Решение № 73293700, 11.04.2018, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/262/18

Провадження № 2/535/154/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Якименко Т.О., при секретарі – Балала Л.В., розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області про визнання за нею, в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2964 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: вул. Зарічна, 5, смт Котельва Котелевського району Полтавської області, й до дня смерті належала ОСОБА_4, яка померла 27 травня 2010 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Котелевською державною нотаріальною конторою 26 серпня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2072.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що після смерті її рідної сестри - ОСОБА_4, яка померла 27 травня 2010 року, вона є спадкоємцем за заповітом. До складу спадкового майна входить вказан вище земельна ділянка. Для належного оформлення своїх спадкових прав, позивачка звернулася до Котелевської державної нотаріальної контори, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про спадщину, у зв’язку з тим, що на запит нотаріуса відділом Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області не наданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивачка вважає, що відсутність у державному кадастрі відомостей щодо належності на праві власності земельної ділянки спадкодавцю, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, позбавляє її права як спадкоємця за заповітом отримати у спадщину вказане спадкове майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач – Котелевська селищна рада Котелевського району Полтавської області подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без участі представника відповідача. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, подали до суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі, заперечень з приводу заявлених позовних вимог не надали.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Визнання відповідачем пред’явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.206 ЦПК України відповідачу відомі та зрозумілі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

27 травня 2010 року померла сестра позивачки ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-КЕ № 164740, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Котелевського районного управління юстиції Полтавської області 28.05.2010 року.

24 липня 2007 року ОСОБА_4 було складено заповіт за умовами якого вона заповіла позивачці житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку у розмірі 0,2964 га, яка надана для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства, за номером 5 (п’ять), які розташовані на вулиці Будьонного, що в селищі міського типу Котельва Полтавської області, що підтверджується заповітом, посвідченим Котелевською державною нотаріальною конторою 24.07.2007 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2242.

Відповідно до довідки № 1292, виданої виконавчим комітетом Котелевської селищної ради Полтавської області 27.02.2018 року, ОСОБА_4, яка померла 27 травня 2010 року, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (стара адреса: вул. Партизанська, 25), смт Котельва Полтавської області. При цьому на час відкриття спадщини 27 травня 2010 року ОСОБА_4 за вищевказаною адресою була зареєстрована одна.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У встановлений законом шестимісячний строк позивачка звернулась до Котелевської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 24.07.2007 року. Дочка спадкодавця - ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 22.12.2004 року.

У провадженні Котелевської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 211/2010 щодо майна ОСОБА_4.

Спадкове майно після смерті ОСОБА_5, на яке позивачка має право відпоідно до заповіту, складається з: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та земельної ділянки загальною площею 0,2964 га, яка надана для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: вул. Зарічна, 5 (стара адреса: вул. Будьонного, 5), смт Котельва Котелевського району Полтавської області.

Вказане нерухоме майно було успадковане моєю сестрою після смерті нашої матері – ОСОБА_6, яка померла 13.01.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Котелевською державною нотаріальною конторою 26 серпня 2003 року за реєстровим № 2072.

15.02.2018 року за реєстровим № 28 на ім’я позивачки було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: вул. Зарічна, 5, смт Котельва Котелевського району Полтавської області.

Відповідно до листа за № 819/109-17, наданого відділом у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 20.11.2017 року, за результатами розгляду нотаріального запиту № 1216/02-14 від 10.11.2017 року щодо надання Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, було повідомлено, що земельна ділянка площею 0,2964 га, що знаходиться на території смт Котельва Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області й до дня смерті належала ОСОБА_6 до Національної кадастрової системи не занесена, тому потрібно проводити дії з Державної реєстрації земельних ділянок.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної або комунальної власності або уповноваженої ними особи.

Відповідно до п. 115 постанови КМУ «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 року державна реєстрація земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації за заявою власників.

Інших законодавчих нормативних актів щодо проведення державної реєстрації земельних ділянок на даний час не передбачено, а тому Відділ був позбавлений можливості надати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

У зв’язку з вищевикладеним, державний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку, оскільки не надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 126/02-31 від 15.02.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно пункту г. ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно ч.9 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 N 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджено форми державних актів:- на право колективної власності на землю;- на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ N 2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_6 за свого життя отримала у приватну власність земельну ділянку з додержанням відповідно до діючого на той час законодавства документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно, а тому відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо даної земельної ділянки не може слугувати підставою для позбавлення позивача, як її спадкоємця права щодо оформлення своїх спадкових прав на спірну земельну ділянку.

Крім того, відповідно до п. а ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції, що діє на сьогодні) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. ст. 40, 121 ЗК України (в редакції, що діє на сьогодні) громадянам України можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Натомість, з державного акту на право приватної власності на землю серії I-ПЛ №040634, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 14.11.1996 року вбачається, що земельна ділянка була надана для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, тоді як це суперечить на сьогодні п. г ч. 3 ст. 22 ЗК України, де вказано, що земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства надаються несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян, а не громадянам України ( фізичним особам).

Відповідно до довідки за № 94, наданої виконавчим комітетом Котелевської селищної ради Полтавської області 27.02.2018 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,2964 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії I-ПЛ № 040634, виданого 14 листопада 1996 року нині покійній ОСОБА_6, знаходиться за адресою: смт Котельва, вул. Зарічна, 5 (стара адреса: смт Котельва, вул. Будьонного, 5; Будьонього,7) і надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2964 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: вул. Зарічна, 5, смт Котельва Котелевського району Полтавської області, й до дня смерті належала ОСОБА_4, яка померла 27 травня 2010 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Котелевською державною нотаріальною конторою 26 серпня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2072.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя