Решение № 77279005, 01.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2018 року м. РівнеСправа №817/1755/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у Рівненській області доОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Рівненській області (далі – ГУ ДФС у Рівненській області) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки в сумі 179718,14грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ОСОБА_1 перед бюджетом рахується податковий борг з податку на додану вартість з орендної плати за земельні ділянки в сумі 179718,14грн., який виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій за 2016, 2017, 2018 роки. Вказаний борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений.

Ухвалою суду від 19.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом з тим, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву (відзив).

Ухвалою суду від 10.08.2018 позовну заяву залишено без руху з підстав направлення копії позовної заяви на неналежну адресу відповідача. Разом з тим, продовжено відповідачу строк для подачі відзиву.

Ухвалою суду від 22.08.2018 продовжено розгляд справи.

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому вона заперечила проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що податковий борг відповідача за 2016-2018 роки становить 9634,31грн., що вдвічі менше, ніж вказано у позові контролюючим органом, оскільки відповідно до платіжних документів, наданих суду, відповідач сплачував самостійно визначене податкове зобов’язання протягом зазначених років. Разом з тим, податкова вимога контролюючого органу від 03.10.2014 №4062-25 не була вручена відповідачу, а відтак, зазначена в ній сума не може бути узгодженою. Крім того, контролюючий орган не набув права звернення до суду із даним адміністративним позовом через недодержання встановленої ст.95 Податкового кодексу України процедури стягнення податкового боргу. Разом із тим, позивачем не надано доказів того, що станом на 01.01.2016 у відповідача існував податковий борг, а позовна заява не містить чіткого обґрунтування позовних вимог.

14.09.2018 судом прийнято рішення про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 25.01.1996, взята на обліку в контролюючому органі як платник податків 09.12.1998 за №16391 та на момент звернення позивача до суду з даним позовом не перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності (а.а.с.92-96).

19.11.2009 суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, на підставі договору оренди від 12.02.2009, зареєстрованого у Державному реєстрі земель за №040958300216, було передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 2620кв.м для будівництва будівель ремонтної бази та реконструкції будівлі складу під ремонтну майстерню, яка знаходиться в межах населеного пункту м.Рівне по вул.Ґрунтова, 2, строком на 10 років, відповідно до якого орендар (відповідач) зобов'язався сплачувати орендну плату у сумі 21822,16грн. в рік (а.а.с.26-30).

За даними обліку позивача, станом на 05.06.2018 за ОСОБА_1 рахується податковий борг з орендної плати за земельні ділянки в сумі 179718,14грн. (150331,82грн. – недоїмка, 29386,32грн. – пеня на борг минулих років) (а.с.6), який виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 22.12.2016, за 2017 рік від 23.01.2017, за 2018 рік від 26.01.2018 (а.а.с.60-65).

У зв’язку з чим контролюючий орган звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу вимог ст.ст.10, 265, 269-289 Податкового кодексу України плата за землю (у тому числі орендна плата за земельні ділянки) є складовою частиною податку на майно, який належить до місцевих податків і зборів, встановлюється місцевими радами та зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів та митних платежів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Стаття 19-1 Податкового кодексу України визначає функції органів доходів і зборів, до яких, зокрема, відноситься здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків, контролю за додержанням податкового законодавства, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, своєчасністю подання податкової звітності, здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі, організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством, здійснює інші функції, визначені цим Кодексом та законами України.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (п.288.1). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2), а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3). При цьому, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4). Разом з тим, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п.288.7).

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1), який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (п.285.2).

Згідно з п.286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (п.286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (п.287.2 ст.287 Податкового кодексу України).

Згідно з п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4 ст.287 Податкового кодексу України).

Згідно з п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (п.129.1), яка застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п.129.5).

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 59 Податкового кодексу України регламентовано, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1). Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (абз.2 п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України).

Так, 03.10.2014, з метою погашення податкового боргу, контролюючим органом для ОСОБА_1 було сформовано та надіслано податкову вимогу форми "Ф" №4062-25 на суму 9527,56грн., яка направлена відповідачу 09.10.2018 (а.с.31).

