Постановление суда № 70972239, 29.11.2017, Верховный Суд Украины (действовал до 15.12.2017)

У Х В А Л А

29 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяви фермерського господарства «Бурка В.В.» від 25 жовтня та 11 листопада 2017 року (згідно з поштовими штемпелями на конверті) про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року в справі за позовом фермерського господарства «Бурка В.В.» до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року фермерське господарство «Бурка В.В.» (далі - ФГ «Бурка В.В.») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 млн. грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями колегії суддів Апеляційного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року касаційну скаргу ФГ «Бурка В.В.» відхилено, а заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2017 року залишено без зміни.

25 жовтня та 11 листопада 2017 року (згідно з поштовими штемпелями на конверті) ФГ «Бурка В.В.» звернулося до Верховного Суду України із заявами про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме, статті 56 Конституції України, статей 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

На обґрунтування своїх заяв ФГ «Бурка В.В.» надало ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року та 25 лютого 2015 року та постанови Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа №6-48цс13) та 1 березня 2017 року (справа №6-3139цс16).

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відхиляючи касаційну скаргу ФГ «Бурка В.В.» суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову. При цьому суди виходили з того, що нормами Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_07_19/pravo1/T030435.html?pravo=1>, Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_03_01/pravo1/Z026600.html?pravo=1>, не передбачено відшкодування юридичній особі моральної шкоди з

підстав, які були зазначені у позові ФГ «Бурка В.В.».

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року та 25 лютого 2015 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій й передав справи на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2130/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, підстава для перегляду судового рішення з передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України відсутня.

У постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа №6-48цс13) викладено правовий висновок про те, що при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу».

Верховний Суд України в постанові від 1 березня 2017 року (справа №6-3139цс16) виклав правовий висновок про те, що згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в зазначеній вище редакції судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом, а згідно частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 125 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані та Верховний Суд України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Правовий висновок суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, не суперечить висновкам, які викладені в постановах Верховного Суду України, оскільки у справі, яка переглядається та у справах за результатами яких Верховним Судом України прийнято ці рішення, наявні різні фактичні обставини.

За таких обставин вважати заяви ФГ «Бурка В.В.» обґрунтованими немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом фермерського господарства «Бурка В.В.» до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за заявами фермерського господарства «Бурка В.В.» від 25 жовтня та 11 листопада 2017 року про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко