№ 7608628, 14.10.2009, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-10799/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          14 жовтня 2009 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді – Бородавкіної С.В.

при секретарі – Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівбуд» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

27.08.2009 р. позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівбуд» і просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в сумі 864415,68 грн. за рахунок активів.

          В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та пояснила, що кошти, що надходять на сплату зобов’язань з податку, спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.

          Представник відповідача позовні вимоги визнав частково та пояснив, що відповідачем сплачено податковий борг з податку на додану вартість у сумі 25001,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 53 від 17.09.2009 р.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:

Встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Чернігівбуд» зареєстровано Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів № 121-р від 06.05.1995 року. На обліку в Державній податковій інспекції у м. Чернігові як платник податків перебуває з 10.05.1995 р.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Платник податку, згідно ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування", несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів. Податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі вносить податки до бюджету.

Згідно розрахунку позивача податковий борг відповідача по податку на додану вартість складає: за податковою декларацією № 47218 від 21.04.2009 р. на суму 419120,00 грн.; за податковою декларацією № 69823 від 20.05.2009 р. на суму 420103,00 грн.; за податковим повідомленням-рішенням № 0002432320/0 від 28.05.2009 р. на суму 25001,00 грн.; за податковою декларацією № 79653 від 22.06.2009 р. на суму 82801,00 грн. 30.06.2009 р. відповідачем було частково сплачено заборгованість по податковому боргу з податку на додану вартість в сумі 82609,32 грн., про що свідчить платіжне доручення № 584 від 30.06.2009 р. Загальна сума податкового боргу по ПДВ складає 864 415,68 грн..

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п.п. 6.2.1. Закону)

Згідно п.п. 6.2.3. п. 6.2. ст.. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Відповідно до п.п 6.3.2. п. 6.2. ст.. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

На виконання вимог ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено першу податкову вимогу від 06.11.2008 року № 1/2097, яка отримана відповідачем 11.11.2008 р., та другу податкову вимогу від 16.12.2008 року № 2/2282, яка отримана відповідачем 18.12.2008 року.

ДПІ у м. Чернігові прийнято рішення № 24 від 19.01.2009 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

За наведених обставин, суд погоджується з наявністю у відповідача заборгованості з податку на додану вартість, однак не погоджується з її сумою з наступних підстав.

17.09.2009 року Відкритим акціонерним товариством «Чернігівбуд» було частково сплачено податковий борг з податку на додану вартість у сумі 25001,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 53 від 17.09.2009 р., в якому зазначено, що призначення платежу це податок на додану вартість згідно под..ріш. № 0002432320/0 від 28.05.2009 р.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

Відповідно до 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи, що Відкритим акціонерним товариством "Чернігівбуд" частково сплачено податковий борг, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 839 414,68 грн.( 864415,68 грн.- 25001,00 грн.) податкового боргу з податку на додану вартість.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" податковий борг з податку на додану вартість у сумі 839 414,68 грн. за рахунок його активів та перерахувати до державного бюджету (р/р 31110029700002, код 14010100, Отримувач: Державний бюджет, код 22825965, Банк: ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя:                                                                       С.В. Бородавкіна

Повний текст постанови виготовлений 19.10.2009 р.