Решение № 78354067, 03.12.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2018 року м. Рівне №1740/2480/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Ю.) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просила визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ208/950/000352/ІП-ФС від 05.09.2018 у сумі 3723,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що 17.08.2018 вона отримала акт інспекційного відвідування № РВ208/950/АВ від 17.08.2018, в якому встановлено порушення постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015, а саме невчасне повідомлення податкового органу про прийняття одного працівника на роботу. 20.08.2018 позивачем було отримано протокол про адміністративне правопорушення №РВ208/950/АВ/П/ПТ від 20.08.2018 про порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згодом позивачем було отримано від Управління Держпраці у Рівненській області постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ208/950/000352/ІП-ФС від 05.09.2018, якою до неї застосовано штраф за несвоєчасне повідомлення податкового органу про прийняття працівника у відповідності до абз.8 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Позивач, заперечивши встановлене порушення, зазначила, що до неї подвійно застосовано штраф за невчасне повідомлення податкового органу про прийняття працівника, а також вказала, що санкція абз.8 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України не передбачає притягнення до відповідальності за невчасне повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу.

Також позивач повідомила, що порушення, яке встановлене на підставі акту інспекційного відвідування №РВ208/950/АВ від 17.08.2018 та зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення №РВ208/950/АВ/П/ПТ від 20.08.2018, було предметом розгляду в Рівненському міському суді у справі №569/16021/18. За наслідками розгляду справи №569/16021/18 закрито провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Таким чином, позивач вважає, що у зв’язку із закриттям справи №569/16021/18 через відсутність складу адміністративного правопорушення, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ208/950/000352/ІП-ФС від 05.09.2018 підлягає скасуванню, оскільки вона, як і протокол про адміністративне правопорушення №РВ208/950/АВ/П/ПТ від 20.08.2018, були складені на підставі акту інспекційного відвідування №РВ208/950/АВ від 17.08.2018, яким встановлено лише одне порушення, а саме невчасне повідомлення податкового органу про прийняття працівника.

Ухвалою від 03.10.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.10.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.22-26), в якому позовні вимоги заперечив повністю. На обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Рівненській області ФОП ОСОБА_1 складено акт №РВ208/950/АВ від 17.08.2018, яким встановлено, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", ФОП ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_2 трудовий договір 01.08.2018, однак повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановленою формою подано лише 16.08.2018. У зв'язку з встановленим порушенням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Рівненській області прийнято постанову про накладення на позивача штрафу №РВ 208/950/000352/ІП-ФС від 05.09.2018 в розмірі 3723,00 грн.

Також відповідач вважає необґрунтованим покликання позивача на рішення Рівненського міського суду у справі про адміністративне правопорушення, яке на його думку не має преюдиційного значення при вирішенні даної справи.

За наведеного, відповідач вважає оскаржену постанову правомірною та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді у відпустці розгляд справи, призначений на 29.10.2018, відкладено до 03.12.2018.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін не подавали.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з урахуванням такого.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, основним видом діяльності за КВЕД 47.19 є: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а.с.42-47).

Суд встановив, що відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці від 1947 року №81 "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", ратифікованої Законом України 08.09.2004 №1956-IV, Конвенції Міжнародної організації праці від 1969 року №129 "Про інспекцію праці в сільському господарстві", ратифікованої Законом України 08.09.2004 №1986-IV, Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 №76, Положення про Управління Держпраці у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 75, наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2012 за №1500/31368, начальником Управління Держпраці у Рівненській області 09.08.2018 видано наказ №734 "Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1" (далі - наказ №734 від 09.08.2018). Наказано посадовим особам Управління Держпраці у Рівненській області провести з 09.08.2018 по 10.08.2018 включно інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 35342, Рівненська область, Рівненський район, с. Біла Криниця, вул. Рівненська, 61А, РНОКПП НОМЕР_1, яка здійснює діяльність в магазині "Boudoir" Торгово-розважального центру "Екватор", що знаходиться за адресою: 33000, Рівненська область, м. Рівне, вул. Макарова, буд. 23. Підстава: службова записка начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 від 09.08.2018 (а.с.27).

09.08.2018 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення на інспекційне відвідування №677-Н/09-27 на проведення інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 09.08.2018 по 10.08.2018 включно (а.с.28).

Суд встановив, що уповноваженими особами відповідача на підставі наказу Управління Держпраці у Рівненській області №734 від 09.08.2018 та направлення на проведення інспекційного відвідування №677-Н/09-27 від 09.08.2018 проведено інспекційне відвідування додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, результати якого оформлені Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 17.08.2018 №РВ208/950/АВ (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с.32-34).

В акті інспекційного відвідування зазначено, що під час інспекційного відвідування 09.08.2018 у магазині "Boudoir" в ТРЦ "Екватор" за адресою: м. Рівне, вул. Макарова,23 працювала ОСОБА_2.

09.08.2018 ФОП ОСОБА_1 для проведення інспекційного відвідування не надано документів про підтвердження трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2

За результатами інспекційного відвідування складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №РВ208/950/НП від 09.08.2018 та надіслано рекомендованим листом з повідомленням вимогу про надання/поновлення документів №РВ208/950/НП від 09.08.2018 в термін до 10:00 год. 17.08.2018.

Зазначені фактичні обставини підтверджуються актом інспекційного відвідування та позивачем не заперечуються.

Дослідженням вимоги про надання документів №РВ208/950/НП від 09.08.2018 встановлено, що у зв’язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, та неможливості проведення інспекційного відвідування акт №РВ208/950/НП від 09.08.2018 строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 8 календарних (6 робочих днів) (а.с.7).

Також в акті інспекційного відвідування зазначено, що 17.08.2018 близько 10:00 у відділ документального забезпечення були надані документи ФОП ОСОБА_1

При проведенні інспекційного відвідування 17.08.2018 встановлено, що відповідно до наданих документів ФОП ОСОБА_1 уклала трудовий договір з ОСОБА_2 з 01.08.2018 по 31.08.2018, дата початку роботи 01.08.2018.

В порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу" ФОП ОСОБА_1 повідомила ДФС про прийняття ОСОБА_2 на роботу 16.08.2018.

Акт інспекційного відвідування підписаний представником позивача без зауважень та заперечень.

Суд встановив, що 05.09.2018 начальником Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_4 за розглядом справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 17.08.2018 №РВ208/950/АВ прийнято постанову №РВ208/950/000352/ІП-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3723,00 грн., відповідно до якої встановлено, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 ФОП ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_2 трудовий договір 01.08.2018, однак повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановленою формою подано лише 16.08.2018 (а.с.11).

Не погодившись з означеною постановою про накладення штрафу, позивач оскаржила її до суду.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд враховує таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

За змістом частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі – Положення №96), встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі – загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Суд враховує, що процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі — об’єкт відвідування), врегульовано Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Порядок № 295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 установлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі — виконавчі органи рад).

Згідно з пунктом 3 порядку № 295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі — органи контролю), посадовими обов’язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі — контрольні повноваження).

Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктом 18 Порядку №295 визначено, що у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об’єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Встановлені судом обставини справи свідчать на користь висновку, що Управлінням Держпраці у Рівненській області інспекційне відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивача було проведене в порядку та у спосіб, встановлений законом, з дотриманням строків його проведення, визначених пунктами 10, 18 Порядку №295. При цьому позивач процедуру проведення інспекційного відвідування та встановлені за його наслідками фактичні обставини, викладені в акті інспекційного відвідування, не заперечує.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що допущення роботодавцем працівника до роботи є правомірним за сукупності двох обов'язкових умов: укладення трудового договору та повідомлення уповноваженого органу про прийняття працівника на роботу у встановленому порядку. Відсутність однієї чи обох вказаних умов в разі допуску працівника до роботи свідчить про порушення роботодавцем вимог законодавства про працю.

17.06.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", якою відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, метою скерування повідомлення про прийняття працівника на роботу є внесення відповідної інформації до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", здійснення подальшого контролю за дотриманням роботодавцем вимог законодавства про сплату податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд встановив, що згідно з трудовим договором №2 від 01.08.2018, укладеним між ФОП ОСОБА_1 (роботодавець) з однієї сторони, і гр. ОСОБА_2 (працівник), з іншої сторони, працівник приймається на посаду продавця-консультанта за основним місцем роботи; дата початку роботи 01.08.2018 (а.с.29-30).

16.08.2018 ФОП ОСОБА_1 подано до територіального органу ДФС повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 на підставі наказу про прийняття на роботу №01/08 від 01.08.2018, дата початку роботи 01.08.2018 (а.с.31).

Таким чином, матеріалами справи достеменно встановлено та не заперечується сторонами, що працівник ОСОБА_2 була допущена позивачем до роботи за трудовим договором, починаючи з 01.08.2018, однак повідомлення фіскальному органу про прийняття працівника на роботу подано позивачем лише 16.08.2018.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що допущення позивачем до роботи з 01.08.2018 ОСОБА_2 без повідомлення територіального підрозділу ДФС про прийняття працівника на роботу, суперечить вимогам частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем законодавства про працю, а саме приписів постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Суд вважає необґрунтованими та відхиляє доводи позивача про не передбачення відповідальності за невчасне повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу, з огляду на таке.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Недотримання роботодавцем вимоги щодо повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу до початку роботи такого працівника є порушенням законодавства про працю, а саме ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015, прийнятої відповідно до ч.3 ст.24 цього Кодексу.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Так, згідно з абзацом 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України).

Підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі – Порядок №509), пунктом 2 якого визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3, 8 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Таким чином, суд вважає, що оскаржена постанова про накладення штрафу прийнята уповноваженою особою, з дотриманням встановленої процедури, у зв'язку з задокументованим порушенням законодавства про працю, відповідальність за яке встановлена в абз.8 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Оцінюючи доводи позивача щодо його подвійного притягнення відповідачем до відповідальності у вигляді штрафу за одне порушення законодавства про працю, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою статті 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність за порушення законодавства про працю, а саме встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Матеріалами справи стверджено, що за наслідками інспекційного відвідування уповноваженою особою відповідача складено протокол №РВ208/950/АВ/П/ПТ від 20.08.2018 відносно ФОП ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення 17.08.2018, порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме: в порушення вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не повідомила ДФС про прийняття ОСОБА_2 на роботу до початку роботи (а.с.35).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21.09.2018 у справі №569/16021/18к, яка набрала законної сили 02.10.2018, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 далі - КУпАП, закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

При цьому, в частині другій статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність за порушення законодавства про працю. А згідно з частиною третьою цієї ж статті штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.265 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, законодавством України за порушення законодавства про працю передбачені різні види юридичної відповідальності, зокрема: адміністративна відповідальність відповідно до ст.41 КУпАП та фінансова відповідальність відповідно до ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України. Відтак, суд зазначає, що складення на суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про повторність притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення в разі застосування до такої особи фінансової санкції за порушення законодавства про працю.

За наведеного, суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача щодо подвійного застосування штрафу за невчасне повідомлення податкового органу про прийняття на роботу працівника.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч.6,7 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов’язковою для суду.

Слід зазначити, що жодні фактичні обставини, які б мали преюдиційне значення для даної справи та не можуть бути самостійно встановлені судом в даній справі, - в постанові Рівненського міського суду від 21.09.2018 у справі № 569/16021/18к не встановлені.

При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не спростовує безпосередньо події такого правопорушення, а також не заперечує факту порушення позивачем законодавства про працю, який належними та допустимими доказами підтверджений в матеріалах даної справи.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів задля їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що при прийнятті оскарженої постанови про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин. Доводи та обґрунтування позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень та не дають суду підстав для його скасування. Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 (вул. Рівненська, 61 А, с. Біла Криниця, Рівненський р-н., Рівненська обл., 35342, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 грудня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.