Решение № 74133707, 17.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2018 року № 826/10264/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до 1. Міністерства юстиції України 2. Заступника міністра юстиції з питань виконавчої служби Шкляра Сергія Володимировичапро визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), заступника міністра юстиції з питань виконавчої служби Шкляра Сергія Володимировича (далі - відповідач-2) про визнання неправомірними дій відповідачів стосовно ненадання публічної інформації на запит позивача від 28.03.2017 р., зобов'язати відповідача-1:

- надати позивачу копію висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.02.2017 р. за результатами розгляду скарги позивача від 30.12.2017 р.,

- копію витягу з протоколу засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.02.2017 р. за результатами розгляду скарги позивача від 30.12.2017 р.

- подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, зазначаючи, що обмеження у доступі підлягає інформація, а не документ. Оскільки запитувана інформація напряму стосується прав та інтересів позивача відповідач-1 був зобов'язаний надати запитувану інформацію.

Відповідач-1 у запереченні на позовну заяву просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Вважає, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач-1 зазначає такі аргументи проти позиції позивача: витребувана позивачем інформація віднесена до категорії службової, оскільки пов'язана з процесом прийняття рішень і передує публічному обговоренню та/або прийняттю, відтак, доступ до неї є обмеженим, що зумовило прийняття відповідного рішення.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві на підставі доказів, долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач-2 заперечення на позов не надав, участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 17.08.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд в попередньому судовому засіданні, 20.11.2017 р. закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 06.12.2017 р.

Розгляд справи неодноразово було відкладено з метою отримання, зокрема, додаткових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 17.01.2018 р. ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представника відповідача-1 по суті позовних вимог, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.12.2016 р. звернувся зі скаргою (вх.№ С-357 від 05.01.2017 р.) до Міністерства юстиції України у якій просив перевірити законність державної реєстрації права приватної власності на квартири № 108-А та № 168-А у будинку по вулиці Бориспільській, 12-В, міста Києва.

Міністерство юстиції України рішенням № с-357/19К від 13.03.2017 р. повідомлено, що за результатами розгляду скарги прийнято наказ № 697/7 від 07.03.2017 р., згідно якого у задоволенні скарги відмолено без розгляду її по суті у зв'язку із тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: скарга не містить реквізитів рішення державного реєстратора, що оскаржується, а також у зв'язку зі збігом строку встановленого для подачі скарги. Підстава: висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.02.2017 р.

ОСОБА_1 28.03.2017 р. звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації, а саме: копій висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.02.2017 р., витягу з протоколу засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.02.2017 р. за результатами розгляду скарги від 30.12.2017 р.

Міністерство юстиції України у листі № 13149/ПІ-С-1121/19 від 06.04.2017 р., копія якого наявна в матеріалах справи, посилаючись на положення статтей 1, 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, вказано, що до групи відомостей, які становлять службову інформацію, належить, зокрема, внутрівідомча службова кореспонденція, доповідні записки, рекомендації, пов'язані з процесом прийняття рішень Міністерством, і передують публічному обговоренню та/або її прийняттю.

Міністерство юстиції України звернуто увагу, що запитувана інформація належить до службової інформації.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений у Законі України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014 р. затверджено Положення про Міністерство юстиції України, відповідно до якого Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зважаючи на викладене та відповідно до ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником інформації, пов'язаної з виконанням цих повноважень.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

У відповідності до ст. 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Аналіз терміну «публічна інформація», положень Закону щодо переліку розпорядників публічної інформації свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб. При цьому, до видів публічної інформації: конфіденційної, таємної та службової, може бути обмежено доступ у разі сукупності обов'язкових умов, визначених у законі.

Так, відповідач-1 виходив з того, що запитувана позивачем інформація є службовою інформацією, що входить до переліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1537/5 від 08.11.2011 р., та на підставі частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмежено доступ до цієї інформації.

Досліджуючи те, чи належить інформація, що запитувалася позивачем, до категорії службової інформації, як зазначає відповідач-1 у відмові на запит, суд виходить з такого.

У пункті першому частини першої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Згідно з частинами другою і третьою статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Статтею 9 вищевказаного Закону встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 08.06.2011 р. № 1537/5, яким затверджено «Перелік відомостей, що становлять службову інформацію» витребувана позивачем інформація не є відкритою для загального доступу як публічна інформація відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та інших нормативно-правових актів (крім конфіденційної та таємної інформації).

Вказана інформація належить до службової інформації за такими ознаками: міститься у документах, пов'язаних з процесом прийняття рішень Міністерством і передує публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Відповідно, доступ до такої інформації може бути обмежено на підставі частини другої статті 6 цього Закону.

Оцінюючи аргументи позивача щодо обмеження відповідачем доступу до інформації, що міститься у витребуваних ним документах, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, до службової інформації допускається обмеження виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу.

Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Відповідач-1 у відповіді за запит позивача про надання копії висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.02.2017 р. і копії витягу з протоколу засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.02.2017 р. за результатами розгляду скарги позивача від 30.12.2017 р. визначив, що обмеження застосовується для запобігання розголошенню інформації, отриманої в результаті здійснення своїх повноважень.

Оцінивши аргументи відповідача щодо наявності визначених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» сукупних підстав для обмеження доступу до інформації, суд знаходить їх обґрунтованими. При цьому суд виходить з такого.

Суд вважає, що обмеження доступу до службової інформації, що міститься у висновку та витягу з протоколу засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 21.02.2017 р., здійснено відповідачем-1 з метою захисту репутації членів комісії.

Інформація, що міститься у вказаних документах члена комісії, відображає внутрішнє переконання останнього про наявність конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його безсторонності, і підлягає подальшій оцінці Комісією щодо наявності чи відсутності фактів для прийняття рішення за результатами відповідного звернення. Шкода від оприлюднення інформації перевищує суспільний інтерес в її отриманні, оскільки Міністерство юстиції України на постійній основі, зокрема, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, відтак, його діяльність повинна сприяти укріпленню авторитету держави, шляхом безстороннього, незалежного та ефективного виконання покладених на неї функцій. Оприлюднення службової інформації, що міститься у висновку та витягу протоколу засідання яка не є кінцевим самостійним рішенням, а передувала процесу прийняття рішення, а відповідно і оцінювалась в подальшому при ухваленні рішення, може завдати шкоди, яка значно переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Посилання позивача на те, що він запитував у відповідача-1 документи, що приймаються на публічному засіданні, не свідчить про незаконність відмови відповідача-1 з огляду на те, що ці документи містять службову інформацію, доступ до якої цей розпорядник обмежив на законних підставах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 9, 14, 31, 33, 72-78, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В. Смолій