№ 7267876, 01.12.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

__________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 р.           Справа № 2-а-4681/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді ,

при секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Мельник Т.І.- представник за дорученням;

відповідача : Єрмаков Ю.В.- директор, Українець Л.І.- представник за усною заявою.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю малого проектно-виробничого підприємства "Гірник - Ремо ЛТД"

про: стягнення 28800 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1762,56 пені.

ВСТАНОВИВ :

5 листопада 2009 року до Вінницького окружного адміністративного судузвернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю малого проектно-виробничого підприємства " Гірник-Ремо ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 28800,00 грн., та пені в розмірі 1762,56 грн.

06.11.2009р. ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 04.06.2009р. відповідач не зареєструвався у відділенні Фонду, що передбачено Порядком реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70 та відповідно до ч.2 даного Порядку не подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008р. за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р. в термін, передбачений ч.2 даного Порядку.

Тому відповідно до ч.8 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та осіб, що використовують найману працю, затвердженою постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70, відділенням Фонду 17.06.2009р. була проведена виїзна планова перевірка відповідача. За результатами перевірки був складений акт №125 від 17.06.2009р. Перевіркою встановлено, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у кількості 1-го робочого місця, та не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.23-26). Зокрема, повідомили, що проведену перевірку вважають незаконною, а її результати такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки на їх думку, перевірку проведено всупереч встановлених Постановою КМУ від 21.05.2009р. № 502 тимчасових обмежень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю), при цьому рахуючи, що згідно Роз'яснення Держкомпідприємництва щодо переліку органів на які поширюються тимчасові обмеження Фонд соціального захисту інвалідів відноситься до органів державного нагляду (контролю) на які поширюються тимчасові обмеження, а отже, не має право на проведення перевірок. Крім того, представник відповідача зазначила, що дана перевірка проводилась з грубим порушенням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме: повідомлення про проведення перевірки не було направлено на адресу підприємства, направлення на перевірку оформлене з грубим порушенням вимог ст.7 Даного Закону, а сама перевірка здійснювалась не за фактичною адресою підприємства і в присутності бухгалтера, який не є керівником чи уповноваженою особою підприємства. Також представник відповідача не згодна з розрахунком середньооблікової кількості штатних працівників, оскільки представниками фонду в розрахунок було прийнято загальну кількість осіб та не враховано працівників, які працювали за цивільно-правовими угодами (договорами підряду) та за сумісництвом. Таким чином неправильно встановлено норматив забезпечення робочих місць для інвалідів.

Заслухавши пояснення представника позивача і заперечення проти задоволення позову відповідача та його представника, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006р. №1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі – Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Законом України № 875-ХІІ ст.19 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі “чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Тому відповідач повинен був самостійно розрахувати і сплатити Фонду до 15 квітня 2009 року адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної зарплати за 2008рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, тобто 28 800.00грн. В даному випадку відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 28800.00грн., що зумовило нарахування пені у розмірі 1762,56грн.

Частиною 1 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ та п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інва лідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, передбачено, що працевлаштування інва лідів здійснюється органами Міністерства праці України, Мініс терства соціального захисту населення України, місцевими ра дами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професій них навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до пункту 5 вищезгаданого Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального за хисту населення та відділення Фонду соціального захисту інва лідів про створення (пристосування) робочих місць для праце влаштування інвалідів.

Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнято сті та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовува тися праця інвалідів.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства про по рядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підпри ємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись (цен тральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів) лише за наявності отриманої від підпри ємства інформації про проведену у встановленому порядку атес тацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому під приємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовува тись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998р. затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка по дається підприємствами, установами та організаціями щомі сячно на адресу державної служби зайнятості.

Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідно до ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ №70 від 31.01.2007р., відповідач не подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. Крім того, Відповідач не зареєструвався у відділенні Фонду. Оскільки, фонд оплати праці штатних працівників становив 489,6 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 28800,00 грн. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875-ХІІ встановлюється у кількості 1 робочого місця, тоді як відповідачем не створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 особи відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда у відповідності до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ та п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007р., відповідачем не подано звіт та не розрахована сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати і сплатити роботодавець самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ.

Відповідач повинен був самостійно зареєструватись у Фонді та розрахувати і сплатити Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня 2009 року адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної зарплати за 2008 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Листом від 31.07.2009р. № 01-08/1358 Ленінський районний центр зайнятості м. Вінниці повідомив відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що відповідач у 2008 році не надав центру зайнятості інформації необхідної для працевлаштування інвалідів (а.с.9).

Таким чином, відповідач не забезпечив виконання ч. 3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою встановлено, що підприємства, установи, організації і т.д., які використовують найману працю зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, та ч.2 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою чітко встановлено, підприємства, установи, організації і т.д., які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування ін валідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, за значеними в ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів. За вказаних умов, не направлення на підприємство центром зайнятості інвалідів для працевлаштування не звільняє саме підприємство від виконання встановленого нормативу.

Посилання відповідача на постанову КМУ від 21.05.2009р. № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року" суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Підпунктом першим п. 1 зазначеної постанови, передбачено тимчасове припинення (до 31 грудня 2010 р.) проведення органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності " визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю), повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права , обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Зокрема, п.4 ст.4 Даного Закону визначено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Згідно ст. Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відділення фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць мають право в порядку передбаченому Постановою КМУ від 31.01.07 № 70 здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні підрозділи не відноситься до органів державного нагляду (контролю) на які поширюються тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) та не здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Крім того, не можуть бути взяті до уваги також і доводи відповідача про те, що при перевірці не були досліджені первинні документи (трудові книжки працівників, трудові та цивільно-правові угоди) на підставі яких можна провести реальний розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників, тому в розрахунок неправильно було прийнято загальну кількість осіб обчислену наростаючим підсумком від початку року, які мали будь-які трудові відносини з підприємством, в тому числі 9 працівників, які працювали за цивільно- правовими угодами (договорами підряду) та 2 працівника, які працювали за сумісництвом. Таким чином відповідач вважає, що норматив забезпечення робочих місць для інвалідів встановлено не вірно, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила 15 чоловік у 2008році, а середньооблікова кількість штатних працівників складала 11 чоловік при цьому 2 працівника працювали за сумісництвом, а отже не враховувались при розрахунку, ще 9 осіб перебувало у цивільно-правових відносинах з даним підприємством.

Так, відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували зазначені вище обставини, зокрема штатного розпису ТОВ "Гірник-Ремо ЛТД" та трудових книжок та трудових договорів.

Крім того, суд бере до уваги також ту обставину, що як встановлено в судовому засіданні, директор ТОВ "Гірник-Ремо ЛТД" був присутній при перевірці та підписав акт перевірки, тим самим підтвердивши факт наявності зазначеної в акті перевірки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу в кількості 17 осіб, зауважень до акту керівник відповідача при його підписанні не висловлював та заперечень не надавав.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази того, що дії позивача щодо проведення перевірки оскаржувались відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Згідно частини 2 статті 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1762,56 грн. за порушення терміну сплати штрафних санкцій.

Доказів погашення боргу або оскарження у встановленому порядку вимог, на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю малого проектно-виробничого підприємства " Гірник-Ремо ЛТД" ( вул. 60-річчя Жовтня, 34, с. Сиваківці, Липовецький район, Вінницька область, 22514, код ЄДРПОУ 13334056; банківські реквізити: р/р 26005050244181, АКБ " Укрсоцбанк", МФО 315018) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( одержувач: Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, банк одержувача: ГУВДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000) адміністративно - господарські санкції в розмірі 28 800 грн. ( двадцять вісім тисяч вісімсот гривень), пеню в розмірі 1762,56 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 56 копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 04.12.09

Суддя          Мультян Марина Бондівна