Решение № 72349452, 22.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 рокуСправа №804/2076/17 Дніпропетровській окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Верба І.О., суддів Кононенка О.В., Сидоренка Д.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дії та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України із позовними вимогами про визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення про стягнення на користь позивача коштів в сумі 101262,56 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та зобов’язання відповідача здійснити негайне виконання судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.07.2016 року по справі №200/18502/14-ц стягнуто на користь позивача з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 101262,65 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріально шкоди, у зв'язку із невиконанням з 13 вересня 2016 року виконавчого листа, позивач звернувся до суду із цим позовом.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративну справу №804/2076/17 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гончарова І.А., суддя Кононенко О.В., суддя Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року відкрито провадження у справі №804/2076/17, та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 5 липня 2017 року провадження у справі було зупинено до 19 липня 2017 року.

19 липня 2017 року від Державної казначейської служби України надійшла заява про надання доказів виплаті 101266,65 грн. на користь позивача згідно платіжного доручення від 30 травня 2017 року (а.с.32-33).

На підставі розпорядження від 27 листопада 2017 року №2839д, у зв’язку із призначенням судді Гончарової І.А. на посаду судді Верховного Суду на підставі Указу Президента України №357/2017 від 10.11.2017 року, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №804/2076/17 та передано останню на розгляд головуючому судді Верба І.О., про що складений протокол від 27 листопада 2017 року.

Оскільки провадження у справі було відкрито, ухвалою від 29 листопада 2017 року суддею прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 6 грудня 2017 року (а.с.48).

У судове засідання 6 грудня 2017 року сторони не з'явились, судове засідання відкладено на 26 грудня 2017 року.

У зв'язку із перебуванням судді Захарчук-Борисенко Н.В. станом на 26 грудня 2017 року у довготривалій відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26 грудня 2017 року визначено склад колегій суддів: головуючий суддя – Верба І.О., суддя Кононенко О.В., суддя Боженко Н.В.

26 грудня 2017 року у зв'язку із відсутність відомостей про вручення судової повістки відповідачу, відкладено розгляд справи до 30 січня 2018 року.

28 грудня 2017 року на адресу суду надійшли пояснення представника позивача наступного змісту (а.с.68-70):

- рішення суду знаходилось на виконанні у Державній казначейській службі України з 13 вересня 2016 року, що підтверджено листом відповідача від 20 жовтня 2016 року вих.№513/1243-17491. Станом на дату подачі позову рішення суду виконано не було;

- рішення суду було виконане лише 31 травня 2017 року, хоча максимальний термін виконання сплив 13 грудня 2016 року;

- таким чином, виконання рішення суду зайняло майже 9 місяців, замість встановленого законодавством максимального терміну виконання в 3 місяці;

- вважаю бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення суду неправомірною та незаконною;

- виконання судових рішень є найвагомішим показником реального та належного захисту порушених прав, свобод та інтересів особи та невід'ємною складовою права на справедливий суд;

- відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таке положення отримало нормативне продовження у частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», зокрема, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- згідно з частиною першою статті 5 згаданого Закону в разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- частини друга, четверта статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей;

- отже, незважаючи на те, що судові рішення мають обов'язковий характер, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» створено додатковий механізм їх гарантування. Так, частина перша статті 2 передбачає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація;

- обов'язковість судових рішень гарантується статтями 129 та 129 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Крім того, відсутність у позивача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу;

- необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування;

- у даному випадку жодних обставин, що стали перешкодою у виконанні рішення суду у встановлений законом строк, на мою думку немає;

- саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України»), Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України»). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»), У справі «ОСОБА_2 проти Італії» наголошується, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні;

- при цьому посилання на пункт 3 Порядку, за яким рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення;

- так, вказана норма не встановлює жодних винятків для недотримання приписів статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо тримісячного строку для перерахування стягуваних коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв'язку із зазначеним законодавчим положенням;

- тобто пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників повинен застосовуватися з урахуванням (у рамках) загальних строків виконання рішень суду, які закріплені у частині четвертій статті 3 та частині шостій статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень;

- відсутність відповідних бюджетних призначень не може бути підставою для невиконання відповідачем покладених на нього функцій, пов'язаних з виконанням рішень судів;

- при вирішенні справи просимо суд звернути увагу на Рекомендації від 09.09.2003 року №16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права», які є обов'язковими для виконання Україною як членом Ради Європи, відповідно до якого держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку; вони повинні вживати всіх необхідних заходів згідно із законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, необхідно передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів;

- окремо хочу звернути увагу суду на доказ, наданий саме відповідачем до суду 25.07.2017 року вх.№32150 - на платіжне доручення №62 із відміткою «оплачено 31.05.2017 року». Вказаний доказ відповідача підтверджує несвоєчасність виконання судового рішення;

- у зв'язку із викладеним, представник позивача просив визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання судового рішення про стягнення на користь позивача коштів в сумі 101262,65 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

29 січня 2018 року, у зв'язку із перебуванням судді Боженко Н.В. у довготривалій відпустці, протоколом повторного автоматичного розподілу визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя – Верба І.О., суддя Кононенко О.В., суддя Сидоренко Д.В.

30 січня 2018 року в судове засідання прибув представник позивача, представник відповідача не прибув, у зв'язку із перебуванням судді Сидоренко Д.В. на лікарняному, розгляд справи призначено на 20 лютого 2018 року.

20 лютого 2018 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку із чим суд перейщов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія судів дійшла наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського суду м. Дніпропетровська із позовом, в якому посилався на те, що у жовтні 2010 року за заявою ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за фактом шахрайських дій. В ході обшуку, який був проведений 15 жовтня 2010 року на складі ТОВ «Дніпро-Будінвест» було вилучене належне йому майно, а саме будівельні матеріали. Проте, після припинення провадження по кримінальній справі, вилучене майно йому повернуто так і не було, а тому він, уточнивши заявлені вимоги, просив суд визнати такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними та стягнути з держави на його користь суму завданої шкоди в розмірі 101262,65 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року у справі №200/18502/14-ц у задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:

- рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 (ін НОМЕР_1) з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 101262,65 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 21 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області в особі Голови ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання та витребувано цивільну справу.

Станом на 22 лютого 2018 року відомості про рух касаційної скарги з Єдиного реєстру судових рішень не вбачаються.

З метою виконання рішення апеляційного суду видано виконавчий лист (а.с.6), який було пред’явлено до виконання Державній виконавчій службі України.

10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 поштовим зв’язком звернувся до відповідача із листом, в якому просив пояснити невиконання рішення суду (а.с.7).

20 жовтня 2016 року Державна казначейська служба України у відповідь на заяву позивача зазначила наступне (а.с.8):

- на виконанні у Казначействі з 13 вересня 2016 року знаходиться виконавчий лист, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська по справі №200/18502/14-ц про стягнення коштів;

- відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункту 3 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок), безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень;

- Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на поточний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030) передбачено 18,09 млн. грн.;

- станом на 19.10.2016 року Казначейством за КПКВК 3504030 виконано судових рішень на загальну суму 9,3 млн. грн. Залишок коштів складає 8,79 млн. грн.;

- при цьому, на виконанні у Казначействі знаходяться судові рішення на суму 23,55 млн. грн., які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа про стягнення коштів на Вашу користь;

- враховуючи необхідність додаткових коштів понад обсяг відповідник бюджетних призначень, на виконання пункту 39 Порядку, Казначейством листами від 08.09.2016 року та від 07.10.2016 року подано до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет на 2016 рік для здійснення видатків за КПКВК 3504030 або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення виконання рішень судів. До зазначених пропозицій включено інформацію про виконавчий лист суду;

- у випадку, якщо будуть внесені відповідні зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», питання виконання судового рішення розглянеться у поточному році з урахуванням черговості надходження судових рішень.

Державною казначейською службою України складено платіжне доручення №62 від 30 травня 2017 року, яким на рахунок отримувача ПАТ КБ «Приватбанк» 31 травня 2017 року було перераховано грошові кошти у розмірі 101262,65 грн. із призначенням платежу «3504030; 2800;відш.мат.шк.;зг.в/л Бабушкін.р.с.м.Дніпро 29.07.2016 №200/18502/14-ц на кор. ОСОБА_1 р.5168742020417394 ІН НОМЕР_1» (а.с.38).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі – Закон №4901-VI), яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених вказаним Законом та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду, відповідно до статті 2 Закону №4901-VI, ґрунтуються на тому, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, є зокрема, державний орган або державні підприємство, установа, організація.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, визначені статтею 3 Закону №4901-VI, є наступними:

- виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду;

- перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина 4 статті 3 Закону №4901-VI).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами в регульований «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45 із відповідними змінами (далі - Порядок №845).

Згідно пункту 1 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому, органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Порядок безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів врегульований пунктами 47-52 Порядку №845.

Так, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно абзацу другого пункту 48 Порядку №845 перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України (пункт 49 Порядку №845).

При цьому, у разі порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується компенсація, що передбачено пунктом 50 Порядку №845.

З наведених норм права вбачається, що строк перерахування коштів стягувачу, передбачений частиною 4 статті 3 Закону №4901-VI та пунктом 48 Порядку №845, складає три місяці з дня надходження необхідних документів та відомостей.

З наданих сторонами доказів та пояснень вбачається наявність всіх необхідних документів станом на 13 вересня 2016 року.

Відсутність рішень про зупинення безспірного списання коштів та їх перерахування стягувачу, неповідомлення позивача про прийняття таких рішень, відсутність підтверджених відповідачем періодів відкладення або зупинення виконання, поновлення виконання з дати набрання чинністю Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» при фактичному виконанні виконавчого документу 31 травня 2017 року, відсутність первинних відомостей про черговість виконання виконавчих документів, своєчасність їх виконання при отриманні бюджетних призначень, не надає суду підстав дійти беззаперечного висновку про правомірність тривалого невиконання судового рішення.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності невиплати коштів за виконавчим листом у період до 30 травня 2017 року.

При цьому суд зазначає, що порядок черговості виконання судових рішень визначає послідовність їх виконання в залежності від черговості їх надходження, однак, не створює для відповідача додаткових строків виконання понад встановлений термін.

Вищенаведене свідчить про протиправне невиконання відповідачем у встановлений тримісячний строк виконавчого листа, виданого судом.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення про стягнення на користь позивача коштів в сумі 101262,56 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та зобов’язання відповідача здійснити негайне виконання судового рішення, суд відмовляє в їх задоволенні, з огляду на те, що відповідачем вчинені не дії щодо невиконання судового рішення, а допущена бездіяльність щодо їх своєчасної виплати, у зв'язку із чим суд виходить за межі позову в порядку частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав та законних інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, та визнає протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного виконання виконавчого документа.

При цьому не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити негайне виконання судового рішення, з огляду на фактичне виконання виконавчого документа відповідачем 31 травня 2017 року №200/18502/14-ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

У зв'язку із задоволенням позову у вказаній частині суд присуджує на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позову немайнового характеру.

Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 49000) до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646; вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601) про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання виконавчого листа №200/18502/14-ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку 101262,65 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7