Решение № 77412413, 25.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року № 826/14088/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт»ДоГоловного управління ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 0054681404, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 0054681404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.11.2017 р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю зменшення бюджетного відшкодування та застосування до нього штрафних санкцій, оскільки останнім правомірно заявлено спірну суму бюджетного відшкодування , що була сформована за рахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що виникло в липні2017 року.

Відповідач в письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

В судове засідання позивач уповноваженого представника не направив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

За клопотанням сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Заваллівський графіт» (код ЄДРПОУ 32921289) по взаємовідносинах з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Заваллівський графіт» п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2017 року на суму ПДВ 196 137,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 09.10.2017 р. № 693/26-15-14-04-01/32921289 та винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2017 р. № 0054681404, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 196 137,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Перевіряючи дотримання позивачем установлених законом підстав для формування податкового кредиту у перевіреному періоді, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» (постачальник) укладено договір від 01.02.2017 р. № 05/02, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених у Договорі, паливо рідке синтетичне марка СЖТ-КМ.

На виконання умов вказаного договору поивачем надано копію договору: від 01.02.2017 р. № 05/02, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні.

Крім того, на підтвердження транспортування товару позивачем до матеріалів справи долучено товарно-транспортні накладні та відомості про вантаж.

За визначенням статті 1 Закону Украйни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон N 996-XIV):

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Згідно з положеннями статті 3 Закону N 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону N 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за N 168/704.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення № 88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання позивачем насіння соняшника у ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП», суд дійшов висновку, що видаткові, податкові накладні та акти приймання-передачі товару в силу Закону № 996-XIV та Положення № 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Видаткові накладні та рахунки-фактури містять найменування продавця та покупця, обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, який саме товар постачався, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Як вбачається з акту перевірки та відзиву відповідача на позов, останній констатував неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП», оскільки ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» включено до складу податкового кредиту та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року операції по взаємовідносинам з контрагентами, які не поставляли рідке синтетичне марки СЖТ-КМ; Так, при аналізі Єдиного реєстру поаткових накладних встановлено, що основним постачальником палива рідкого синтетичне марки СЖТ-КМ для ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП» було ТОВ «УКРТОРГ-ЧЕРКАСИ».

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки не зазначено жодного недоліку в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій позивача з ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП».

Висновки про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за липень 2017 року ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка, на думку відповідача, свідчить про не підтвердження походження товару. Так, відповідач дослідив ланцюг постачання та встановив, що контрагентом позивача не підтверджено походження товару, що, на думку відповідача, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги наведені доводи відповідача та зазначає, що відповідно до чинного законодавства, порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо декларування суми витрат і/чи податкового кредиту.

Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2018 р. у справі № 805/5048/15-а, у справі № 825/722/14.

Суд звертає увагу, що актом перевірки не спростовано декларування позивачем податкових зобов'язань у перевіреному періоді та тих обставин, що останній на момент вчинення операцій зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також суд враховує, що висновки про порушення контрагентом позивача податкового законодавства у розумінні положень Податкового кодексу України повинні бути зафіксовані відповідними актами, складеними за результатами проведених перевірок з урахуванням первинних документів останніх. Натомість, відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження доводів, викладених у акті перевірки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки та відзиві, не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним позивачем з ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМГРУП», а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Зважаючи на те, що судом встановлено відсутність порушень позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту у липні 2017 року, та враховуючи взаємозв'язок між формуванням податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту, і, як наслідок, бюджетним відшкодуванням у перевіреному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачеві розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 196 137,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на його підставі рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» (01135, м.Київ, вул. Шолуденка, 6, код ЄДРПОУ 32921289) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 24.10.2017 р. № 0054681404.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» (01135, м.Київ, вул. Шолуденка, 6, код ЄДРПОУ 32921289) судові витрати в сумі 2 942,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві» (04655, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко