Постановление суда № 79633675, 05.02.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

З ПИТАНЬ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

05 лютого 2019 року м. Рівне №460/2952/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - Форет М.С. (довіреність від 03 січня 2019 року); представника відповідача - адвоката Пащука Т.С. (ордер серії РН-701 №038); розглядаючи у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунках платника Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига».

Ухвалою суду від 09.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 05.02.2018.

05 лютого 2019 року до суду надійшло клопотання від Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» про закриття провадження у справі.

У підготовче засідання прибув представник відповідача та просив суд закрити провадження у справі в порядку статті 283 КАС України.

Представник позивача заперечив проти такого клопотання та просив суд залишити таке клопотання без задоволення.

Скорочений текст ухвали проголошено у підготовчому засіданні 05.02.2019.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість клопотання Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Клопотання про закриття провадження у справі обґрунтоване тим, що ревізори Головного управління ДФС у Рівненській області прибули до платника податків з метою проведення документальної позапланово виїзної перевірки на підставі Наказу від 20.11.2018 №2885 (а.с. 143). Платником податків здійснено не допуск посадових осіб фіскального органу до проведення перевірки з підстав незаконності її призначення, про що складено Акт відмови від допуску від 26.11.2018 (а.с. 6). Фіскальний орган звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку з недопуском до проведення перевірки в порядку статті 94 Податкового кодексу України. Разом з тим, платник податків звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про, зокрема, визнання протиправними дій фіскального органу щодо ініціювання проведення перевірки, визнання протиправним та скасування Наказу про проведення перевірки від 20.11.2018 №2885. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі №460/2939/18 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідач зазначає, що відповідно до норм статті 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Також, відповідач на обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі посилається на Лист Вищого адміністративного Суду від 02.02.2011 №149/11/13-11, де вказано, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України) (2755-17); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода

платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15), може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Відтак, відповідач вказує, що у зв'язку з оскарженням Наказу про проведення перевірки від 20.11.2018 №2885, що свідчить про наявність спору про право, наявні правові підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 78.5. статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, стаття 20 ПК України, як матеріальна норма, наділяє контролюючі органи повноваженнями у вигляді «звертатися до суду» та за певним винятком, не конкретизує процесуальну форму такого звернення: із заявою, позовною заявою чи іншим процесуальним документом. Повноваження контролюючого органу мають реалізовуватися в межах конкретної процедури.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України основні мають два структурні елементи: контролюючий орган має право звернутися до суду з вимогою накладання арешту на кошти та інші цінності платника податків, які знаходяться в банку; правові підстави для такого звернення: або наявність податкового боргу, якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість є меншою ніж сума податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зазначена законодавча норма матеріального права одночасно встановлює право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків та підстави для реалізації цього повноваження. Підстави для застосування адміністративного арешту майна та арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України, контролюючий орган може накласти арешт на будь-яке майно платника податків, окрім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, а також коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. На відміну від арешту майна, яке згідно з пунктом 94.10 статті 94 ПК України накладається рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Тобто, на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту коштів, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Незважаючи на те, що кошти також є складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, водночас має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов'язаних зі встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту відрізняються процедурою застосування: за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів) або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до частини 1 статті 283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів у процесі здійснення визначених законом повноважень проводиться на підставі заяви таких органів щодо: зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; стягнення коштів за податковим боргом; зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів.

Норми статті 283 КАС України не визначають процесуальної форми звернення контролюючого органу до суду з вимогою про накладання арешту на кошти та інші цінності платника податків, які знаходяться в банку, а також не встановлюють підстав для звернення до суду з такою вимогою.

Таким чином, контролюючий орган має право звернутися з такою вимогою в загальному порядку позовного провадження. Цей факт підтверджується, зокрема, пунктом 3 розділу VII наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків». З метою застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

При чому, застосування норми статті 94 ПК України є універсальним.

Тобто, у даному випадку фіскальний орган звернувся до суду саме з позовною заявою про застосування арешту коштів платника податків у загальному порядку, а не із заявою відповідно до статті 283 КАС України.

Відтак, норми статті 283 КАС України, на які посилається відповідач, не підлягають застосуванню взагалі. Жодних загальних підстав, визначених статтею 238 КАС України, для закриття провадження у справі не існує.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про закриття провадження у справі, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 238, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» про закриття провадження в адміністративній справі №460/2952/18 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повну ухвалу складено 06.02.2019.

Суддя Недашківська К.М.