Решение № 76814083, 06.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Справа № 0440/5039/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, третя особа Новомосковська об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області, про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2018 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 24 581,93 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1).

У обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг в розмірі 24 581,93 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов'язань. У добровільному порядку податковий борг відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 07.08.2018 року о 12:40 год.

В судове засідання сторони не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. У зв’язку із цим суд ухвалив відкласти розгляд справи на 06.09.2018 року о 08:50 год.

В судове засідання сторони не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представником позивача 06.09.2018 року подано клопотання у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному об’ємі та просив розглядати справу без участі представника позивача у письмовому провадженні.

Відповідач, пред’явлені позовні вимоги не оспорив, станом на дату розгляду справи відзив на позов та жодних заяв, клопотань не надав.

Від третьої особи жодних заяв, клопотань не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явились у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Відповідно листа відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 177 від 10.04.2018 року, згідно реєстру територіальних громад на даний час громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно копії договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_2 Вільненською сільською радою (с. Вільне, вулю Червоних партизан) надано в оренду на підставі рішення Вільненської сільської ради 4 сесії V скликання № 5-4/У від 02.11.2006 року земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в с. Хащеве вул. Овчаренка 28-А.

Згідно п. 1.2, п.2.1 зазначеного договору, оренду передається земельна ділянка, загальною площею 3,0 га., орендар сплачує орендну плату за використання земельної ділянки в розмірі 11 473,20 грн. на рік на рахунок Вільненської сільської ради. Орендну плату сплачувати рівними частками щомісячно. Договір набуває чинності після підписання сторонами цього договору та передачі земельної ділянки по акту приймання-передачі з 01.01.2008 року.

У зв’язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу Новомосковською ОДПІ в автоматичному режимі сформовано по ОСОБА_2 податкову вимогу форми «Ф» від 21.09.2016 року № 520-17, яку, відповідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано відповідачем 04.10.2016 року.

У зв’язку з несплатою до бюджету у встановлений термін сум грошових зобов’язань з орендної плати з фізичних осіб, контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 415699-1301 від 06.04.2017 року визначено податкове зобов'язання в сумі 21 746,46 грн. (отримане відповідачем 13.06.2017 року).

У зв’язку з несплатою відповідачем зазначеного податкового зобов’язання, контролюючим органом, відповідно даних інтегрованої катки платника податків, ОСОБА_2 з 21.11.2017 року нараховано пеню в розмірі 2 835,47 грн.

З урахуванням зазначеного, за відповідачем обліковується податкове зобов’язання на загальну суму 24 581,93 грн. яке згідно матеріалам справи на момент розгляду справи залишається відповідачем не сплаченим.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Земельному податку присвячено розділ XIII (статті 269-289) Податкового кодексу України.

Власники землі та землекористувачі, відповідно п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України, сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 287.7. ст. 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Нарахування пені, передбачено п. 129.1.2. ст. 129 Податкового кодексу України, розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Відповідно до п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п.п.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 1 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними.

Відповідно до п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.3 цієї статті визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу від 21.09.2016 року № 520-17 про наявність податкового боргу, яка була належним чином вручена.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення зазначеного податкового боргу, вказана податкова вимога вважається не відкликаною.

Судом встановлено, що відповідачем, відповідно договору оренди, орендовано земельну ділянку площею 3,0 з орендною платою 11 473,20 грн. на рік..

Оскільки, у встановлений строк відповідачем зазначене договірне зобов’язання не виконано, контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 415699-1301 від 06.04.2017 року визначено податкове зобов'язання в сумі 21 746,46 грн., яке було належним чином вручене.

У зв’язку з несплатою у визначені строки грошового зобов’язання, відповідачу податковим органом нараховано пеню у розмірі 2 835,47 грн.

Відповідачем зазначені податкові зобов’язання не сплачені, тому вважається податковим боргом.

Судом встановлено, що на момент утворення заборгованості податкова вимога та податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались, позивачем не були відкликані, відтак, податкове зобов’язання є узгодженим.

Від так, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 24 581,93 грн., який виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошового зобов’язання.

Докази, які б підтвердили сплату суми податкового боргу на момент вирішення спору у справі відсутні.

Оскільки, з моменту надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги строк передбачений законодавством для стягнення коштів та продаж майна платника податків настав, податковий орган мав підстави для стягнення податкового боргу.

Враховуючи наявність податкового боргу та відсутність доказів його добровільного погашення, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу у розмірі 24 581,93 грн. та їх задоволення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2, третя особа Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Паторжинського, 11/44, м. Дніпро, 49000), третя особа Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39498391, вул. М. Головко, 30, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51215) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути суму податкового боргу в розмірі 24 581,93 грн. з платника податків фізичної особи ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1