Решение № 71953532, 31.01.2018, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2018 м. Ужгород Справа № 907/830/17

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи №907/830/17 за правилами загального позовного провадження,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська продовольча група», м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бобровський Ігор Степанович, смт. Ясіня Закарпатської області

про стягнення 6311,85 грн.,

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.,

За участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2017 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.12.2017 року, у зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 17.01.2018 року.

Згідно п.п. 9 Розділу 11 Господарського процесуального кодексу України (в редакції що діє з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Приймаючи до уваги обставини вирішення в підготовчому засіданні питань, зазначених у частині 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та оголошення в ньому перерви, суд, вважає за необхідне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Відтак, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.01.2018 року, відкладено розгляд справи та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2018 року.

31.01.2018 року, сторони, які належним чином повідомлені про час та місце підготовчого засідання (належні докази повідомлення містяться в матеріалах справи), участі належно уповноважених представників в засідання суду не забезпечили, вимоги ухвали суду від 30.11.2017 року не виконали, причин неявки не повідомили. За таких обставин справа вирішується в порядку п.3 ст.202 ГПК України.

Крім того, до початку судового засідання представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами в справі.

Відповідач вимог усіх ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, причин неявки не повідомляв.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

26 серпня 2016 року між ТзОВ "Закарпатська продовольча компанія" (далі-позивач) та Фізичною особою-підприємцем Бобровським Ігорем Степановичем (далі-відповідач) був укладений договір купівлі-продажу товару №663 (далі-договір).

Згідно договору позивач взяв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався приймати цей товар, та своєчасно здійснювати оплату в порядку, у строки та на умовах, передбачених у договорі.

На виконання договору, крім інших поставок, позивачем було відвантажено відповідачеві товар згідно накладних: №535926 від 27.12.2016 року на суму - 1 594,24 грн., та №14287 від 17.01.2017 року на суму - 4 717,61 грн., всього на загальну суму - 6 311,85 грн. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи).

Згідно п.1. ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору та інших з цивільного законодавства, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень договору, відповідач зобов'язувався оплачувати кожну отриману партію товару не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її отримання шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок позивача, або шляхом внесення готівкових коштів в касу позивача. Термін оплати останньої поставки партії товару закінчився 04.01.2017 року.

Таким чином, у зв'язку з неоплатою товару у повному обсязі у формі та у встановлений договором строк, у відповідача виникла та рахується прострочена заборгованість на суму 6 311,85 грн.

В зв'язку з виникненням простроченої заборгованості позивач направив досудове попередження №401 від 17.08.2017 року. Відповідачеві було запропоновано в позасудовому порядку погасити заборгованість без застосування штрафних санкцій. Проте відповіді на попередження з боку відповідача не надходило, заборгованість відповідачем не погашена.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписи ст. 180 ГК України передбачають, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проте, із приписів цієї норми не вбачається, що ціна обов'язково має зазначатись у договорі, зокрема у Специфікації.

Пунктом 2 договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна і вартість товару оформляється видатковою накладною.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, можна дійти висновку, що підписанням сторонами видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, сторони фіксували факт здійснення господарської операції і встановили відносини на виконання умов договору, зокрема щодо узгодження асортименту та ціни товару, який підлягав постачанню.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №663 від 26.08.2016 року, позивачем згідно накладних: №535926 від 27.12.2016 року на суму - 1 594,24 грн., та №14287 від 17.01.2017 року на суму - 4 717,61 грн. було передано у власність відповідача товар на загальну суму 6311,85 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Незважаючи на ст. 193 ГК України, ст. 530 ЦК України та умов договору, відповідач вартість отриманого товару не сплатив.

Таким чином, відповідач не виконав взяте на себе за договором зобов'язання у визначений строк сплатити позивачу вартість переданого товару, тим самим не виконав і порушив умови договору поставки №663 від 26.08.2016 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК та частиною 2 статті 180 ГК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Обов'язок доказування, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги.

Підсумовуючи сукупність встановлених фактичних обставин справи і норм права, суд дійшов висновку, що матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в сумі 6311,85 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки позов належним чином позивачем доведено і документально підтверджено, і в той же час відповідачем в установленому порядку не спростовано.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 6311,,85 грн. - підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1600,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 202, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бобровського Ігора Степановича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська продовольча група» (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, Пряшівська-бічна, 6, код ЄДРПОУ 36908634) заборгованість в сумі 6311,85 грн. (шість тисяч триста одинадцять грн. 85 коп.), та у відшкодування судових витрат - суму 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.02.2018 року.

Суддя Андрейчук Л.В.