Як вбачається з розрахунку виникнення податкового боргу (а.а.с.7-10), зазначена сума податкового боргу 179718,14грн. складається з недоїмки за 2016-2018 роки (150331,82грн.) та пені (29386,32грн.), нарахованої на борг минулих років, що виник у відповідача ще у 2014 році, а тому в силу вимог абз.2 п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України нова податкова вимога не вручалася відповідачу.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що податкова вимога від 03.10.2014 №4062-25 не була їй вручена, оскільки така вимога контролюючого органу була предметом стягнення податкового боргу у судовій справі №817/3981/14, за наслідками розгляду якої 14.01.2015 прийнято судове рішення про задоволення позовних вимог, яке набрало законної сили 03.03.2015 (а.а.с.97-100). Згідно зі змістом вказаного судового рішення, відповідач в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив та заперечень на адміністративний позов не подав. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відтак, відповідач була обізнана про наявність такої податкової вимоги, проте станом на дату прийняття судового рішення у даній справі така вимога нею оскаржена не була.

Щодо посилання відповідача на те, що контролюючий орган не набув права звернення до суду із даним адміністративним позовом через недодержання встановленої ст.95 Податкового кодексу України процедури стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

При цьому, п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України).

За змістом вказаних правових норм, зверненню контролюючого органу до суду щодо стягнення сум податкового боргу передують певні досудові процедури, які направлені на спонукання платника податків самостійно сплатити податковий борг. До таких процедур, поміж іншим, віднесено направлення такому платнику податків податкової вимоги, з дня надіслання якої починає свій перебіг шістдесятиденний термін та зі спливом цього строку у контролюючого органу з’являється право на звернення до суду за стягненням сум податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога форми "Ф" від 03.10.2014 №4062-25 надіслана відповідачу через засоби поштового зв’язку РД УДППЗ «Укрпошта» (ВПЗ Рівне – 23) 09.10.2014 (а.с.31).

Разом з тим, відповідно до даних КП "ДСС", яка запроваджена на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, 11.12.2014 Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позов контролюючого органу до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, який розглядався судом в межах справи №817/3981/14. Як вже зазначалося судом, предметом стягнення податкового боргу у справі №817/3981/14 була податкова вимога форми "Ф" від 03.10.2014 №4062-25.

Таким чином, контролюючий орган скористався правом на звернення до суду за стягненням суми недоїмки податкового боргу за податковою вимогою форми "Ф" від 03.10.2014 №4062-25 протягом строку, визначеного податковим законодавством.

Слід звернути увагу відповідача на те, що предметом стягнення податкового боргу у даній судовій справі є, зокрема, сума пені на борг минулих років (в тому числі і борг за податковою вимогою форми "Ф" від 03.10.2014 №4062-25), яка нарахована у зв’язку із його несплатою, невчасною сплатою, починаючи з 16.06.2016.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України).

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом (п.131.2 ст.131 Податкового кодексу України).

Як вбачається з картки особового рахунку платника - ОСОБА_1 (а.а.с.11-19), зазначені у відзиві суми, сплачені відповідачем в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки за 2016-2018 роки на підставі платіжних вимог від 04.02.2016 №96, від 01.06.2016 №654 (а.с.66), платіжних доручень від 30.06.2016 №5, від 13.10.2016 №4, від 29.12.2016 №8, від 18.01.2017 №9, від 08.02.2017 №11, від 21.03.2017 №16, від 12.04.2017 №19, від 30.05.2017 №21, від 30.05.2017 №22, від 30.06.2017 №23, від 30.08.2017 №27, від 31.10.2017 №31, від 31.10.2017 №32, від 29.11.2017 №33, від 28.12.2017 №34, від 20.04.2018 №39 (а.а.с.67-82), зараховані контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих років відповідно до вимог п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч.4 ст.5 КАС України).

За наведених обставин, контролюючий орган набув право звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Водночас, відповідач не скористалася положеннями абз.5 п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, не звернулася з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо нарахованої суми податково боргу. Матеріали справи не містять інформації про проведення такої звірки. Відтак, на підтвердження позиції щодо безпідставності заявленої у позовній заяві суми податкового боргу відповідачем не надано жодного доказу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку про їх задоволення.

Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул.Володимира Сальського, 5,м.Рівне,33004; ідентифікаційний код НОМЕР_1) до місцевого бюджету м.Рівного Рівненської області податковий борг з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки) в сумі 179718,14грн. (сто сімдесят дев’ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень чотирнадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя Щербаков В.В.