№ 71260745, 21.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагротехнологія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промагротехнологія» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі – відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 18.04.2017 року про застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 42 371,82 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт перевірки. Висновки акту перевірки стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Позивач вважає, що оскаржуване рішення винесено податковим органом необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що підлягали встановленню, у зв'язку з чим неправомірно підприємству позивача визначено податкове зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області у період з 09.03.2017 року по 13.03.2017 року було проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Промагротехнологія» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 22.10.2013 року № 131022 за період з 24.06.2014 року по 03.03.2017 року, від 18.12.2014 року № 141218 за період з 18.12.2014 року по 03.03.2017 рік та від 11.03.2016 року № 160311 за період з 11.03.2016 року по 03.03.2017 рік.

За результатами даної перевірки складено ОСОБА_2 № 2542/04-36-14-04-38641154 від 20.03.2017 року, яким було встановлено порушення:

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Постанов НБУ від Постанов НБУ 03.03.2015 року № 160, від 03.03.2016 р. № 140 та від 07.06.16 р. № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», при виконанні контрактів від 22.10.2013р. № 131022, від 18.12.2014р. № 141218 та від 11.03.2016р. № 160311, на підставі ст. 4 цього ж Закону ТОВ «Промагротехнологія» нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД;

- ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 7 р. ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281, щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 23 238,00 грн., що виникла внаслідок здійснення операцій повернення та продажу на УМВБ раніше передплачених валютних коштів за імпортним контрактом.

На підставі проведеної перевірки, 18.04.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про застосування суми штрафних санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 42 371,82 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України № 13653/16/99-99-11-01-02-25 від 22.06.2017 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.04.2017 року залишено без змін.

Правомірність винесеного ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою вказаної статті Національному банку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015р. № 160 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України” встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набрала чинності з 04.03.2015 та діяла до 03.06.2015 року включно (п. 9 вказаної постанови).

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, з урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що за порушення строків, встановлених ст.ст. 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або встановлених Національним банком України, до резидента можуть застосовуватися штрафні санкції у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення.

Пеня у відносинах зовнішньоекономічної діяльності це захід майнового характеру, що полягає у сплаті суми коштів у вигляді відсотків за порушення суб’єктом господарювання (учасником таких відносин) правил, встановлених законодавством для здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо дотримання строків валютних розрахунків за зовнішньоекономічним договором.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов’язання платника податків це сума коштів, яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД.

Щодо визначення дати надходження до України суми валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом у спірних правовідносинах, суд виходить з такого.

Встановлено, що між ТОВ «Промагротехнологія» та Компанією «Pella Electronics Co.,Inc.», USA було укладено контракт № 131022 від 22.10.2013 року на імпорт товарів.

Додатковою угодою № 1 від 11.05.2015 року до вказаного контракту визначено, що у разі повернення валютних коштів на вимогу покупця на його рахунок, усі витрати по здійсненню платежу, включаючи банківські комісійні, витрати на конвертацію і т.п., несе Покупець.

На виконання умов контракту № 131022 від 22.10.2013 року ТОВ «Промагротехнологія» з валютного рахунку № 26009050231339/840, який відкрито в ПАТ КБ «Приватбанк», за рахунок коштів куплених на УМВБ, перерахувало грошові кошти на рахунок нерезидента Компанії «Pella Electronics Co.,Inc.», USA на загальну суму 15 000,00 дол. США (311 850,00 грн.), а саме 06.02.2015 року, платіжне доручення № 124. Кінцевий термін розрахунків 07.05.2015 року.

На виконання умов контракту № 131022 від 22.10.2013 року нерезидентом Компанією «Pella Electronics Co.,Inc.», USA здійснено повернення валютних коштів у сумі 15 000,00 дол. США, з яких утримано комісію банку в сумі 20,00 дол. США (335 088,00 грн.), а саме:

- 06.04.2015 року на розподільчий рахунок № 26035050204802/840 в ПАТ КБ «Приватбанк» за контрактом № 131022 від 22.10.2013 року зараховані валютні кошти у сумі 10 000,00 дол. США, док. НОМЕР_2;

- 07.04.2015 року – 100% суми надходжень в іноземній валюті (10 000,00 дол. США) було списано з розподільчого рахунку (док. №1) для здійснення обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України на виконання Постанови НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2015 року № 160;

- 20.05.2015 року на розподільчий рахунок № 26035050204802/840 в ПАТ КБ «Приватбанк» за контрактом № 131022 від 22.10.2013 року зараховані валютні кошти у сумі 4 980,00 дол. США, док. НОМЕР_3;

- 21.05.2015 року - 100% суми надходжень в іноземній валюті (4 980,00 дол. США) було списано з розподільчого рахунку (док. №1) для здійснення обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України на виконання Постанови НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2015 року № 160.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів та використання коштів за ними визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у Національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, зі змінами та доповненнями станом на момент виникнення правовідносин (далі - Інструкція № 492).

Пунктом 1.8 Інструкції № 492 визначено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з п. 5.2 Інструкції № 492 поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання коштів і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для ведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Нацбанку України на здійснення валютних операцій.

При цьому п. 5.3 Інструкції № 492 визначено, що кошти, перераховані із-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), повинні бути зараховані на поточний рахунок в іноземній валюті, через розподільні рахунки.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з документами акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України» від 17.11.2004 року № 549, Рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» банки використовують з метою здійснення валютного контролю та обов'язкового продажу іноземної валюти відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з валютного регулювання.

Отже, аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок) є частиною поточного рахунку підприємства, але зі спеціальним режимом використання, відповідно, день надходження грошових коштів на нього в іноземній валюті є датою надходження валютної виручки, як виручки резидента, в розумінні ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Подальший обов'язковий продаж частини валютної виручки банком без згоди клієнта є порядком розподілу цієї виручки, яка здійснюється, згідно нормативних актів НБУ, який не впливає на дату надходження цих коштів на рахунок резидента від нерезидента.

Таким чином, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов'язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

З урахуванням наведених правових норм, датою зарахування валютної виручки за експортною операцією є день надходження грошових коштів саме на розподільчий рахунок, який є частиною поточного валютного рахунку суб'єкта господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року № К/800/53929/13.

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача, що датою зарахування коштів в іноземній валюті є дата перерахування коштів з розподільчого на відповідний поточний рахунок підприємства є помилковими, а отже з огляду на те, що кінцевий термін розрахунків по контракту № 131022 від 22.10.2013 року був 07.05.2015 року, а безпосередній кінцевий розрахунок відбувся саме 20.05.2015 року (дата зарахування коштів на розподільчий рахунок ТОВ «Промагротехнологія»), то кількість днів прострочення неодержаної виручки становить 13 днів (сума штрафної санкції - 4 024,72 грн.), а не 14 днів (сума штрафної санкції - 4 334,31 грн.) як було зазначено податковим органом.

Щодо спору між сторонами, пов'язаного із визначенням моменту фактичного ввезення на територію України товару за імпортною операцією, суд виходить з такого.

Також встановлено, що між ТОВ «Промагротехнологія» та Компанією «Prostafeed Polska Sp.z.o.o.» Poland укладено контракт № 141218 від 18.12.2014 року на імпорт товарів.

Додатком № 2 від 06.03.2015 року, № 3 від 17.03.2015 року та № 4 від 19.03.2015 року до контракту визначено, що відправником може виступати компанія «DEUTSCHE VILOMIX TIERERNAHRUNG GMBH» (BAHNHOFSTRASSE 30, 49434 NEUENKIRCHEN – VORDEN, GERMANY). Умови Поставки FCA - NEUENKIRCHEN – VORDEN, GERMANY).

На виконання умов контракту № 141218 від 18.12.2014 року, за рахунок куплених на УМВБ валютних коштів ТОВ «Промагротехнологія» з рахунку № 26008050279228.840, який відкрито у ПАТ КБ «Приватбанк», перерахувало грошові кошти на рахунок нерезидента Компанії «Prostafeed Polska Sp.z.o.o.» Poland, на загальну суму 50 000,00 ОСОБА_3 (964 659,04 грн.).

Позивачем за контрактом № 141218 від 18.12.2014 року, на умовах поставки FCA - NEUENKIRCHEN – VORDEN, GERMANY отримано товар (вітамінно-мінеральний премікс для відгодівлі свиней Ф3), вагою 50 000 кг, загальною фактурною вартістю 50 025,00 ОСОБА_3 (1 270 213,03 грн.), згідно митних декларацій типу ІМ40 ДЕ.

На виконання умов контракту № 141218 від 18.12.2014 року позивачем була здійснена оплата за товар, а саме:

- 22.12.2014 року на суму 10 000,00 ОСОБА_3 (ПД № 109 від 22.12.2014 року) – граничний термін надходження товару 22.03.2015 року;

- 23.12.2014 року на суму 10 000,00 ОСОБА_3 (ПД № 111 від 23.12.2014 року) – граничний термін надходження товару 23.03.2015 року;

- 24.12.2014 року на суму 10 000.00 ОСОБА_3 (ПД № 113 від 24.12.2014 року) – граничний термін надходження товару 24.03.2015 року;

- 25.12.2014 року на суму 10 000,00 ОСОБА_3 (ПД № 115 від 25.12.2014 року) – граничний термін надходження товару 25.03.2015 року;

- 26.12.2014 року на суму 10 000,00 ОСОБА_3 (ПД № 116 від 26.12.2014 року) – граничний термін надходження товару 26.03.2015 року.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем допущено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р., з урахуванням Постанови НБУ від 03.03.2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», при виконанні контракту від 18.12.2014 року №141218, у вигляді несвоєчасного отримання імпортного товару.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перетин імпортним товаром митного кордону відбувся 15.03.2015 року, 27.03.2015 року та 29.03.2015 року, при тому, що граничний термін повернення валютної виручки становив 24.03.2015 року, 25.03.2017 року та 27.03.2015 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, обчислення строку розрахунків при здійсненні імпортних операцій законодавчо пов'язується з моментом перетину товаром митного кордону України.

Стаття 10 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VІ, зі змінами та доповненнями, встановлює, що межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Момент перетину товаром митного кордону України визначається пунктом 49 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Статтею 248 Митного кодексу встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Пунктом 20 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що товар, який придбавався підприємством позивача у контрагента-нерезидента по укладеному зовнішньоекономічному контракту № 141218 від 18.12.2014 року фактично перетнув митний кордон 15.03.2015 року, 27.03.2015 року та 29.03.2015 року, що підтверджується проставленими на митних деклараціях типу ІМ40 ДЕ № 110050004/2015/001529, № 110050004/2015/001507 та № 110050004/2015/001534 відбитками штемпелю Яготинської митниці "Під митним контролем" (а.с. 52, 58, 63).

Так, враховуючи граничні терміни поставки товарів 24.03.2015 року, 25.03.2015 року та 26.03.2015 року, відповідач дійшов неправомірного висновку стосовно надходження на митну територію України товарів з граничним терміном поставки 24.03.2015 року з порушенням законодавчо встановлених термінів на три дні, оскільки зазначений товар перетнув митний кордон України 15.03.2015 року, а не 27.03.2015 року як стверджує відповідач, тому в цій частині податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а саме в сумі - 2 234,49 грн. .

Відносно товарів з граничними термінами поставки 25.03.2015 року та 26.03.2015 року, то суд погоджується з висновками відповідача відносно несвоєчасного отримання імпортного товару (на два та три дні), які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1 548,94 грн. та 2 188,56 грн., тому як зазначений товар перетнув митний кордон України 27.03.2015 року та 29.03.2015 року.

Також встановлено, що між ТОВ «Промагротехнологія та «Pella Electronics Co.,Inc.», USA було укладено контракт № 160311 від 11.03.2016 року на імпорт товарів.

На виконання умов контракту, за рахунок куплених на УМВБ валютних коштів ТОВ «Промагротехнологія» з рахунку № 26009050231339.840, який відкрито в ПАТ КБ «Приватбанк», перерахувало грошові кошти на рахунок нерезидента Компанії Pella Electronics Co.,Inc.», USA на загальну суму 74 831,25 дол. США.

Позивачем за контрактом № 160311 від 11.03.2016 року, на умовах EXW – Pella, отримано товар (Система, яка призначена для приготування сухих кормових сумішей. – «AGTRONIX 026»), 1 шт., загальною фактурною вартістю 74 831,25 дол. США, згідно митної декларації типу ІМ40 ДЕ.

Імпортний товар, вартістю 39 000,00 дол. США (передплата на адресу нерезидента здійснена 16.03.2016 року ПД № 390 у сумі 39 000,00 дол. США (граничний термін розрахунків 14.06.2016 року) надійшов на митну територію України 25.06.2016 року, що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем».

Зазначене, в свою чергу, свідчить про факт порушення позивачем граничного строку розрахунків на 11 днів, у зв’язку з чим суд погоджується з висновками відповідача відносно несвоєчасного отримання імпортного товару, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 32 065,53 грн.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (ч.2 ст. 250 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищенаведене та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню, а саме в частині нарахування суми штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в сумі 2 544,08 грн. (а саме 309,59 грн. за контрактом № 131022 від 22.10.2013 року та 2 234,49 грн. за контрактом № 141218 від 18.12.2014 року).

В іншій частині позовних вимог, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.04.2017 року в сумі 39 827,74 грн. - відмовити.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагротехнологія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000531402 від 18.04.2017 року в частині нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені в сумі 2544,08 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2017 року.