№ 71260744, 05.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р. Справа № 804/6201/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної Фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №005984617 від 21.07.2017 року про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняте Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено перевірку Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", за результатами якої складено акт, у висновку якого зазначено, що ПРАТ "ПІВНГЗК" нараховано та сплачено єдиний внесок не в повному обсязі за вересень 2015 року, із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а в грудні 2015 року донараховано 3268635,25 грн. за вересень 2015 року. 21.07.2017 року відповідачем прийнято рішення №005984617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, розмір штрафних санкцій визначено у сумі 326863,53 грн. Позивач вважає дане рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки ПРАТ "ПІВНГЗК" виконавши всі умови передбачені п.9 прим.5 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", правомірно застосувало в вересні 2015 року понижуючий коефіцієнт згідно закону. У грудні 2015 року позивач самостійно відмовився від застосування понижуючого коефіцієнту за вересень 2015 року і здійснило додаткові нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року без застосування понижуючого коефіцієнту. Тому висновок відповідача про те, що позивачем єдиний внесок нарахований несвоєчасно є безпідставним та необґрунтованим, оскільки Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" взагалі не передбачено обов'язку щодо застосування чи відмови від застосування понижуючого коефіцієнта. Навпаки, у разі відмови підприємства від застосування понижуючого коефіцієнту у наступних періодах, має місце збільшення надходжень до державного бюджету в результаті самостійного додаткового нарахування єдиного внеску.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.11.2017 року судом залучено Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби другим відповідачем.

В судове засідання призначене на 05.12.2017 року з'явився представник відповідача. Позивач в судове засідання не з'явився, від його представника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, в матеріалах справи міститься письмові заперечення на позов в яких зазначено, що відповідно до акту про результати планової виїзної документальної перевірки від 15.06.2017 №59/28-10-46-17-00191023 встановлено порушення вимог п.9 прим.5 розд.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого позивачем нараховано та сплачено єдиний внесок не в повному обсязі за вересень 2015 року, із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а в грудні 2015 року донараховано 3268635,25 грн. за вересень 2015 року без застосування понижуючого коефіцієнту. У зв'язку з чим, винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2017 №005984617.

В ході судового засідання, судом поставлено питання щодо можливості подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з заявою позивача.

Представник відповідача щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

У звязку з вищевикладеним, на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023) зареєстровано як юридичну особу 28.10.1996 року про що внесено запис 07.10.2004 року за №1 227 120 0000 000554.

На підставі направлень, виданих Офісом великих платників податків ДФС проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2016 ( урахуванням норм ст.102 Податкового кодексу України).

За результатами проведеної перевірки складено акт №59/28-10-46-17/00191023 від 15.06.2017 року про результати планової виїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код за ЄДРПОУ 00191023) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2016 (з урахуванням норм ст.102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями)).

Згідно висновків акту перевірки №59/28-10-46-17/00191023 від 15.06.2017 року, перевіркою встановлено зокрема порушення:

- п.9 прим.5 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 та пп.6 п.3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 №449, в результаті чого Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" нараховано та сплачено єдиний внесок не в повному обсязі за вересень 2015, із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а в грудні 2015 донараховано 3268635,25 грн. за вересень 2015.

21.07.2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС прийнято рішення №00598617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 326863,53 грн.

04.08.2017 року Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" направило на адресу Державної фіскальної служби України скаргу, зокрема і на рішення №00598617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2017 року.

05.09.2017 року ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №19730/6/99-99-11-02-02-25, яке отримано позивачем 12.09.2017 року, в якому зазначено, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.07.2017 року №005984617 Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС залишено без змін, а скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від 04.08.2017 року №3433/81 в частині оскарження вищезазначеного рішення - без задоволення.

Не погоджуючись з висновком, викладеним в акті перевірки, рішенням про результати розгляду скарги та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач з оскарженням останнього звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Аналізуючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року з урахуванням змін внесених Законом від 02.03.2015 року № 219-VIII, які набрали чинності з 13.03.2015 року (далі Закон №2464).

Відповідно до абз.2 п.1 та п.3 ч.1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено розмір єдиного внеску.

При цьому, пунктом 9 прим.5 (9-5) розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 встановлено, що до 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у звязку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною пятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" ( 2464-17 ) для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок.

Крім того, відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІV. Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у звязку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Отже, якщо роботодавцем виконуються одночасно всі умови, передбачені пунктом 9 прим.5 (9-5) розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464, у тому числі у разі нарахування заробітної плати за попередні періоди, то таким роботодавець може скористатись правом щодо застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску.

Разом з тим, відповідно до абз.9 ч.5 статті 8 Закону №2464, у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

При цьому мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Таким, чином, можливість застосування понижуючого коефіцієнта обумовлена виконанням платником виключно наведених вище вимог. Інших вимог законодавством не встановлено. Виходячи з норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», суд робить висновок, що у разі, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то коефіцієнт не застосовується тільки до суми різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованою заробітною платою (оскільки така різниця не може вважатися заробітною платою. Обмежень для застосування понижуючого коефіцієнту для інших сум нарахованої заробітної плати не передбачено.

В даному випадку, донарахування єдиного внеску здійснено за попередній період (вересень 2015 року), у звязку з виявленням помилок (донарахування до мінімальної заробітної плати з вересня 2015 року 1378 грн.) та без самостійного застосування платником понижуючого коефіцієнту, у звязку з чим обставини донарахування не повязані з відмовою від понижуючого коефіцієнту.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідно до положень чинного законодавства, позивач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» мав самостійно здійснити нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року відповідно до розміру мінімальної заробітної плати встановленої у даний період - 1378 грн., але останнім таке нарахування здійснено лише у грудні 2015 року, тому відповідачем правомірно здійснено нарахування штрафних санкцій за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу статті 86 Кодексу адміністративного судочинства суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1