Постановление суда № 71038216, 11.12.2017, Верховный Суд Украины (действовал до 15.12.2017)

У Х В А Л А

11 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

ОСОБА_3,

розглянувши заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_15 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, треті особи: Міністерство Оборони України, Орган Опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення,

в с т а н о в и л а:

Солом'янський районний суд м. Києва рішенням від 7 вересня 2016 року позовні вимоги позивачів задовольнив: зобов'язав Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України видати: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18 ордер на житлове приміщення житловою площею 21,5 кв. м у будинку АДРЕСА_1; ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ордер на житлове приміщення житловою площею 33 кв. м за вказаною адресою; ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ордер на житлове приміщення житловою площею 42 кв. м у будинку № АДРЕСА_2; ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ордер на житлове приміщення житловою площею 32 кв. м у будинку АДРЕСА_3; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд м. Києва 21 грудня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_21, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_15 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_19 ОСОБА_21, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_15 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 відхилив, рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишив без змін.

У грудні 2017 року до Верховного Суду України звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_20 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 47 Конституції України, статті 9, 51-53, 58 Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 № 396, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження підстави перегляду судового рішення заявники надали ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2016 року.

Перевіривши доводи заявників, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просять переглянути заявники, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання видати позивачам ордер на займані приміщення виходив із того, що на час вселення позивачів до цих приміщень діяв Порядок надання житлових приміщень у військових містечках та видачі ордерів на ці приміщення, затверджений постановою Ради Міністрів РСР від 6 травня 1983 року № 405, згідно із яким надання житлових приміщень військовослужбовцям у закритих військових містечках, розміщених у населених пунктах, здійснювався на підставі розпорядження командування відповідних військових частин. При цьому суд урахував, що ордер на підставі таких розпоряджень видається квартирно-експлуатаційним органам.

У наданій для порівняння ухвалі від 22 лютого 2016 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими визнано незаконним рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо передачі в приватну власність житлової квартири та зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ як орган приватизації вжити заходи щодо приватизації квартири згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 № 396, оскільки смт Черкаське має статус відкритого військового містечка, тому громадяни мають право на приватизацію житла як такі, що раніше це право не використали.

Надане для порівняння судове рішення та судове рішення, про перегляд якого подано заяву, постановлені у справах з різними фактичними обставинами, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_15 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, треті особи: Міністерство Оборони України, Орган Опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко