№ 7046800, 20.11.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4899/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

За участю представників сторін:

позивача : Данільцев Ю.М.-представник за довіреністю

відповідача : Гончар О.І.- представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за поданням начальника Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про продовження умовного адміністративного арешту активів Приватного підприємства "Русь-Інвест"

ВСТАНОВИВ :

18.11.2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшло подання начальника Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про продовження умовного адміністративного арешту активів Приватного підприємства "Русь-Інвест" на строк 2355 годин.

Ухвалою суду від 18.10.2009 року за даним позовом відкрито провадження у справі.

Подання мотивовано тим, що платник податків відмовився від допуску працівників податкової служби до обстеження приміщень та території, що використовується ПП "Русь-Інвест" для здійснення господарської діяльності, у звязку з чим, на підставі п.п. 9.3.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", рішенням керівника податкового органу №001 від 18.11.2009 року застосовано умовний адміністративний арешт активів. Посилаючись на те, що звільнення з під арешту активів може загрожувати їх зникненню, заявник просив суд продовжити умовний арешт активів на строк 2355 годин.

Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник ПП "Русь-Інвест" проти заявленого подання заперечував, просив відмовити в його задоволені з підстав, викладених у письмових запереченнях на подання (а.с. 14-17), зазначивши, що подання про продовження строку арешту активів було складено раніше, ніж прийнято рішення про адміністративний арешт, а в самому рішенні не вказано строк застосування арешту. До того ж, зазначає представник ПП "Русь-Інвест", акт відмови від проведення документальної перевірки має складатися оперативним працівником податкової міліції, тоді як в матеріалах справи є лише акт недопуску до обстеження приміщень та території ПП "Русь-Інвест".

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.10.2009 року Іллінецькою МДПІ на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок на 4 квартал 2009 року (а.с.45) розпочато планову виїзну перевірку ПП "Русь-Інвест" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.20009 року.

23.10.2009 року Іллінецькою МДПІ на адресу платника податків надіслано лист, в якому податковий орган просив ПП "Русь-Інвест" провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів та до 30.10.2009 року надати результати проведеної інвентаризації в податковий орган.

У відповідь на вказаний лист ПП "Русь-Інвест" надіслало на адресу Іллінецької МДПІ копію інвентаризаційного опису від 30.10.2009 року (а.с.10).

09.11.2009 року Іллінецька МДПІ у листі №7585/3-24 від 09.11.2009 року просила надати доступ для проведення перевірки достовірності інформації, зазначеної в інвентаризаційному описі щодо товарно-матеріальних цінностей від 30.10.2009 року (а.с.8).

11.11.2009 року ПП "Русь-Інвест" подало до Іллінецької МДПІ свої заперечення на вказаний вище лист, де зазначило про відсутність правових підстав для проведення перевірки (а.с.9).

11.11.2009 року посадовими особами податкового органу складено акт №12-23-32630959 недопуску до обстеження приміщень та території, що використовується ПП "Русь-Інвест" для здійснення господарської діяльності і одержання доходів (а.с.11).

16.11.2009 року на підставі вказаного акту оперативним працівником податкової міліції складено акт про відмову від допуску до обстеження приміщень та території ПП "Русь-Інвест" (а.с.38).

18.11.2009 року начальником Іллінецької МДПІ о 09:00 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків з підстав недопущення останнім працівників податкового органу до обстеження приміщень та території, що використовується для здійснення господарської діяльності та одержання доходів (а.с.6) та об 11:15 в суд направлено подання про продовження застосування строку адміністративного арешту на 2355 годин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон).

Поняття адміністративного арешту активів платника податків, розкрито в підпункті 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 цього Закону, де визначено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до пункту "б" підпункту 9.1.2. пункту 9.1 статті 9 Закону, визначено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Підпунктом 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону передбачено, що арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником).

Абзацом другим даного підпункту передбачено, що керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Аналіз положень Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” дає підстави зробити висновок, що обов'язковою умовою для прийняття рішення про продовження строку умовного адміністративного арешту є доведення податковим органом наявності підстав про те, що звільнення з-під адміністративного арешту активів платника податків може загрожувати їх зникненню або знищенню.

Проте, податковим органом не надано доказів на підтвердження факту реальної загрози зникненню або знищенню активів платника податків, до яких застосований умовний адміністративний арешт .

Крім того, податковий орган, що звертається до суду з поданням має обґрунтувати необхідність його задоволення, та довести, що відмова у продовженні арешту активів платника призведе до наслідків, що унеможливлять погашення його податкового боргу.

Однак, Іллінецькою МДПІ не наведено жодних обставин, які б свідчили про загрозу зникнення належного платнику податків майна, про його продаж чи знищення. Також не надано доказів на підтвердження умисного ухилення відповідача від сплати податків та зборів чи доказів, що за такими підставами розпочато кримінальне провадження.

Натомість викладені в поданні обставини, на які Іллінецька МДПІ посилається як на підставу продовження адміністративного арешту активів ПП "Русь-Інвест", ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими засобами доказування.

Суд звертає увагу заявника на те, що в силу пп. 9.1.1 Закону №2181, адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу, і не може застосовуватись як санкція за недопуск посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень та території платника податків.

Всупереч вказаному, заявником не представлено доказів, які б свідчили про наявність у ПП "Русь-Інвест" податкового боргу та не надано доказів щодо його розміру.

Твердження Іллінецької МДПІ про подання підприємством "Русь-Інвест" недостовірної інформації щодо перебування майна в заставі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються наявними в них доказами.

Так, згідно договору застави від 28.03.2008 року, укладеного між АКБ "Імексбанк" та ПП "Русь-Інвест", належним ПП "Русь-Інвест" майном (перелік якого міститься в самому договорі) забезпечено вимоги заставодержателя - АКБ "Імексбанк" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №82 від 28.03.2008 року (а.с.18-25).

Суд бере до уваги наданий представником податкового органу витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого інформації щодо перебування під заставою майна ПП "Русь -Інвест" немає (а.с.37). Водночас, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином, реєстрація застави нерухомого майна є правом заставодержателя або заставодавця, а не їх обов'язком, і за наявності укладеного договору застави, недійсність якого в установленому законом порядку не визнана, відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідного запису не може розцінюватись як свідчення неперебування спірного майна під заставою.

Крім того, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), заставлене майно не може вважатися тим активом, на який звертається стягнення для погашення податкового боргу.

Надаючи юридичну оцінку вимогам про продовження умовного адміністративного арешту активів ПП "Русь-Інвест", суд зважає також на те, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків - ПП "Русь-Інвест" винесено 18.11.2009 року о 09 год. 00 хв., а подання про продовження терміну умовного адміністративного арешту активів платника податків ПП "Русь-Інвест" направлено до Вінницького окружного адміністративного суду в цей же день і зареєстровано 18.11.2009 року об 11 год. 15 хв., водночас доказів того, що на момент звернення до суду з поданням строк дії адміністративного арешту не закінчився та/або доказів щодо моменту закінчення такого строку, заявником не надано.

Зокрема, як вбачається із тексту рішення №001 від 18.11.2009 року про застосування адміністративного арешту активів платника податків ПП "Русь-Інвест", у ньому відсутні дані про час, на який застосовано адміністративний арешт.

Разом з тим, необхідно зауважити, що суд розглядає виключно питання продовження строку адміністративного арешту активів, тоді як встановлення строку протягом якого активи мають перебувати під арештом або визначення його замість податкового органу до його компетенції не входить.

За вказаних обставин, суд позбавлений можливості встановити з якого саме часу слід продовжувати адміністративний арешт активів та з якого моменту слід обраховувати строк зазначений у відповідному поданні у разі його задоволення.

Крім того, заявником не вказано жодних обставин, якими б обґрунтовувалась необхідність продовження умовного адміністративного арешту активів саме на строк 2355 годин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. А згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наведені вище обставини в розрізі зазначених процесуальних норм та матеріальних норм Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" свідчать, що податковим органом не доведено необхідності продовження умовного адміністративного арешту активів платника податків - Приватного підприємства "Русь-Інвест".

Оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях однієї сторони, тим більше не підтверджених документально, підстави для задоволення даного подання відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи відповідачем не понесено судових витрат, вони не підлягають стягненню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В продовженні терміну застосування умовного адміністративного арешту активів Приватного підприємства "Русь-Інвест" на строк 2355 годин - відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 23.11.09

СуддяМультян Марина Бондівна