Решение № 72331888, 05.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2018 року № 826/5055/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»

до

Головного управління ДФС у місті Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві (далі – відповідач), у якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0005281406 від 09.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що сума, включена ним до страхового резерву у розмірі 8 758 085 грн. за 2013 рік не перевищує 10% загальної суми боргових вимог (684 126 964,24 грн.), що відповідає нормам Податкового кодексу України та вимогам Міжнародних стандартів фінансової звітності. Вважає висновки відповідача про завищення суми страхового резерву для небанківських фінансових установ на 4 377 350 грн. необґрунтованими. З огляду на що, позивач просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, інша поточна дебіторська заборгованість становить 43 407 тис. грн., а не 684 126 964,24 грн, витрати на знецінення активів становлять 4 420 735 грн., що свідчить про завищення у податковій декларації за 2013 рік витрат на створення страхового резерву у сумі 4 337 350 грн. Також відповідач вказав на те, що до перевірки позивачем не надано довідку про формування страхового резерву та відповідні рахунки, про що було складено акт ненадання документів.

В судовому засіданні 12.06.2017 представники позивача та відповідача заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у зв’язку із чим суд, на підставі положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції статті, яка діяла на момент прийняття процесуального рішення про перехід у письмове провадження) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Росвен Інвест Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.04.2011 по 30.09.2016.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем абзацу «г» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за період 2013 рік на загальну суму 824 097 грн.

За наслідками перевірки відповідач склав акт від 26.01.2017 №59/26-15-14-06-02/37616221 та прийняв податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 №0005281406, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 1 030 121,00 грн., в тому числі 824 097,00 грн. – податкове зобов’язання, 206 024,00 грн. – штрафна (фінансова) санкція.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.03.2017 №6269/6/99-99-11-01-01-25 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 №0005281406 - без змін.

Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Росвен Інвест Україна» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» зареєстроване як фінансова установа та основним видом діяльності товариства є факторинг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 07.07.2011 та додатком до свідоцтва, копії яких наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Росвен Інвест Україна» в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік в складі витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування (рядок 04) задекларовано суми страхових резервів в сумі 8 758 085 грн., а саме в рядку 06.4.32 Додатку ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с. 192-196 Т.І).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із абзацом «г» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Для банків та небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 159 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 159.2.1 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

Згідно з підпунктом 159.2.2 пункту 159.2 статті 159 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат фінансової установи, не може перевищувати для небанківських фінансових установ - розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 відсотків суми боргових вимог, а саме: сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не включаються до основної діяльності фінансових установ. Під терміном «основна діяльність» слід розуміти операції, визначені відповідними статтями законів про небанківські фінансові установи.

Відповідно до підпункту 159.2.1 пункту 159.2 статті 159 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 01.03.2011 №111 затверджено Методику формування та списання небанківськими фінансовими установами резерву для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій), придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі – Розпорядження №111).

Пунктом 1.11 Розпорядження №111 встановлено, що розмір страхового резерву, який створюється за рахунок збільшення витрат небанківської фінансової установи, не може перевищувати розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 10 відсотків суми боргових вимог, а саме: сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. До суми зазначеної заборгованості не включаються зобов'язання дебіторів, які виникають під час здійснення операцій, що не включаються до основної діяльності небанківських фінансових установ.

Страховий резерв формується в межах суми боргу (балансової вартості активів, по яких існує ризик понесення збитків) (пункт 2.3 Розпорядження №111).

З наведеного слідує, що максимальна сума створених позивачем страхових резервів не може перевищувати 10% сукупних зобов'язань дебіторів станом на останній робочий день звітного податкового періоду. Податковим періодом для податку на прибуток відповідно до пункту 152.9 статті 159 Податкового кодексу України є календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Останнім днем податкового періоду є останній календарний день. Таким чином, для періоду 2013 рік таким днем є 31.12.2013.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок резервів (а.с. 198-206), суд встановив, що загальна сума стовпчика «розмір прав вимоги станом на 31.12.2013» становить 2 292 116,26 грн., а не 684 126 964,24 грн., як вказано позивачем. Враховуючи дану обставину, розрахунок резервів на 31.12.2013 не є належним і допустимим доказом існування у ТОВ «Росвен Інвест Україна» дебіторської заборгованості на суму 684 126 964,24 грн., оскільки містить суперечливі дані.

Інших доказів, які б підтверджували наявність дебіторської заборгованості на суму 684 126 964,24 грн. позивач на вимогу суду не надав.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що на сторінці 14 акта перевірки від 26.01.2017 №59/26-15-14-06-02/37616221 контролюючий орган підтвердив наявність дебіторської заборгованості на суму 684 126 964,24 грн., оскільки на вказаній сторінці акта наведена цитата із письмових пояснень позивача від 20.01.2017 №20/01-1, копія яких наявна в матеріалах справи (а.с. 144-146).

Таким чином, дана сума дебіторської заборгованості у розмірі 684 126 964,24 грн. не є встановленою контролюючим органом обставиною, а доводами позивача, які не були підтверджені в ході перевірки. У зв’язку із цим посадовими особами відповідача був складений акт від 19.01.2017 №16/26-15-14-06-02-10/37616221 про ненадання до перевірки документів ТОВ «Росвен Інвест Україна», згідно якого на запит контролюючого органу в ході проведення перевірки не було надано довідки про формування страхового резерву та відповідні розрахунки за період з 07.04.2011 по 30.09.2016, розрахунок фінансових результатів від утримання фінансових активів з метою стягнення заборгованості розгорнуто по кожному дебітору з 07.04.2011 по 30.09.2016 та інші відповідні документи (а.с. 143).

Отже, ТОВ «Росвен Інвест Україна» ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надало належних і допустимих доказів наявності дебіторської заборгованості на суму 684 126 964,24 грн.

Водночас, за даними обліку позивача, а саме: оборотно-сальдової відомості за 2013 рік, сальдо рахунка 3771 (а.с. 187-190), рядка 1155 балансу (звіту про фінансовий результат) на 31.12.2013 (а.с. 135-136) інша поточна дебіторська заборгованість становить 43 407 тис. грн. Загальна вартість активів ТОВ «Росвен Інвест Україна» згідно балансу (звіту про фінансовий результат) на 31.12.2013 становить 46 305 тис. грн. (рядок 1300).

За даними розрахунку фінансового результату від утримання фінансових активів з метою стягнення заборгованості за період 2013 рік, знецінення активів визначено у сумі 4 420 735,35 грн. (а.с. 186). Ця сума також відображена в оборотно-сальдовій відомості за 2013 рік, а саме дебет рахунку 946 «витрати від знецінення запасів» (а.с. 207-209).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача про завищення ТОВ «Росвен Інвест Україна» задекларованих витрат на створення страхового резерву для небанківських фінансових установ у сумі 4 337 350 грн. за 2013 рік. та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення-рішення №0005281406 від 09.02.2017.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович