Постановление суда № 72021585, 02.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7426/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м.Києва

в складі: головуючого - судді Гончарука В.П.

за участі секретаря - Краснової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про зобов»язання вчинити дії,

учасники справи : представник позивача - ОСОБА_2

представник відповідача - Біллерис Ю.О.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказана вище цивільна справа.

В судове засідання від представника відповідача ПАТ «Альфа - Банк» Біллерис Ю.О. було подано клопотання про передачу вказаної справи за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва у відповідності до вимог ч.2 ст. 27 ЦПК України.

Вказане клопотання було підтримано представником відповідача в судовому засіданні, а також свою позицію представник позивача обґрунтовував посиланням на постанову ВСУ № 6-580цс17 від 24.05.2017 року .

Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, мотивуючи це тим, що провадження по справі відкрито у відповідності до вимог цивільно - процесуального законодавства України, а також правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що відповідно до вимог ч.2 ст. 27 ЦПК України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 5 ст. 28 вказаного Кодексу визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як убачається з матеріалів справи, що при подачі позову представник позивача посилався саме на те, що вказані правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до правового висновку ВСУ у справі № 6-580цс17 вбачається, що порука є способом забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.

Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.

Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.

Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Ук убачається з матеріалів справи , що між позивачем та відповідачем 31.10.2107 р. було укладено кредитний договір №490050870 та п.2.10 вказаного договору було визначено основне забезпечення ( Предмет застави), якмим являвся транспортний засіб.

Будь - яких інших договорів між позивачем та відповідачем укладено не було.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли в рамках кредитного договору №490050870 , вказаного вище та вказані правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів»

На підставі викладеного , керуючись ст..28, 222 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника відповідача про направлення справи за підсудністю - відмовити.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: