Постановление суда № 73229675, 06.04.2018, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 402/341/18

УХВАЛА

про відмову у зміні запобіжного заходу

та продовження строку тримання під вартою

"06" квітня 2018 р. м.Благовіщенське

Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді –Бондаренко А. А. .,

при секретарі Хименку О.А.,

за участю прокурора Калашникова Є.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1, а також його захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3, а також його захисників – адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12017120180000455 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.1 ст.396, ч.1 ст.119 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.119 КК України клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт тапрокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому,

встановив:

ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 06.10.2017, близько 00 годин 30 хвилин, порушуючи вимоги п.п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння керував автомобілем марки ВАЗ 2102, реєстраційний номер «48-75 ЧКИ», рухався в темну пору доби зі швидкістю близько 40-50 км/год. по польовій дорозі сполученням автомобільна дорога Миколаїв-Ульяновка с. Грушка Благовіщенського району, яка розташована в адміністративних межах Грушанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, в напрямку с. Грушка Благовіщенського району Кіровоградської області. Ігноруючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР України, проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, порушуючи вимоги п.п. 12.1 та 12.2 ПДР України не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу, не впорався з керуванням автомобіля та допустив його перекидання на правий бік. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Вказані дії досудовим слідством кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

Крім того ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 06.10.2017, близько 00 годин 30 хвилин, діючи спільно із ОСОБА_1 та ОСОБА_9 з метою уникнення негативних наслідків від вчиненого за вищевказаних обставин злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вирішили приховати вказаний злочин. Для цього, наряду з іншими діями, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен і міг їх передбачати, скинув ОСОБА_8 у польовий колодязь із водою між населеними пунктами с.Грушка та с.Розношенське Благовіщенського району, від чого ОСОБА_8 загинув внаслідок механічної асфіксії при утопленні. Вказані дії ОСОБА_3С досудовим слідством кваліфіковані за ч.1 ст.119 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3адвокат ОСОБА_4 під час підготовчого провадження заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 утримується під вартою з 08.10.2017 року. На час заявлення клопотання відпала потреба у застосуванні такого запобіжного заходу, тому він повинен бути замінений на більш м’який. На час заявлення клопотання відпали будь-які ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України: у обвинуваченого немає наміру незаконно переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків експерта, так як під час досудового слідства допитано потерпілих, свідків, експертів, проведені експертизи по справі. ОСОБА_10С, знаходиться в цивільному шлюбі, має на утриманні трьох дітей, позитивно характеризується за місцем проживання.

Прокурор заперечив проти клопотання захисника, заявив клопотання про продовження до двох місяців обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання про продовження тримання під вартою до обвинуваченого прокурор вказав, що ОСОБА_3 обвинувачується у виненні тяжкого злочину, тривалий час проживає на території Благовіщенського району та має тісні зв’язки із місцевим населенням та представниками правоохоронних органів району. З огляду на це, може незаконно вплинути на іншого обвинуваченого по справі ОСОБА_1 потерпілих, свідків по справі і цим перешкодити слідству.

Обвинувачений ОСОБА_3та його захисники підтримали клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт тазаперечили проти клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор заперечив проти заявленого клопотання про заміну ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з мотивів, наведених у своєму клопотанні.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 заперечили проти заявленого клопотання про заміну ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Потерпілий ОСОБА_6 на обґрунтування своєї позиції також вказав, що непокоїться через можливість незаконного впливу на нього з боку обвинуваченого.

Заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого клопотання про заміну ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому суд керується такими міркуваннями:

Суд, вирішуючи заявлені клопотання, враховує, що ОСОБА_3обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких є злочином середньої тяжкості, інше – тяжким злочином. Перевіряючи доводи захисника та прокурора на предмет відсутності чи наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини, що характеризують обвинуваченого, обставини кримінальних проваджень та тяжкість інкримінованих обвинуваченому правопорушень, на даний час існують ризики того, що знаходячись на волі обвинувачений зможе переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів.

Суд враховує доводи захисника про те, що обвинувачений має сімю та трьох дітей, що знижує імовірність його ухилення від суду. Однак суд також зважає на вказану прокурором можливість впливати на інших учасників кримінального провадження – свідків, потерпілих, експертів. Суд враховує обставини кримінального провадження, а саме – інший обвинувачений та загиблий ОСОБА_8 були працівниками правоохоронних органів. Це дає суду підстави вважати, що обвинувачений має зв’язки у правоохоронних органах і зможе з їх допомогою незаконно вплинути на слідство у разі необхідності проведення слідчих дій в порядку ст.ст. 332, 333 КПК України. Суд бере до уваги доводи захисту про те, що свідки, потерпілі в ході досудового слідства вже допитані, а експертизи проведені, що виключає можливість незаконного впливу на них. Однак суд при цьому зважає і на принцип безпосередності дослідження показань, закріплений у ст.23 КПК України, відповідно до якого суд зобовязаний допитати свідків і потерпілих по справі в судовому засіданні. Тому суд повинен виключити реальну можливість незаконного впливу на них. При цьому суд не може не взяти до уваги і думку потерпілого ОСОБА_6 про побоювання незаконного впливу на нього збоку обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є непоправні наслідки правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя та здоров’я є найвищими соціальними цінностями.

Таким чином, підстави, за яких судом було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились та є триваючими.

Відповідно з наведених причин підстави для зміну обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний ОСОБА_3, запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись 197,199 КПК України,

постановив:

Відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_3адвокату ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 13 години 10 хвилин 6 квітня 2018 року до 10 години 10 хвилин 4 червня 2018 року.

Виконання ухвали у даній частині покласти на ІТТ Благовіщенського ВП Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_12