Решение № 72768608, 12.03.2018, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа №326/1295/17

Провадження № 2-а/326/9/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого Стріжакової Т.В.

при секретарі Філанової В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Приморську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, до Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування рішення. Свої вимоги мотивував тим, що 18.08.2017 адвокатом в його інтересах на адресу Управління патрульної поліції в м.Маріуполі Департаменту патрульної поліції був направлений адвокатський запит №213/2, на який 30.08.2017 отримана відповідь, зі змісту якої стало відомо, що відносно нього (ОСОБА_1.) 22.07.2017 складено постанову, якою накладено штраф у розмірі 510 грн. Але, в цей же час, залишається невідомим серія та номер постанови, а також обставини справи, а додатки, про які зазначено у відповіді, фактично не були додані до відповіді. Також у відповіді зазначено, що під час зупинки транспортного засобу громадянином України ОСОБА_1 також порушено п.15.9.г та п.2.1.а ПДР України, за що згідно з ч.1 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП посадовою особою патрульної поліції винесено постанову серії АР №855642 у справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Зі змісту відповіді вбачається, що працівником поліції Шишко М.В. здійснено зупинення транспортного засобу, яким керував, начебто він, ОСОБА_1

Він спростовує факт керування транспортним засобом 22.07.2017 в м.Маріуполі. Зупинення транспортного засобу під його керуванням не здійснювалось 22.07.2017 в м.Маріуполь. Вказане свідчить про наявність порушення його прав та законних інтересів. Орган (особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення повинен нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини та звільняє його від обов'язку доводити свою непричетність до вчиненого правопорушення.

З огляду на дотримання строків звернення до суду вважає, що тільки з дати отримання відповіді з Управління патрульної поліції м.Маріуполь - 30.08.2017, коли він зміг дізнатись про порушення його прав, такий строк починає рахуватися.

Просить: 1) визнати незаконними та протиправними дії, пов'язані із притягненням його (ОСОБА_1.) до адміністративної відповідальності, що вчинені 22.07.2017 лейтенантом поліції Шишко М.В. Управління патрульної поліції в м.Маріуполі; 2) скасувати рішення (постанову), яким накладається адміністративний штраф у розмірі 510 грн. відносно нього. (а.с.1-3).

Ухвалою суду від 26.12.2017 відкрите провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснені положення КАС, у тому числі рекомендовано вточнити назву відповідача як юридичної особи (а.с.43).

Справа відповідно до ст.257 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Сторони у порядку ч.5 ст.262 КАС України не викликалися, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. На підставі ч.4 ст.229 КАС України суд ухвалив фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Ухвалою суду від 12.03.2018 відповідно до ч.4 ст.48 КАС України залучено в якості другого відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України (а.с.83).

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, повідомлені в установленому порядку про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися.

Представник позивача ОСОБА_2 направив до суду пояснення, в яких вказав, що на рекомендацію суду в ухвалі від 26.12.2017 вточнити назву відповідача він повідомляє, що у справі відповідачем є Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; позивач не заперечує відносно розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін і просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності (а.с.45).

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Голіков Д.С., повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, направив до суду відзив.

У відзиві зазначив, що позовні вимоги позивача є незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Пунктом 4 Наказу №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтею 126 КУпАП, частиною 2 якої передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.). Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність в тому числі за порушення правил зупинки та стоянки, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 грн.).

Під час патрулювання 22.07.2017 Інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Шишко М.В. в Лівобережному районі м. Маріуполя на перехресті бульвару Морського та бульвару Меотіди (біля кафе «Чайка») близько 04 год. 40 хв. було помічено транспортний засіб SKODA ОСТАVІА, д.н.з. НОМЕР_1, який стояв ближче 10 метрів від нерегульованого пішохідного переходу, а саме безпосередньо на ньому, чим порушив п. 15.9 г ПДР України. Вказані обставини підтверджуються наявним відеозаписом з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульного (запис додається на оптичному диску): файл 04360029 у 04 год. 39 хв. 03 сек. та файл 04390030 у 04 год.40 хв. 01 сек., де вбачається зазначений автомобіль, який стоїть безпосередньо на пішохідному переході.

Відповідно до п. 1.3. ПДР України, ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 15.1. ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі, п. 15.2. ПДР передбачено, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Згідно з п. 15.9 г ПДР України зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Заборона зупинки на пішохідних переходах і ближче ніж 10 м від них пов'язана із забезпеченням видимості пішоходів, які мають намір перейти проїзну частину дороги по пішохідному переходу і гарантуванням їх безпеки, а також видимості пішоходами транспортних засобів, які наближаються.

Інспектор підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонував йому пред'явити документи, передбачені п. 2.1. Правил дорожнього руху України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Проте вказані документи водій, яким пізніше виявився ОСОБА_1, не надав, пояснюючи це тим що не отримував посвідчення водія (тобто не мав права керування таким транспортним засобом). В ході спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та відповідно до законодавства було складено протокол по ст.130 ч.1. Також вважає, що позивач ОСОБА_1 намагається викривити обставини вчинення правопорушення.

Врахувавши ст.222 КУпАП, ст.278 КУпАП, що до його компетенції належить розгляд адміністративної справи за порушення правил дорожнього руху, з'ясувавши всі обставини, які підлягають з'ясуванню під час розгляду адміністративної справи (ст.280 КУпАП), оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП), додержуючись вимог ст.258 КУпАП, наказу №1395 від 07.11.2015, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз'яснивши права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ст.ст. 268, 287-289, 307-308 КУпАП, Шишко М.В. виніс відносно ОСОБА_1 постанову за ч.1 ст.122, ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст.40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, 2) забезпечення дотримання ПДР. Тому показання технічного приладу, що мають функції відеозапису, та пояснення позивача є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП та доводять наявність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, іншими документами.

За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись ст.ст.33, 284, 36 КУпАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510 грн. шляхом винесення постанови. Розглядаючи дану справу, співробітник патрульної поліції м. Маріуполя діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП тощо. Вказані обставини підтверджуються наявним відеозаписом з нагрудного реєстратора патрульного (запис додається на оптичному диску): файл 20170722080827Х301004_АН1004 у 08 год. 05 хв. 07 сек., на якому інспектор ознайомлює позивача зі скоєним правопорушенням, та файл 20170722080827X301004 АН1004 у 08 год. 07 хв.22 сек., де позивач визнає, що в нього відсутнє посвідчення водія.

На порушення ч.1 ст.77 КАС України позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте жодного доказу на обґрунтування своєї позиції до суду не надав.

Згідно з ч.1 ст.33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Позивач в адміністративному позові не надав достовірних доказів того, що він не порушував правил дорожнього руху.

Враховуючи, що фактично позивачем були вчинені адміністративні порушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП та ч.2.ст.126 КУпАП, що підтверджується доданими до справи доказами, вважає, що у суду не має підстав для задоволення позову. Тому постанова серії АР №855642 від 22.07.2017 у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною. В свою чергу ним в якості доказу надано диск із записом факту правомірності винесення відповідної постанови та вчинення правопорушення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, провести розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с.70-75).

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що у доданій до позову копії паспорту на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-5).

Адвокатом центральної юридичної консультації Маріупільської міської колегії адвокатів ОСОБА_2 направлений на адресу Управління патрульної поліції в м.Маріуполі Департаменту патрульної поліції адвокатський запит від 18.08.2017 про надання інформації, чи притягувався 22.07.2017 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності та чи складались відносно нього будь-які документи працівниками патрульної поліції в м.Маріуполь ДПП; при складанні таких документів просив надати їх копії, повідомити хто вчиняв відповідні дії (заходи), чи здійснювалася відеозйомка; де вона зберігається, порядок її отримання (а.с.6).

На даний адвокатський запит Управлінням патрульної поліції у м. Маріуполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2 направлена відповідь листом від 28.08.2017, в якій повідомлено, що 22.07.2017 інспектором Управління патрульної поліції м.Маріуполь лейтенантом поліції Шишко М.В. на громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за порушення Правил дорожнього руху України було складено адміністративний протокол серії БР №117344 за ч.1 ст.130 КУпАП по факту керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Під час зупинки вказаного транспортного засобу громадянином ОСОБА_1 було також порушено п.15.9.г (зупинка транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу) та п.2.1.а ПДР України (водій не мав права керування транспортним засобом) за що згідно ч.1 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП (керуючись ст.36 КУпАП) посадовою особою патрульної поліції винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно з ст.221 КУпАП зібраний матеріал разом із відеозаписом з місця події за ч.1 ст.130 на ОСОБА_1 за вих.№4313/41/37/-2017 від 24.07.2017 було скеровано до Орджонікідзевського райсуду м.Маріуполя Донецької області для розгляду, де можна з ним ознайомитись. Роздруківку карток адміністративних правопорушень згідно бази даних Інтегрованої інформаційно-пошукової системи Інформаційного порталу Національної поліції України в Донецькій області додає (а.с.7).

У судовому засіданні оглянутий відеозапис, направлений до суду представником відповідача на підтвердження своїх заперечень за позовом, з якого вбачається, що співробітник патрульної поліції м. Маріуполя діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, КУпАП. Вказані обставини підтверджуються наявним відеозаписом з нагрудного реєстратора патрульного (запис доданий на оптичному диску): файл 20170722080827Х301004_АН1004 у 08 год. 05 хв. 07 сек., на якому інспектор ознайомлює позивача зі скоєним правопорушенням, та файл 20170722080827X301004 АН1004 у 08 год. 07 хв.22 сек., де видно, що автомобіль SKODA ОСТАVІА, державний номерний знак НОМЕР_1 стояв безпосередньо на нерегульованому пішохідному переходу (порушення п.15.9 г ПДР України). Спочатку відносно позивача складався протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАп, а відразу за цим постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка є предметом спору даного позову. При цьому позивач визнав, що в нього відсутнє посвідчення водія, погоджувався з передачею в управління автомобіля іншій особі, питав у інспектора поліції, як йому викласти в поясненнях, що він «виліз» з місця водія автомобіля, який стояв, а потім почав відмовлятися від підпису про ознайомлення, не погоджуючись з постановою.

Суд звертає увагу, що щодо надання копії відеозапису позивачу відповідач на запит представника позивача повідомив, що зібраний матеріал разом із відеозаписом з місця події за ч.1 ст.130 на ОСОБА_1 за вих.№4313/41/37/-2017 від 24.07.2017 скеровано до Орджонікідзевського райсуду м.Маріуполя Донецької області для розгляду, де можна з ним ознайомитись.

Сторонами не заявлено будь-яких клопотань, у тому числі про витребування додаткових матеріалів, виклик свідків, долучення додаткових доказів тощо, на момент розгляду справи до суду не надійшло будь-яких інших матеріалів, заяв сторін у справі; позивачем не реалізовано своє право на надання в установлений судом ухвалою суду від 26.12.2017 п'ятиденний строк відповіді на відзив.

Тому суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів в справі.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача ОСОБА_1 про незаконність та протиправність дій відповідача, пов'язаних з притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП, що вчинені 22.07.2017 лейтенантом поліції Шишко М.В. Управління патрульної поліції в м.Маріуполі, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з вимог ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст.1,7 КУпАП притягнення до адміністративної відповідальності і застосування заходів адміністративного впливу проводиться установленою посадовою особою у точній відповідності із законом. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, іншими документами.

Відповідно до ст.40 ЗУ «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, 2) забезпечення дотримання ПДР. Тому показання технічного приладу, що мають функції відеозапису, та пояснення позивача є належним та допустимим доказом в розумінні КУпАП та доводять наявність адміністративного правопорушення

Пунктом 4 Наказу № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі передбачених ч.2 ст.126 КУпАП та ч.1 ст.122 КУпАП (ст.222 КУпАП), за якими пригнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.).

Відповідно до 1 ст.122 КУпАП за порушення правил зупинки та стоянки, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255 грн.).

Судом встановлено, що під час патрулювання 22.07.2017 інспектором роти Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в Лівобережному районі м. Маріуполя на перехресті бульвару Морського та бульвару Меотіди (біля кафе «Чайка»), близько 04 год. 40 хв. було помічено транспортний засіб SKODA ОСТАVІА, д.н.з. НОМЕР_1, який стояв безпосередньо на перехідному переході, чим порушив п. 15.9 г ПДР України. Інспектор підійшов до водія автомобіля, представився, запропонував пред'явити документи. Проте документи водій, яким виявився позивач, не надав, пояснюючи це тим що не отримував посвідчення водія (тобто не мав права керування транспортним засобом), питав у інспектора поліції, як йому викласти в поясненнях, що він «виліз» з місця водія автомобіля, який стояв, а потім почав відмовлятися від підпису про ознайомлення, не погоджуючись з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення стягнення. Вказані обставини підтверджуються доказами, наданими представником відповідача, у тому числі наявним відеозаписом.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України, ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі, п. 15.2 ПДР передбачено, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Згідно з п. 15.9 г ПДР України зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Заборона зупинки на пішохідних переходах і ближче ніж 10 м від них пов'язана із забезпеченням видимості пішоходів, які мають намір перейти проїзну частину дороги по пішохідному переходу і гарантуванням їх безпеки, а також видимості пішоходами транспортних засобів, які наближаються.

За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно суд розглядає дану категорію справ у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст.287,289 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим; скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ст.293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (із змінами), орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, судом встановлено, що відносно позивача ОСОБА_1 посадовою особою патрульної поліції винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП (керуючись ст.36 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи наведене законодавство, надані сторонами докази у справі, досліджені судом судовому засіданні, суд приходить до висновку, що інспектором поліції при вчинені дій, пов'язаних з притягненням позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що вчинені 22.07.2017 лейтенантом поліції Шишко М.В. Управління патрульної поліції в м.Маріуполі не допущено порушень; його дії законні і не є протиправними; підстав для скасування постанови, якою накладений адміністративний штраф у розмірі 510 грн. відносно ОСОБА_1, не встановлено. При її постановлені представником відповідача доведено, що порушень зазначених норм КУпАП не було допущено, доказів, які б спростовували це, до позову не додано.

Судом не може бути прийнято твердження позивача, що він не керував вказаним транспортним засобом 22.07.2017 в м.Маріуполі, не зупиняв його під своїм керуванням, ці твердження спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами і не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, усі зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на не обґрунтованість вимог позивача і наявність підстав для відмови у задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 77, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, до Управління патрульної поліції в місті Маріуполі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови - відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений 16 березня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис Т.В. Стріжакова

Копія вірна: суддя Т.В. Стріжакова

12.03.2018