Решение № 77244919, 05.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2018 року №826/7336/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини» «Інститут інвалідів» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини» «Інститут інвалідів», (далі - позивач), до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. №0000081204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем всупереч вимогам законодавства.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність вчинених дій та прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

В період з 21.03.2017 р. по 21.03.2017 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Інститут розвитку людини» (Інститут інвалідів) декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2017 рік, у тому числі за січень 2017 року.

Камеральною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інститут розвитку людини» (Інститут інвалідів) вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві 21.03.2017 р. складено Акт від 21.03.2017 р. №15/26-15-12-04-19/30023273 та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000081204, яким збільшено суму податкового зобов’язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 42438,93 грн. у тому числі 33951,14 за податковим зобов’язанням та 8487,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. №0000081204 є незаконним, протиправним, не відповідає нормам податкового законодавства та фактичним обставинами справи, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 розділу І Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Так, 16.04.2004 року між ТОВ «Інститут розвитку людини (Інститут інвалідів) та Київською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов договору, орендодавець, на підставі п. 22 рішення Київської міської ради від 29.04.2004 р. №237/1447, за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування – на вул. Івана Крамського, 10 у Святошинському районі м.Києва;

- розмір – 1,6199 га;

- цільове призначення – для реконструкції незавершеного будівництва – дитячого санаторію «Перемога» з надбудовою та прибудовою допоміжних будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням навчального закладу;

- кадастровий номер – 8000000000:75:213:0007.

Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-28786/2004 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 15.07.2004 року №520 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4330794 грн. 28 коп.

Строк дії договору на 15 років.

Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного вішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає термін поняття оренди землі, відповідно до якого, оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 даного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначалося вище, камеральною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інститут розвитку людини» (Інститут інвалідів) вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб.

Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Згідно пп.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно пп. 14.1.147, п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (пп. 288.5.1 п. 288.5 ПК України).

Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» запроваджено новий місцевий податок, а саме: податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Ставки земельного податку визначаються рішеннями органів місцевого самоврядування, оскільки з 1 січня 2015 року плату за землю віднесено до місцевих податків як одну із складових податку на майно.

Відповідно до п. 12.3 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих їх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Крім того, рішенням місцевої ради встановлюються ставки податку у розрізі категорій земельних ділянок та користувачів (власників), але граничний розмір ставок земельного податку передбачено Кодексом. При цьому місцевим радам не надано права встановлювати індивідуальні пільгові ставки для окремих юридичних осіб або звільняти їх від сплати податків.

Рішення місцевої ради оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування ставок податків та пільг. Копія прийнятого рішення надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники податку. Граничним терміном надання копії рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного відповідно до статті 284 Кодексу є 25 грудня року, що передує звітному.

Так, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 р. № 58/923) «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві» затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (надалі - Положення № 242/5629).

Ставка земельного податку в 2017 році обраховується відповідно до п.13 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями, та становить - 3%.

Відповідно до пункту 1 Рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №89/9146 Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого КМР вносить зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно п. 2 зазначеного рішення встановлено, що орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Судом досліджено Додаток до рішення КМР від 28.02.2013 № 89/9146 Перелік договорів оренди земельних ділянок, розмір річної плати яких менший від мінімального, встановленого ст. 288 ПКУ, який міститься на офіційному сайті Київської міської ради (http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/A7B00D7B8BE99B99C2257B3D006DE9A2) та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини (Інститут інвалідів) значиться в зазначеному додатку, як орендар, якому збільшено орендну плату за земельну ділянку до 3 %, під номером 533 вказаного додатку.

Як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.10.2017 р. №05707-17518, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини» (Інститут інвалідів) на виконання п. 3 вищевказаного рішення було проінформовано про його прийняття листом Департаменту вих. №05704-8584 від 26.04.2013 р.

Належних підтверджень отримання позивачем листа про інформування прийняття вказаного рішення Київради Департаментом земельних ресурсів не надано, в той же час про повідомлення про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки умовами договору оренди не передбачено.

Поряд з цим, рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. №89/9146 оприлюднено 02.04.2013 р. шляхом опублікування в газеті Київської міської ради «Хрещатик».

Відповідно до пп. 4.4 Договору, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

З наданої Департаментом земельних ресурсів інформації вбачається, що за інформацією, наявною в Департаменті, на підставі заяв товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини» (Інститут інвалідів) Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» були виготовлені:

- у 2008 році – витяг № Ю-22486/2008 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки на підставі показників, затверджених рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877;

- у 2013 році – довідка № Ю-36824/2013 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за результатами розрахунку у відповідності до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877;

- у 2014 році довідка №Ю-40085/2014 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за результатами розрахунку у відповідності до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877;

- у 2015 році довідка №Ю-18121/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за результатами розрахунку у відповідності до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23;

- у 2017 році довідка №Ю-31700/2017 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за результатами розрахунку у відповідності до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23.

З даної інформації вбачаєтьсч, що позивач належним чином був проінформований про вищевказані рішення Київської міської ради, а отже і був проінформований про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності Податковим кодексом України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року № 21-274а14, від 14 квітня 2015 року № 21-165а15 та від 10 лютого 2016 року у справі №804/9264/14.

Таким чином, твердження позивача, покладені в обґрунтування заявлених позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, відтак, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про необґрунтованість останнього та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог. Адже з рішення Київської міської ради та з додатку до нього встановлено, що ТОВ «Інститут розвитку людини» (Інститут інвалідів) змінено річну орендну плату за земельну ділянку із 1,5 % на 3 %, а тому нарахована сума податкового зобов'язання відповідає вище вказаним нормам законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут розвитку людини» (Інститут інвалідів) (Код ЄДРПОУ №30023273, адреса: 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 3, корп. 2, оф. 412) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко