Решение № 7425527, 23.12.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2009 р. Справа № 15/436/09

м. Миколаїв

          За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївзалізобетон-1», 54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 05514962;

          До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолитстрой», м. Миколаїв, пр.. Миру, 14А, код ЄДРПОУ 30564738;

          про: стягнення 141444,78 грн.

Суддя В.О.Ржепецький

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Омелянюк В.М. директор

Від відповідача: Цвеліков С.В. довіреність від 01.10.2008р.

Представники сторін в судове засідання з’явились.

Відповідачем позов визнано в повному обсязі.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Миколаївзалізобетон-1» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолитстрой» про стягнення суми боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

З листопада 2008 року між ВАТ «Миколаївзалізобетон-1»(надалі «Постачальник») та ТОВ «Укрмонолитстрой»(надалі «Покупець») існували договірні відносини, згідно яких «Покупець»зобов'язується прийняти й сплатити, на договірних умовах, бетон (надалі Продукцію), поставлений йому «Постачальником».

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений ст. 181 Господарського кодексу України, за змістом якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб (тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів). Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідні відносини мають природу договору поставки, де постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України і жодних обмежень щодо форми даного договору закон не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: предмет, кількість, асортимент та ціна Продукції зазначалась в Довіреності № 67 від 01.11.2008 р. на отримання матеріальних цінностей та Видаткових накладних.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив продукцію по Договору, на загальну суму 230 639,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними і видатковими накладними № ЖБ-0004361 від 03.11.2008 року, № ЖБ-0004592 від 19.11.2008 року, № ЖБ-0004682 від 26.11.2008 року, № ЖБ-0004723 від 27.11.2008 року, № ЖБ-0004967 від 28.11.2008 року та Довіреністю № 67 від 01.11.2008 року на Бойченко О.І. для отримання продукції.

Відповідно до ЗУ № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме ч. 10 ст. 1 та п.2 ст. 9 цього закону, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні є різновидами первинної документації бухгалтерського обліку і підтверджують факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця, а також відносини пов'язанні із перевезенням товару.

До моменту подання позову до суду Відповідач сплатив лише частину заборгованості. ВАТ «Миколаївзалізобетон-1»намагався врегулювати дані суперечності в досудовому порядку, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків від 16.09.2009 р., який був підписаний Відповідачем та Претензія Вих. № 737 від 19.10.2009р., що була направлена до боржника, на доказ цього до заяви додаються повідомлення про вручення. Жодних заперечень від Відповідача проти наявності заборгованості Позивач не отримав, як і жодних пропозицій щодо розрахунку за поставлену продукцію.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 141 444,78 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач у справі позов визнав в повному обсязі, в матеріалах справи відсутні докази порушення діями відповідача прав та законних інтересів інших осіб.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України, державне мито підлягає покладенню на відповідача в повному обсязі.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолитстрой», (м. Миколаїв, пр.. Миру, 14А, код ЄДРПОУ 30564738) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївзалізобетон-1», (54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 05514962) 141444,78 грн. заборгованості, 1414,45 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя