2017;

- зняти арешт з майна позивача, накладений постановою від 22.05.2017.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 по справі №826/5372/17 було скасовано припис №26-158/359-256 від 29.03.2017 та постанову про накладення штрафу на суму 192 000,00 грн. щодо примусового виконання якої державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2017 №53976148. Відтак, керуючись приписами пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження №53976148 підлягає закриттю, арешт має бути знятий.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/1886/19, з урахуванням приписів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язано Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в строк до 08.03.2019 надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №53976148, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та призначено адміністративну справу №640/1886/19 до судового розгляду по суті.

Представником Головного управління Держпраці у Київській області надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Порядком накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 не передбачено надання повноважень Головному управлінню щодо втручання в діяльність державної виконавчої служби та повернення постанови про накладання штрафу.

Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відзиву на позовну заяву не надав, вимог суду щодо надання копій матеріалів виконавчого провадження ВП №53976148 також не виконав, пояснень щодо неможливості надання витребуваних судом документів не надав.

Розглянувши подані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Держпраці у Київській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було винесено постанову про накладання штрафу на суму 192 000, 00 грн.

З метою стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 192 000, 00 грн. Головне управління Держпраці у Київській області подало до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про примусове виконання постанови №192 від 11.04.2017.

Так, 22.05.2017 державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вище постанови ВП №53976148.

Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, 22.05.2017 державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про арешт майна боржника.

Поряд з цим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 по справі №826/5372/17 було скасовано припис №26-158/359-256 від 29.03.2017 та постанову про накладення штрафу на суму 192 000,00 грн.

Як вбачається з Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) зазначене судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому на підставі статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили.

Крім того, листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2018 №826/5372/17/4851/18 ОСОБА_2 було повідомлено, що рішення суду від 23.01.2018 по справі №826/5372/17 набрало законної сили 22.02.2018.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За посиланням позивача, після набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 законної сили, позивач звернувся до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження.

Листом Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18.04.2018 №04-3 позивачеві було відмовлено у закінченні виконавчого провадження №53976148 з тих підстав, що в рішенні суду від 23.01.2018 по справі №826/5372/17 не зазначено номер та дату постанови, а дата акта перевірки, зазначеного в рішення (29.03.2017) не співпадає з датою акта у постанові, що перебуває на виконанні (29.02.2017).

У зв'язку з цим 26.04.2018 позивачем була подана скарга до Головного управління Держпраці у Київській області, в якій були викладені обставини наявності розбіжностей в постановах Головного управління Держпраці у Київській області, що знаходились в матеріалах судової справи №826/5372/17 та матеріалах виконавчого провадження №53976148.

Листом від 08.06.2018 №4-3/2/18/8341 Головне управління Держпраці у Київській області підтвердило, що постанова про накладення штрафу на суму 192 000, 00 грн., була винесена на підставі акту перевірки від 29.03.2017. Ця постанова була вказана в адміністративному позові і в рішенні суду та є автентичною з постановою від 11.04.2017 №192, яка знаходиться в матеріалах виконавчого провадження.

Однак, за посиланням позивача, прохання останнього відізвати постанову відповідно до пункту частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» Головного управління Держпраці у Київській області при відповіді на скаргу проігнорував.

Також, за посиланням позивача, що підтверджується матеріалами справи, лист від 08.06.2018 №4-3/2/18/8341 був доданий до заяви позивача від 06.07.2018, яку він подав Деснянському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, але відповідна заява була проігнорована.

Звернувшись в черговий раз із заявою від 18.10.2018 до Головного управління Держпраці у Київській області, ОСОБА_2, враховуючи підтвердження автентичності постанови, яка була зазначена в рішенні суду та яка знаходилась в матеріалах виконавчого провадження, просила Головне управління Держпраці у Київській області надати Деснянському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вимогу про повернення постанови про накладення штрафу від 11.04.2017 №192 на підставі пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, листом Головного управління Держпраці у Київській області від 11.12.2018 №4.4/2/18/18191 позивачеві було відмовлено у поданні до органів державної виконавчої служби вимоги про повернення виконавчого документу, мотивуючи це тим, що вказані дії не передбачені законом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись із вказаними вище діями відповідачів, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами статті 56 вказаного Закону встановлено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 10 вказаної статті також встановлено можливість закриття виконавчого провадження у випадку повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина друга статті 40 Закону України «Про виконавче провадженням»).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 №826/5372/17, яке набрало законної сили було скасовано припис №26-158/359-256 від 29.03.2017 та постанову про накладення штрафу на суму 192 000,00 грн.

Листом Головного управління Держпраці у Київській області від 08.06.2018 №4-3/2/18/8341 підтверджено, що постанова про накладення штрафу на суму 192 000, 00 грн., яка постанова була вказана в рішенні суду по справі №826/5372/17 є автентичною з постановою від 11.04.2017 №192, яка знаходиться в матеріалах виконавчого провадження.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що рішення на підставі якого було відкрито виконавче провадження №53976148 наразі є скасованим, що в свою чергу відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закриття виконавчого провадження №53976148 та зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_2.

При цьому, стосовно тверджень, наведених в листі Головного управління Держпраці у Київській області від 11.12.2018 №4.4/2/18/18191, щодо неможливості подання до органів державної виконавчої служби вимоги про повернення постанови на підставі якою було відкрито виконавче провадження №53976148, з огляду на відсутніх у законодавстві відповідних положень та стосовно тверджень, наведених у відзиві на позовну заяву щодо того, що Порядком №509 не передбачено надання повноважень Головному управлінню щодо втручання в діяльність державної виконавчої служби та повернення постанови про накладання штрафу, суд наголошує, що дані твердження є безпідставними, оскільки пунктом 10 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено можливість закриття виконавчого провадження у випадку повернення виконавчого документа без виконання на вимогу органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Суд акцентує увагу, що Деснянським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані витребуваних матеріалів виконавчого провадження, ані жодних доказів на спростування позиції позивача.

Згідно з приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено вище, частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

За наявності визначених законом умов, обставин справи, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

"Ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Київській області щодо неподання до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вимоги про закриття виконавчого провадження №53976148.

Визнати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 11.04.2017№192 про накладання штрафу на суму 192 000, 00 грн., яка знаходиться на виконанні Деснянському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві такою, що не підлягає виконанню.

Зобов'язати Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві закінчити виконавче провадження ВП №53976148, відкрите постановою від 22.05.2017 та зняти арешт з майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, накладений постановою від 22.05.2017 №53976148.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачену нею суму судового збору в розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) пропорційно задоволеним позовним вимогам за рахунок Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794314 ).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачену нею суму судового збору в розмірі 3 842, 00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) пропорційно задоволеним позовним вимогам за рахунок Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02232, м. Київ, вул. О. Бальзака, 64, код ЄДРПОУ 34972294).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Літвінова А.В.