Решение № 77960397, 19.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2018 року № 826/12370/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава

Володимировича

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити

певні дії,

представники позивача - ОСОБА_3;

сторін: відповідачів - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач-1 або Уповноважена особа фонду) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-2 або Фонд), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США № 004-23505-130215 від 13 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1;

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо не включення ОСОБА_1 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США № 004-23505-130215 від 13 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1;

- зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом по договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США № 004-23505-130215 від 13 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням відповідача про визнання нікчемним правочину ? договору банківського вкладу протиправно порушується право позивача на відшкодування вкладу, а як наслідок право власності. Позивач вказує на наступне:

- відповідачем не встановлено обставини з якими закон пов'язує нікчемність правочину, натомість з повідомлення відповідача про нікчемність правочину вбачається, що правочин є нікчемний відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- такої підстави визнання правочину нікчемним як "дроблення" вкладу законодавством України не передбачено;

- законодавством України не встановлено прямої заборони перерахування коштів від третьої особи на депозитний рахунок позивача.

У письмових поясненнях відповідач-1 заперечує проти позову, з огляду на таке. Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За результатами названої перевірки було встановлено, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між ПАТ "Дельта Банк" та фізичними особами після 16.01.2015 включно (протягом дії обмежень, встановлених Постановою Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних"), за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають переваги кредиторам - фізичним особам переваги перед іншим кредиторами, а отже такі Договори є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того Уповноважена особа Фонду вказує, що кошти на відкритий позивачем рахунок надійшли шляхом так званого "дроблення" грошових коштів на поточному рахунку від іншої фізичної особи, що свідчить про те, що ці операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок. Вказана обставина свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання такими клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями, а отже їх нікчемність. Крім того відповідач зазначає що позивачем порушено умови Договору, та правила ПАТ "Дельта Банк" щодо перерахування грошових коштів.

У своїх запереченнях відповідач-2 зазначає, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено право Уповноваженої особи фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомлення про це сторони правочину, і відповідач-1 діяв межах, визначених законодавством України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2017 (суддя Добрянська Я.І.) продовжено розгляд у адміністративній справі № 826/12370/16 після скасування попереднього судового рішення та призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 6222 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 21.11.2017.

21.11.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 21.12.2017.

У судовому засіданні 21.12.2017 представник позивача просив суд врахувати клопотання про зміну позовних вимог, та підтримав позов у повному обсязі. Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Судом ухвалено перейти до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 суд зобов'язав відповідача-1 надати належним чином засвідчену копію рішення (наказу), яким визнано нікчемним договір банківського вкладу від 13.02.2015 № 004-23505-130215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", а також належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких прийнято такий рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 судом повторно витребувано у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" належним чином засвідчену копію рішення (наказу), яким визнано нікчемним договір банківського рахунку від 13.02.2015 № 004-23505-130215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", а також належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято таке рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018, у зв'язку з письмовими поясненнями відповідача, та необхідністю дослідити подані відповідачем документи, суд призначив справу до розгляду на 19.04.2018.

У судове засідання 19.04.2018 з'явився представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Судом ухвалено про перехід до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір № 004-23505-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США (надалі - Договір), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 3 500,00 доларів США, на строк до 15.03.2015 із виплатою відсотків.

Відповідно до п. 1.8 Договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного (депозитного) рахунку, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладення цього договору.

Відповідно до виписки по договору № 004-23505-130215 від 13.02.2015, на рахунок позивача 13.02.2015 було перераховано ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 3 500,00 доларів США. Про що сторони не заперечують.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

08.04.2015 Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02.03.2015, згідно якого тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 та продовжено повноваження Уповноваженої особи фонду Кадирова Владислава Володимировича до 02.10.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено Уповноважену особу фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

03.03.2016 позивачу направлено відповідачем-1 повідомлення № 05-3234016 про нікчемність договору банківського вкладу.

У зв'язку з названим, позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись з вказаною позицією відповідачів ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в рішенні - Закон або повністю назва), Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в тексті - Закон або Закон № 4452-VI).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частинами 2-4 статті 38 Закону 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до "; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 6 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, Уповноважена особа фонду під час здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" провела перевірку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за результатами якої договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зі змісту норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, вбачається, що Уповноважена особа фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. В той же час, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з яким Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, нівелюється протилежним твердженням про дійсність правочину.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/19140/15.

Уповноважена особа фонду у своїх запереченнях на позовну заяву наголошує, що кошти на відкритий позивачем рахунок надійшли шляхом так званого "дроблення" грошових коштів на поточному рахунку від іншої фізичної особи - клієнта Банку, і це свідчить про те, що ці операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача-1, оскільки відповідно до визначення статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом, у тому числі, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку; при цьому Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником.

За приписами норм ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Згідно положень п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

З контексту наведених норм права слідує, що на момент укладення спірного договору та поповнення банківського рахунку на виконання Договору законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (аналогічні правові висновки наведені в постановах Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 № К/800/28390/15 і №К/800/33908/15).

Щодо посилання відповідача-1 на укладення договору між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Так, згідно з ч.ч. 1-3 статті 61 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

З огляду на вищенаведені норми, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, банк має вживати всіх передбачених заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку не входять до кола таких осіб. Тобто, постанова Правління Національного банку України 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком за результатами укладення Договору банківського вкладу з позивачем переваг третім особам перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач-1 всупереч вимог ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.

Також, відповідачем-1 не надано до суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем-1 не доведено належними документальними доказами наявність підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", та як наслідок наявність правових підстав для не включення позивача до Переліку вкладників цього Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача-1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника ПАТ "Дельта Банк", якій необхідно здійснити виплату відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, в даному випадку, відповідач-1 наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладам, вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають задоволенню в повному обсязі.

За ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.

З огляду на викладене, у разі задоволення позову до Уповноваженої особи фонду, судові витрати покладаються на ПАТ "Дельта Банк".

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 1 653,63 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США № 004-23505-130215 від 13 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1

3. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо не включення ОСОБА_1 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США № 004-23505-130215 від 13 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1

4. Зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом по договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США № 004-23505-130215 від 13 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 20300, АДРЕСА_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 653,63 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят три гривні 63 копійки).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко