Решение № 71587759, 15.01.2018, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/50/14-ц

Провадження №2/523/1313/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р.

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.,

при секретарі – Шевчук М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №15 в м. Одеса, цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби України - про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності та користування, виселення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11400560000 від 02.10.2008р. в розмірі 75 542,61 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою, м. Одеса, ОСОБА_2, 33 АДРЕСА_1, шляхом передачі і визнання за Іпотекодержателем - ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану квартиру, припинивши право власності іпотекодавця ОСОБА_1 та право користування усіх мешканців, які продовжують проживати у вказаній квартирі, виселивши їх з вказаної квартири. Додатково позивач просить зобов’язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру за ПАТ «ДельтаБанк».

Позов з посиланням на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» обґрунтований тим, що 02.10.2008р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого Банк надав йому кредит у розмірі 55 000 доларів США, а відповідач повинен був повернути кредит в повному обсязі не пізніше 02.10.2029 року, сплативши за його користування 15,0 % річних. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором банком було прийнято в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру 63, в будинку №33, корпус 2, по вулиці Ак. Заболотного, в м. Одесі. Між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Оскільки відповідач свої зобов’язання за укладеним договором кредиту не виконав, утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів, по сплаті відсотків за користування кредитом, яка складає суму зазначену вище. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 не з’явився до суду і з заявами про відкладення розгляду справи не звертався. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином через його представника ОСОБА_3, про що свідчить довідковий лист в матеріалах справи.

Державна реєстраційна служба України не забезпечила участі свого представника у судовому засіданні. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при повторному заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи убачається, що 02.10.2008р. між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який у подальшому змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11400560000, відповідно до якого Банк надав останньому кредитні грошові кошти в сумі 55 000,00 доларів США, а відповідач прийняв на себе обов’язок повернути кредит в повному обсязі не пізніше 02.10.2029 року, згідно з графіком погашення кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,0 % річних.

В той же день між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір за умовами якого останній, як Іпотекодавець, в рахунок належного виконання прийнятого кредитного зобов’язання, передав Банку - Іпотекодержателю, іпотеку у вигляді квартири №63, в будинку №33, корпус 2, по вулиці Ак. Заболотного, в м. Одесі.

02.10.2008р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №11400560000.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги в тому числі і за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_1

В зв’язку з неналежним виконання прийнятих на себе зобов’язань по кредитному договору у ОСОБА_1 виникла перед ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору, розмір якої нарахований Банком станом на 19.03.2013р. склав 52565,41 доларів США, як заборгованість за кредитом по тілу, 22977,20 доларів США, у вигляді заборгованості по процентам.

Правовідношення, які виникли між сторонами регулюються пар.6 главою 49 «Забезпечення виконання зобов’язання», пар. 2 Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Книги п’ятої Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV, зокрема ч.1 ст. 33, якої визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частина 3 той же статті вказує на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частини 3 ст. 36 Закону № 898-IV, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачити передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку встановленому ст. 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України № 898-IV правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Згідно ч.2 той же статті, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»). (Правовий висновок ВСУ у постанові № 6-1685цс16).

Як вбачається з договору іпотеки від 15.12.2006р. (п.п.5.1.-5.3.), сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме:

-шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

-отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотеокдержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Отже, враховуючі наявність умов, визначених сторонами у договорі про іпотеку від 02.10.2008р., Іпотекодержатель – ПАТ «Дельта Банк» має право, у досудовому порядку, задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, який прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

При не реалізації свого права у вирішені спору в позасудовому порядку шляхом проведення реєстрації свого права власності на предмет іпотеки (ст.37 Закону 898-IV), Банк має право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав визначених ст. 39 Закону України 898-IV.

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту своїх порушених прав. Відтак, суд у відповідність до ч.3 ст.16 ЦК України відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору. Інші позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_4, права користування інших мешканців квартири, виселення з спірної квартири не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності, в задоволенні яких відмовлено даним рішення суду.

Інша частина позовних вимог пред’явлених до Державної реєстраційної служби України є недоведеною та безпідставною, в зв’язку з недоведеність протиправності дій останнього у виниклих між сторонами правовідносинах. Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є передчасні.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 12,13,76,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, –

ВИРІШИВ

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби України - про звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності та користування, виселення, зобов’язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ч.3 ст. 288 ЦПК України, повторне заочне рішення суду може бути оскаржене сторонами в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 15 січня 2018р..

Суддя –