Постановление суда № 78088032, 23.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

23 листопада 2018 року м. Київ № 826/8542/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" (надалі також - позивач) до Головного управління ДФС у Київській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2018 року №0014821410, №0014841410 винесені Головним управлінням ДФС у Київській області. Скасовано рішення Головного управлінням ДФС у Київській області щодо зміни коду товару УКТ ЗЕД заявленого у митних деклараціях 19.02.2015 №125110010/2015/260940; від 05.06.2015 №125110010/2015/261686; від 02.03.2016 №125150002/2016/750709; від 13.04.2016 №125140002/2016/751466; від 21.09.2016 №125150002/2016/753429; від 08.11.2016 №125150002/2016/754299; від 25.01.2017 №125150002/2017/750320; від 06.04.2017 №UA125230/2017/751698; від 08.06.2017 №UA125230/2017/752718; від 26.07.2017 №UA125230/2017/753408; від 01.09.2017 №UA125230/2017/754045; від 12.10.2017 №UA125230/2017/754863 на код 2309 90 96 90 УКТ ЗЕД. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" (ЄДРПОУ 31117545) понесені ним судові витрати в сумі 28 709,09грн за рахунок державних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260).

15 листопада 2018 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про виправлення описки у вищезазначеному рішенні.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року виправлено допущені описки у вищевказаному судовому рішенні.

Разом з тим, представником позивача також подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" (ЄДРПОУ 31117545) за рахунок державних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260) суми документально підтверджених судових витрат Позивача на професійну (правову) допомогу у загальному розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Відповідно до частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Правова допомога згідно з положеннями Закону України «Про безоплатну правову допомогу» поділяється на первинну та вторинну.

Частиною другою статті 7 цього Закону передбачено, що первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Відповідно до частини третьої статті 87 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

Частинами першою та третьою статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд зазначає, що з 15 грудня 2017 року КАС України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до суду першої інстанції такі документи:

1. Договір про надання правової допомоги №2-1/15-2018 від 12 лютого 2018 року з Додатковою угодою №1;

2. Акт прийому-передачі наданих послуг:

- №7 від 27.02.2018 року;

- №10 від 14.03.2018 року;

- №45 від 31.07.2018 року.

3. Рахунки – фактура:

- від 27.02.2018 року №7;

- від 14.03.2018 року №10;

- від 31.07.2018 року №45.

4. Банківські виписки:

- від 01.03.2018 року;

- від 19.03.2018 року;

- від 02.08.2018 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

З огляду на те, що позивачем не надано суду належного документального підтвердження ведення Книги обліку доходів та витрат, сума витрат, зазначених представником позивача є необґрунтованою та не може бути стягнута з відповідача.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.

Слід також врахувати, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

При цьому, Європейський суд з прав людини не визнає встановлення обмеження максимально допустимого для відшкодування розміру витрат на правову допомогу на рівні національного законодавства держави. Так, у справі "Кьоніг проти Німеччини" від 10 березня 1980 року (підпункт 3 пункту 25) Європейський суд з прав людини встановив, що обмеження максимально допустимого для відшкодування розміру витрат на правову допомогу, передбачене національним законодавством держави-відповідача, не повинне братися судом до уваги під час вирішення питання про суму такого відшкодування.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Керуючись положеннями статей 72, 73, 74, 76, 77, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №826/8542/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій