Решение № 78088056, 20.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2018 року № 826/12906/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД доДержавної фіскальної служби України Головного управління ДФС у Житомирській областіпро визнання протиправними дії та накази, скасування наказів,Представники сторін:

позивача: Величко О.В.;

Відповідача 1: Борисова Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач-1), Головного управління ДФС у Житомирській області (надалі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним дії ДФС України з триваючого по даний час безстрокового делегування повноважень від ДФС України до ГУ ДФС у Житомирській області на підставі Наказу ДФС України № 792 від 22.09.2016 «Про проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи»;

- визнати протиправним та скасувати Наказ ДФС України № 792 від 22.09.2016 «Про проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи»;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Житомирській області із здійснення протиправно делегованих повноважень на підставі Наказу ДФС України № 792 від 22.09.2016 «Про проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи» при проведенні перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД на підставі наказу ГУ ДФС у Житомирській області № 976 від 21.05.2018 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД;

- визнати протиправним і скасувати Наказ ГУ ДФС у Житомирській області № 976 від 21.05.2018 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Житомирській області з проведення перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД на підставі наказу № 976 від 21.05.2018 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'яснено сторонам, що справа буде розглядатись одноособово суддею Григоровичем П.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 18.09.2018 призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що, а ні Митний кодекс України, а ні Податковий кодекс України, ні жоден інший нормативно-правовий акт, не наділяють Головне управління ДФС у Житомирській області повноваженнями у сфері здійснення митного контролю у формі проведення перевірки платника податків з питань державної митної справи, відповідно до ст.351 КАС України.

Відповідачі заперечують по суті заявлених позовних вимог, адже відповідно до п.7 Положення про Державну фіскальну службу України, ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а ДФС та її територіальні органи, в тому числі Головні управління ДФС, є органами доходів і зборів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2018 Головним управлінням ДФС у Житомирській області, на підставі п.п.2, 4 ч.3 ст.345, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України видано Наказ №976 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД, яким вирішено провести з 30.05.2018 тривалістю 15 робочих днів документальну невиїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД щодо відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за МД №401090002/2016/003036 від 16.02.2016.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного вище наказу та, відповідно, правомірністю дій по проведенню перевірки, позивач посилається на те, що відповідно до п.341 ст.4 Митного кодексу України, органами доходів і зборів є - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости. А оскільки ГУ ДФС (у Житомирській області) відсутнє у вказаній нормі Митного кодексу України, то, відповідно, останній був позбавлений права на проведення контрольного заходу по відношенню до позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє такі доводи позивача, з урахуванням наступного.

Як вказано вище, перевірка позивача проведена на підставі ст.ст.345, 351 Митного кодексу України.

За змістом ч.ч.1-3 ст.345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345 Митного кодексу України).

Безпосередньо питання проведення невиїзного контрольного заходу врегульовано нормами ст.351 Митного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч.ч.1-4 названої, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними п.редставникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Аналіз зазначених вище норм, дає змогу дійти висновку, що орган доходів і зборів в праві приступити до проведення позапланового контрольного заходу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

При цьому, єдиною законодавчо визначеною підставою для проведення перевірки є наказ саме органу доходів і зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений про проведення перевірки за наслідками отримання Повідомлення від 22.05.2018 №434/06-30-14-09, до якого було долучено власне копію Наказу від 21.05.2018 №976, складеного ГУ ДФС у Житомирській області.

Разом з цим, суть спору в цій частині полягає в тому, що, на переконання позивача, ГУ ДФС у Житомирській області не є органом доходів і зборів, внаслідок чого не мало права на прийняття Наказу №976.

Відповідно до п.341 ст.4 Митного кодексу України, органами доходів і зборів є - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

За змістом п.1 Положення «Про державну фіскальну службу України» (надалі - Положення), Державна фіскальна служба України (ДФС) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до п.7 Положення, ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Учасниками даного спору не заперечується, що ГУ ДФС у Житомирській області є утвореним в установленому порядку територіальним органом ДФС, а отже, є можливим дійти висновку, що відповідач-2 мав право на видання наказу та проведення перевірки позивача на підставі п.п.2, 4 ч.3 ст.345, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Одночасно, в контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що п.7 Положення не може стосуватись проведення перевірок з питань митної справи та стосується лише податкових перевірок, як вільне тлумачення особою норм права в рамках досліджуваних правовідносин, що, на думку суду, не може вважатись об'єктивним.

Стосовно позовних вимог, що стосуються Наказу ДФС України № 792 від 22.09.2016 «Про проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи», суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.124 Конституції України (в чинній редакції) визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ч.4 ст.125 КАС України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке виникло внаслідок існування юридичного спору між особою, та, в даному випадку, суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам .

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З цього приводу Вищий господарський суд України в постанові від 28 липня 2010 зазначив таке: «Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові».

Оскільки ДФС України в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких нормативно-правових актів або актів індивідуальної дії, які б впливали безпосередньо на права та інтереси позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ДФС у Житомирській області із здійснення протиправно делегованих повноважень на підставі Наказу ДФС України № 792 від 22.09.2016 «Про проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи» при проведенні перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД на підставі наказу ГУ ДФС у Житомирській області № 976 від 21.05.2018 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД, задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними від вирішених вище позовних вимог.

До того ж, на переконання суду, єдино належним способом захисту порушених майнових прав позивача в рамках спірних правовідносин є скасування акту індивідуальної дії - податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками проведення перевірки ГУ ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 9, 14, 31, 33, 72-78, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД (10007, Житомирська обл., місто Житомир, ВУЛИЦЯ АВІАТОРІВ, будинок 9, код ЄДРПОУ 382567160)

Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197)

Головне управління ДФС у Житомирській області (10003, Житомирська обл., місто Житомир, ВУЛИЦЯ ЮРКА ТЮТЮННИКА, будинок 7, код ЄДРПОУ 39459195)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 23.11.2018

Суддя П.О. Григорович