Решение № 73416514, 17.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/483/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (далі – відповідач, Головне управління), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року.

Ухвалою від 19 березня 2018 року відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Позовні вимоги обгргунтовані тим, що з 03 жовтня 2003 року позивач проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після початку проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 продовжувала проживати на цій території. Позивач є пенсіонером по інвалідності і отримував відповідні пенсійні виплати за місцем свого постійного проживання. Але територія Донецької області (у тому числі м. Харцизьк) опинилася на непідконтрольній Україні території і на підставі Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою КМУ від 7 листопада 2014 року № 595, здійснення виплати пенсії позивачу було припинено з 01 липня 2014 року. Вказані пенсійні виплати були відновлені лише з 01 червня 2017 року за рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол № 31 від 14 серпня 2017 року). Але заборгованість по пенсійним виплатам за період перебування позивача на тимчасово непідконтрольній Україні території (з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року) залишається невиплаченою. Поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 розпочато з 01 червня 2017 року і здійснюється по даний час, але заборгованість за минулі періоди (за час проживання на окупованій території) залишається не погашеною. Позивач вважає, що відмова у виплаті йому пенсії лише за тією ознакою, що він проживав на непідконтрольній Україні території є незаконною та необґрунтованою. Із цих підстав просив задовольнити позовні вимоги, справу розглянути у спрощеному провадженні.

04 квітня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним.

Відповідно до приписів “Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат”, затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365, позивач 23 травня 2017 року звернувся до Головного управління із заявою про розгляд питання щодо поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі на комісії. Згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі – Комісія), яке оформлене Протоколом від 14 серпня 2017 року № 31, було вирішено відновити пенсійну виплату ОСОБА_1 з 01 червня 2017 року. 29 вересня 2017 року, на підставі заяви позивача від 27 вересня 2017 року, відповідачем за вихідним № 12448/02 до Управління праці та соціального захисту населення Корабельної районної у місті ради направлено лист щодо розгляду питання виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року. Рішенням Комісії № 1 від 02 лютого 2018 року (далі – Рішення), відмовлено ОСОБА_1 у відновленні пенсійних виплат, як внутрішньо переміщеній особі, з дати припинення таких виплат (з 01 липня 2014 року) та вирішено відновити їй, як внутрішньо переміщеній особі, пенсійні виплати з дати звернення до Головного управління , тобто з 01 червня 2017 року. У даному Рішенні відмова мотивується тим, що встановлено факт відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) пенсійної виплати, згідно з листом Головного центра обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби від 20 грудня 2017 року.

11 квітня 2018 року, на вимогу ухвали від 19 березня 2018 року, відповідачем подано до суду копію Витягу з Рішення № 1 від 02 січня 2018 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що спірні правовідносини стосуються нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії у період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року, тобто до моменту звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про відновлення пенсії.

Позивач вказує на своє право щодо отримання пенсії в період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року як громадянки України, яка має право на належне соціальне та пенсійне забезпечення, гарантоване їй Конституцією України.

Відповідач стверджує, що позивач має право на отримання пенсійних виплат з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності з 01 вересня 2006 року, що підтверджується справкою, яка видана Управлінням ПФУ у м.Харцизьк.

Із довідки від 23 травня 2017 року № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_2, виданий 26 березня 1997 року Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце: АДРЕСА_1, взята на облік як внутрішньо переміщена особа із фактичним місцем проживання (перебування): АДРЕСА_2, 73021.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати їй пенсії 23 травня 2017 року.

14 серпня 2017 року рішенням Комісії № 31, позивачу відновлено виплату пенсії з 01 червня 2017 року.

27 вересня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про виплату їй пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року.

Рішенням Комісії № 1 від 02 лютого 2018 року, відмовлено ОСОБА_1 у відновленні пенсійних виплат, як внутрішньо переміщеній особі, з дати припинення таких виплат (з 01 липня 2014 року) та відновити їй, як внутрішньо переміщеній особі, пенсійні виплати з 01 червня 2017 року.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавство.

У квітні 2014 році на території постійного місця проживання позивача, розпочалася антитерористична операція, яка продовжується по сьогодні (Наказ Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”).

У зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок зазначених обставин, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, проявів насильства, порушень прав людини, позивач, був змушений покинути своє місце проживання у : АДРЕСА_1 та переселитись до АДРЕСА_2, 73021.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382 -IV (далі - Закон № 1382-IV), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), Постанови Кабміну "Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" № 595 від 07 листопада 2014 року (далі - Постанова № 595), Постанови Кабміну “Про облік внутрішньо переміщених осіб” від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Постанова № 509).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував пенсію по інвалідності за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3

Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення” визначено, що Луганська область з 07 квітня 2014 року є районом проведення антитерористичної операції.

Постановою № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, відповідно до якого у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Враховуючи зазначене, позивач перемістився до м. Херсон, як внутрішньо переміщена особа відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та Постанови № 509 та отримав довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Згідно зі ст.ст. 44, 46, 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що зобов'язання здійснювати облік пенсіонерів та проводити виплату призначених їм пенсійних виплат покладено на орган ПФУ за місцем реєстрації особи.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, якою передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Таким чином, суд вважає, що після державної реєстрації свого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 73021, позивач набув право на отримання пенсії за таким місцем проживання відповідно до ст. 46, 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі і на отримання заборгованості із пенсійних виплат.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норму прямої дії, а саме ст. 46 Конституції України, якою гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Позивач є громадянином України, який у законний спосіб набув право на пенсійні виплати за віком на території України.

Відтак, позбавлення його права на такі виплати із незалежних від його волі обставин (проведення антитерористичної операції на території його проживання) є порушенням його прав.

Суд вважає необхідним застосувати до даних спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, тому, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про порушення прав ОСОБА_1 та відновлює їх шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, пенсію за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року включно.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (73021, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_3) пенсію за період з 01 липня 2014 року по 31 травня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 10.2.4