Решение № 75956662, 17.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 серпня 2018 року № 826/689/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002841306, №0002851306 та податкової вимоги від 08.08.2016 №5244-17, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2016 №0002841306, №0002851306 та податкової вимоги від 08.08.2016 №5244-17.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно та безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002841306, №0002851306 та, як наслідок, податкову вимогу від 08.08.2016 №5244-17. Так, позивачем зазначено, що вона не отримувала доходу за 2015 рік в сумі 511 117, 04 грн. у вигляді анулювання (прощення) заборгованості від публічного акціонерного товариства «Універсал Банк».

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за 2015 рік, та листа-підтвердження від 21.04.2016 №1435, було встановлено дохід, отриманий ОСОБА_1 у грошовій формі, як додаткове благо, яке підлягає декларуванню. Так, посилаючись на приписи підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що оподаткування відповідного доходу позивачем зроблено не було.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до пунктів 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 21.06.2016 №143/26-54-13-06-17-1877104125 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України; пункту 161 підрозділу 10, розділу ХХ Податкового кодексу України та підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 21.07.2016 №0002841306, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 126 426, 76 грн., у тому числі: за основним платежем 101 005, 41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 421, 35 грн.;

- від 21.07.2016 №0002851306, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання із військового збору у розмірі 9 583, 45 грн., у тому числі: за основним платежем 7 666, 76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 91, 69 грн.

На підставі зазначених податкових повідомлень-рішень, за наявності податкового боргу, контролюючим органом було винесено податкову вимогу від 08.08.2016 №5244-17.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (підпункт 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України)

Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

При цьому суд зазначає, що проценти, нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов'язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід'ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.

При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Між тим, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою також є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), проте також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Верховного суду в постановах від 13.03.2018 №826/2226/15 (ЄДРСРУ 72721598), від 08.05.2018 №819/596/16 (ЄДРСРУ №73869545), №817/401/16 (ЄДРСРУ 73869634) та №802/692/16-а (ЄДРСРУ 73869504).

Таким чином, суд наголошує, що відповідно до положень Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та усталеної практики Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2007 між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №CL10252, за умовами якого Кредитор забовтується надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 5 000, 00 доларів США із сплатою 24 % річних зі строком користування кредитними коштами до 15.12.2015.

У подальшому у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» як правонаступник відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.12.2007 №CL10252.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2010 у справі №2-2856/2010 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №CL10252 від 24.12.2007 в сумі 52 774, 55 грн., а також 647, 74 грн. в рахунок повернення сплачених судових витрат, а всього стягнути 53 422, 29 грн.

Також, у вказаному рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 05.05.2010 зазначено, що вказана заборгованість в розмірі 52 774, 55 грн. складається з заборгованості : за кредитом - 6 813, 58 грн., по процентах - 12 771 грн., по сумі дострокового стягнення кредиту 29 537, 48 грн., по підвищеним відсотках - 3 615, 82 грн.

При цьому, в матеріалах справи також наявна копія пропозиції публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» по врегулюванню заборгованості, де зазначено, що заборгованість за кредитним договором від 24.12.2007 №CL10252 складає 52 774, 55 грн., а у разі оплати 26 387, 28 грн. у строк до 02.06.2015 решта заборгованості буде вважатись врегульованою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було погашено частину заборгованості в розмірі 26 383, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Згідно з приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 1654 кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, однак матеріали справи не містять доказів того, що позивачеві була прощена решта суми заборгованості та повідомлення позивача під підпис про таке анулювання та наявність обов'язку щодо сплати відповідного податку.

Посилаючись на копію листа публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» від 01.02.2016 №0298ГО, відповідач, в свою чергу, наголошує, що позивачеві було анульовано кредитну заборгованість в розмірі 509 916, 22 грн.

Однак, суд звертає увагу, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про наявність такої заборгованості, про її анулювання, та розрахунок зазначеної суми, оскільки вона (в разі можливого її анулювання, чого відповідачем не доведено) могла б також включати, як основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, а також пеню, штрафні санкції чи підвищені відсотки за користування кредитом, які в свою чергу не оподатковуються, що дає додаткові підстави вважати, що сформоване контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002841306 є необґрунтованим.

При цьому, суд також наголошує, що згідно з приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

З огляду на викладене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002841306 є протиправним, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002841306 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення 21.07.2016 №0002851306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір", суд зазначає наступне.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та податкові агенти.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм податкового Кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.

Оскільки, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002841306, то податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002851306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" також підлягає скасуванню.

В силу вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тобто, право на формування податкової вимоги виникає у контролюючого органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.

Так, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0002841306, №0002851306 в межах розгляду даної адміністративної справи визнано протиправними та скасовано даним рішенням суду, податкова вимога від 08.08.2016 №5244-17, як наслідок, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.07.2016 №0002841306 та від 21.07.2016 №0002851306.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.08.2016 №5244-17.

Стягнути з державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04213, м. Київ, прос. Героїв Сталінграда, будинок 58, код ЄДРПОУ 39468697) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 360, 10 грн. (одна тисяча триста шістдесят гривень десять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.